19 квітня 2019 року
Київ
справа №808/462/18
касаційне провадження №К/9901/9899/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №808/462/18 за позовом Командитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянський елеватор" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
Командитне товариство "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянський елеватор" звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.04.2018 адміністративний позов задоволено повністю.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що наведені заявником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Державна фіскальна служба України 05.04.2019 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 судом з'ясовано такі обставини.
За результатами звернення Державної фіскальної служби України до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою вперше таку апеляційну скаргу було повернуто відповідачу ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2018 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки додана до апеляційної скарги скаржником копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження представника на здійснення від імені скаржника його процесуальних прав та обов'язків.
Державна фіскальна служба України повторно звернулася із апеляційною скаргою, утім ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018 таку апеляційну скаргу було повернуто відповідачу, у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання документу про сплату судового збору.
Державна фіскальна служба України втретє подала апеляційну скаргу на судове рішення суду першої інстанції із пропуском строку апеляційного оскарження.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2019 залишив апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на необхідність надання заяви про поновлення строків із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
У межах встановленого ухвалою від 13.02.2019 строку, Державна фіскальна служба України звернулася до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.02.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з тим, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до пункту 4 частин першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 13.02.2019 надавав податковому органу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо подання, зокрема, заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.
У встановлений судом апеляційної інстанції строк, податковий орган звернувся з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших підстав поновлення строку. Заява обґрунтована тим, що представник відповідача потребував певного часу для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки приймав участь в інших судових справах, що зумовило пропущення процесуальних строків щодо звернення із апеляційною скаргою.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до апеляційного суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку, зокрема виконавши вимогу про надання документу про сплату судового збору. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.
Таким чином, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху щодо наведення інших поважних підстав для поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у встановлений ухвалою від 13.02.2019 строк, Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06.03.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з визнанням неповажними підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити Державній фіскальній службі України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №808/462/18 за позовом Командитного товариства "Желев С.С. і компанія "Комиш-Зорянський елеватор" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії.
2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна
Л.І.Бившева
В.В.Хохуляк