16 квітня 2019 р.Справа № 631/1075/17
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Трояновська Т.М., вул. 40 років Перемоги, 1, м. Нова Водолага, Нововодолазький, Харківська, 63200, по справі № 631/1075/17
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області щодо відмови у відкритті пільгової справи із 13.03.2017 року на 50-відсоткову знижку, надану йому та членам його родини із 01.12.2013 року по оплаті житлової площі, комунальних послуг, а також палива;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області поновити право на отримання пільг, зобов'язати надати до Рокитненгської сільської ради, газо, електропостачальним підприємствам інформацію щодо його права на отримання 50-відсоткових пільг на оплату послуг починаючи з 13.03.2017 року і довічно;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили звіт про виконання рішення суду.
В обгрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що 30 листопада 2013 року був звільнений з органів внутрішніх справ України в запас через хворобу, у зв'язку з чим йому була призначена пенсія за вислугу років, що підтверджено пенсійним посвідченням серії ААЇ № 794128. Згідно із довідкою №10/34127, виданою Управлінням фінансоввого забезпечення та бухгалтерськкого обліку ГУМВС України в Харківській області 04.12.2013 року, йому як пенсіонеру МВС та членам його сім'ї з 01.12.2013 року надано право довічно на 50% знижки по оплаті житлової площі, комунальтних послуг, а також палива відповідно до Закону України "Про міліцію". Після звільтнення з органі внутрішніх справ, позивач мешкав у місті Лозова Харківської області та отримував знижки на житлово - комунальны послуги. Вказана знижка була припинена 01.07.2015 року відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, оскільки позивач вже на той час фактично мешкав в с. Рокитне Нововодолазького району Харківської області. 31.10.2017 року позивач звернувся з заявою до Управління праці та соціальногго захисту населення Нововодолазької районної державної адмінстрації в Харківській області з проханням відкрити пільгову справу та надати до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, газо-електропостачальним підпритємствам інформацію, щодо його права на отримання 50 відсоткової пільги на оплату послуг, що постачаються даними підприємствами та організаціями починаючи з 13.02.2017 року. Листом від 01.11.2017 року № 07-08/2685 Управління праці та соціальногго захисту населення Нововодолазької районної державної адмінстрації в Харківській області йому було відмовлено у наданні права на отримання пільг, мотивуючи тим, що відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та прехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з 07.11.2015 року Закон України "Про міліцію" втратив чинність.
Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.01.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушенняі норм матеріального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.01.2019 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує, що пенсію за вислугу років позивачу призначена довічно з 01.12.2013, згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та відповідно, будучи звільненим з ОВС він та члени його сім'ї набули право довічно, тобто без обмеження будь-яким строком або настанням будь-яких обставин, на 50-ти відсоткову знижку по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива. Тоді як Закони, що звужують коло осіб, які мають право на пільги і безпосередньо скасувають право позивача на їх отримання, набрали чинності 27.03.2014 та 04.06.2015, тобто після визнання Державою за ним права на такі пільги.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, інвалідом ІІ групи та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується копією пенсійного посвідченням серії ААЇ № 794128, виданого 08.06.2017 року Пенсійним фондом України.
Згідно із копії довідки №10/34127, виданої Управлінням фінансоввого забезпечення та бухгалтерськкого обліку Головного Управління МВС України в Харківській області 04.12.2013 року, ОСОБА_1 як пенсіонеру МВС та членам його сім'ї з 01.12.2013 року надано право довічно на 50 % знижки по оплаті житлової площі, комунальтних послуг, а також палива відповідно до Закону України "Про міліцію".
Позивач зазначив, що після звільнення з органів внутрішніх справ він мешкав у місті Лозова Харківської області та отримував знижки на житлово-комунальні послуги. Нарахування знижки було припинена 01.07.2015 року відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Лозівської міської ради Харківської області, оскільки позивач вже на той час фактично мешкав в с. Рокитне Нововодолазького району Харківської області.
31.10.2017 року позивач звернувся з заявою до Управління праці та соціальногго захисту населення Нововодолазької районної державної адмінстрації в Харківській області з проханням відкрити пільгову справу та надати до Рокитненської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, газо-електропостачальним підприємствам інформацію, щодо його права на отримання 50 відсоткової пільги на оплату послуг, що постачаються даними підприємствами та організаціями починаючи з 13.02.2017 року.
