Іменем України
18 квітня 2019 року
Київ
справа №806/5025/15
адміністративне провадження №К/9901/26227/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуНовоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
на постановуЖитомирського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 (колегія у складі суддів: Є.В.Одемчук, А.Ю.Бучик, Г.І. Майор)
у справі №806/5025/15
за позовомОСОБА_2
доНовоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2015 № 52852-17, винесене Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області, яким визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 160008,01 грн.
Позов мотивований тим, що Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області безпідставно самостійно визначено та нараховано позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою, оскільки відповідно до приписів п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Крім того, в перевіряємому періоді він не володів і не користувався земельною ділянкою на правах оренди і відповідно обов'язок щодо сплати орендної плати відсутній.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що на умовах попереднього договору оренди землі від 17.11.2011 № 14 земельна ділянка перейшла у строкове платне користування орендаря, і попередній договір не припиняв свою дію, а тому обов'язки щодо сплати орендної плати позивачем протягом 2013-2015 роках залишались чинними.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 у даній справі скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов.
Задовольняючи позов та скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 не володів та не користувався земельною ділянкою, яку мав отримати згідно попереднього договору, а тому відсутні правові підстави для визначення позивачу орендної плати за землю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення апеляційного суду залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Новоград-Волинською міською радою прийнято рішення від 17.12.2009 № 590 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та зобов'язано ОСОБА_2 укласти попередній договір оренди земельної ділянки орієнтовною площею 2,1095 га по АДРЕСА_1.
17.11.2011 ОСОБА_2 уклав попередній договір оренди № 14 з Новоград-Волинською міською радою, згідно якого мав прийняти в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель загальною площею 2,1095 га по АДРЕСА_1, згідно пункту 20 якого передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Пункт 8 вказаного договору передбачає, що попередній договір діє до оформлення технічної документації на земельну ділянку та укладання і реєстрації основного договору оренди.
20.03.2014 рішенням двадцять другої сесії Новоград-Волинської міської ради № 557 скасовано п.4.2 рішення від 17.12.2009 № 590 стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 та попередній договір оренди № 14, укладений з позивачем, розірвано (пункт 25).
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 01.07.2015 у справі № 285/2343/14-а, залишеною без змін Житомирським апеляційним адміністративним судом, п.25 рішення Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання № 557 від 20.03.2014 в частині скасування п.4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради № 590 від 17.12.2009 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» стосовно надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ділянки на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2,1095 га, - визнано недійсним.
Міськрада листом № 7/1510 від 09.07.2015 на адресу Новоград-Волинської ОДПІ висловила вимогу щодо проведення нарахування та стягнення орендної плати із ОСОБА_2 за період з 2013 року по 2015 рік у відповідності до попереднього договору оренди землі від 17.11.2011 № 14 на АДРЕСА_1, площею 2,1095 га.
На підставі отриманої інформації, податковим органом відповідно до п.286.5 Податкового кодексу України, ОСОБА_2 нараховано грошове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2013-2015 роки у сумі 160008,01 грн.
Судом апеляційної інстанції було додатково встановлена відсутність належних доказів переходу у строкове платне користування орендаря земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, оскільки відповідачем не надано акт прийому-передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_2, який є обов'язковою умовою передачі земельної ділянки в оренду згідно попереднього договору № 14 від 17.11.2011.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).
Пунктом 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до норм Податкового кодексу України, річна сума платежу, що підлягає перерахуванню до бюджету суб'єктами господарювання, які орендують земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору, але з урахуванням вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, тобто, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом XIII Кодексу.
Відповідно до п.287.1. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, про те, що підставою для нарахування та сплати орендної плати є факт перебування землі у власності або користуванні земельної ділянки, як наслідок спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.
При цьому, доводи касаційної скарги є такими, що не правильно тлумачать норми права. Звертається увага, що в даному випадку не на позивача покладено обов'язок доведення факту, особливо такого як не використання земельної ділянки та не володіння нею, а навпаки такий обов'язок покладено на відповідача - суб'єкта владних повноважень. Факт сплати платежу не може бути безумовним підтвердженням визнання позивачем будь-якого правовстановлюючого права, в тому числі і згоди з вимогами Новоград-Волинської міської ради.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
........................
........................
.........................
В.П.Юрченко
І.А.Васильєва
С.С.Пасічник
Судді Верховного Суду