Листом від 01.11.2017 року № 07-08/2685 Управління праці та соціальногго захисту населення Нововодолазької районної державної адмінстрації в Харківській області відмовило ОСОБА_1 у наданні права на отримання пільг, мотивуючи тим, що відповідно до пунктів 1 та 5 Прикінцевих та прехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з 07.11.2015 року Закон України "Про міліцію" втратив чинність. Таким чином особи, які мали право на пільги згідно із Законом України "Про міліцію" звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років, працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби) з 07.11.2015 року втратили право на пільги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені законами соціально-економічні права, зокрема пільги на сплату комунальних послуг із 50% знижкою не є абсолютними та механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема із прийняттям та набранням чинності нормативно-правових актів.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовий і соціальний захист працівників міліції та їх пенсійне забезпечення було врегульовано положеннями Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" та з 07.11.2015 року - Законом України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про національну поліцію".
Частиною 4 ст. 22 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", в редакції чинній до 01.01.2008 року, працівникам міліції та членам їх сімей, надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
При цьому ч. 6 ст. 22 встановлювала, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.
Однак, 01.01.2008 року, у зв'язку із прийняттям Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ч. 4 ст. 22 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" встановлювала, що працівникам міліції та членам їх сімей, надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.
Разом з тим, ч. 7 ст. 22 вказаного Закону, встановлювала, що за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний дохід сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані неконституційними зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI від 20 грудня 1990 року № 565-XII, а тому з 22 травня 2008 року відновила дію редакції цих частин, яка діяла до 01.01.2008 року.
З 01.04.2014 року, відповідно до приписів Закону України від 27.03.2014 року № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", ч. 4 ст. 22 Закону України "Про міліцію" викладена в новій редакції, відповідно до якої працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством. Так само викладена в новій редакції і ч. 7 ст. 22 Закону України "Про міліцію", відповідно до якої за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом, за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни неконституційними не визнавались.
Натомість, 04 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 389, яка набрала чинності з 1 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Вказаним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім'ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.
Приписами пункту 2 вказаного Порядку визначено, що його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України "Про міліцію" (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції).
Таким чином, у період з часу призначення позивачу пільги та до 01.07.2015 року чинним законодавством встановлювалось право певного кола осіб відповідно до Закону України "Про міліцію" на отримання 50-відсоткової знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.
Однак, постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №36 до пункту 2 зазначеного Порядку було внесено зміни та виключено слова "Про міліцію" (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні).
Разом з тим, з 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про національну поліцію" втратив чинність Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію", внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом N 565-XII, з 7 листопада 2015 року втратили право на пільги.
Аналогічна позиція викладена в постанові від 20.02.2018 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (справа №484/655/16-а).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, слід зазначити, що з 29.12.2015 року, відповідно до Закону України від 23.12.2015 року № 900-VIIІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", пункт 15 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" був доповнений абзацом другим відповідно до якого за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських та членів їх сімей.
Окрім того, розділ ІХ Закону України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" не передбачає у поліцейських, колишніх поліцейських та у членів їх сімей, таких пільг, як 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива, в межах норм, встановлених законодавством.
Наведеною нормою прямо закріплено відсутність можливості збереження за пенсіонерами МВС та членами їхніх сімей лише тих пільг, які наразі передбачені Законом України "Про Національну поліцію" для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Відповідно, аналіз змісту Закону України 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" дає підстави вважати, що даний правовий акт не містить норм, які б передбачали пільги, а саме 50-відсоткової знижки по оплаті жилої площі, комунальних послуг не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього Закрону в силу.
Крім того, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Враховуючи те, що останнім за часом прийняття є Закону України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію", то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача поновити позивачу та членам його сім'ї 50% знижку з оплати за комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 13.03.2017 року.
Щодо тверджень позивача стосовно довічно наданих пільг, зокрема 50-ти відсоткову знижку по сплаті за користування житлом та комунальні послуги слід вказати наступне.
Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 03.06.2014 року у справі "!Великода проти України", в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Колегія суддів зазначає, що передбачені законами соціально-економічні права, зокрема пільги на сплату комунальних послуг із 50% знижкою не є абсолютними та механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема із прийняттям та набранням чинності нормативно-правових актів.
Відтак, Закон України від 02.07.2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" в частині втрати чинності Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" не скасовувався та не змінювався, є діючим, Конституційним судом України не визнаний неконституційним, а зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку, що виключення позивача з числа пільговиків з 07.11.2015 року є правомірним, оскільки втрата чинності Закону "Про міліцію" №565-XII відбулась внаслідок набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" № 580-VIIІ.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 14.01.2019 року по справі № 631/1075/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст постанови складено 19.04.2019 року