15 квітня 2019 р. Справа № 2040/7946/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Любчич Л.В.
суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
представника відповідачів ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018, суддя Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, Харків, Харківська область,61022, повний текст складено 22.12.18 по справі № 2040/7946/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентрзапчастина"
до Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентрзапчастина" (далі - позивач, ТОВ "Автоцентрзапчастина") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просило, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДФС у Харківській обл. від 23.04.2018 №660221/37576121 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №49 від 21.06.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення комісії ГУ ДФС у Харківській обл. від 20.08.2018 №887928/37576121 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №51 від 16.08.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов'язати ДФС України здійснити реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №49 від 21.06.2017 та податкової накладної №51 від 16.08.2017, які було подано ТОВ "Автоцентрзапчастина"..
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДФС у Харківській обл. від 23.04.2018 №660221/37576121 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №49 від 21.06.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних та рішення комісії ГУ ДФС у Харківській обл. від 20.08.2018 №887928/37576121 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №51 від 16.08.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язано ДФС України здійснити реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №49 від 21.06.2017 та податкової накладної №51 від 16.08.2017, які було подано ТОВ "Автоцентрзапчастина".
Не погодившись з даним судовим рішенням, ГУ ДФС у Харківській обл. подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та виклав в ньому висновки, які не відповідають обставинам справи. Зокрема суд першої інстанції невірно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не взяв до уваги приписи постанови КМУ № 117 від 21.02.2018, яка регулює порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації. Також скаржник зазначив, що згідно наданих позивачем пояснень, неможливо встановити обсяг та дату господарської операції. Позивачем не було надано розрахункових документів, банківських виписок, а також документів щодо зберігання та транспортування ТМЦ. Оскільки з наданих позивачем документів неможливо встановити обсяг господарських операцій, дії податкового органу відповідають законам України.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 2040/7946/18.
На адресу суду 27.03.2019 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що ТОВ "Автоцентрзапчастина" було надано всі необхідні первинні документи, які підтверджують господарські операції, що підлягають обов'язковій реєстрації в ЄРПН.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 закінчено підготовку до розгляду та призначено адміністративну справу № 2040/7946/18 у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.
Відповідно до положень ч.2 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута без участі представника позивача.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
ТОВ "Автоцентрзапчастина" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 37576121. Основним видом діяльності позивача є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. (КВЕД 45.31)
ГУ ДФС у Харківській обл. 06.08.2018 було прийнято рішення від 23.04.2018 №660221/37576121 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №49 від 21.06.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 18048,65 грн., в т.ч. ПДВ 3003,11 грн.
Також, ГУ ДФС у Харківській обл. 20.08.2018 було прийнято рішення №887928/37576121 щодо відмови у реєстрації податкової накладної №51 від 16.08.2017 у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 84000,00 грн., в т.ч. ПДВ 14000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції з даними висновками суду погоджується з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства урегульовано ПК України.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній з 31.12.2017) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що редакція п. 201.16 ст. 201 ПК України змінена на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).
Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
21 лютого 2018 року на виконання вимог Закону № 2245-VIII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117).
Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
На час винесення спірних у цій справі рішень контролюючого органу, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.
Водночас до 25 травня 2018 року був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" (далі - Наказ № 567).
Пунктом шостим Критеріїв оцінки визначено критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту першого Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, зокрема:
договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
На час прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція п. 201.16 ст. 201 ПК України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, одночасно визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18 та наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567.
Ці акти, визначали критерії ризиковості та передбачали необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом другим постанови № 117 встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.
Згідно з п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Відповідно до п. 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).
Пунктом 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктами 19-21 Постанови № 117 визначено, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
З рішення Комісії ГУ ДФС у Харківській обл. від 23.04.2018 №660221/37576121 про відмову у реєстрації податкової накладної №49 від 21.06.2017 слідує, що фактичною підставою відмови у реєстрації податкової накладної стало ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвінтаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
З рішення Комісії ГУ ДФС у Харківській обл. від 20.08.2018 №887928/37576121 про відмову у реєстрації податкової накладної №51 від 16.08.2017 слідує, що фактичною підставою відмови у реєстрації податкової накладної стало ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвінтаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ "Автоцентрзапчастина" 18.04.2018 до контролюючого органу було надіслано повідомлення щодо подачі документів на підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК №49 від 21.06.2017, реєстрація якої зупинена, яким надано пояснення та копії наступних документів на підтвердження реальності господарської операції: договір купівлі-продажу з постачальником №АЦЗ-ХР від 02.06.2016, видаткова накладна, платіжне доручення на оплату постачальнику, договір з покупцем на придбання реалізованих ТМЦ, видаткова накладна до вказаного договору, платіжне доручення.
Крім того, надано пояснення про те, що підприємство позивача займається оптовою торгівлею деталями та приладдям для автотранспортних засобів, що є основним видом діяльності підприємства. За даною податковою накладною ТОВ "Автоцентрзапчастина" реалізувало автозапчастини ТОВ "Харзбут", запчастини були транспортовані власним транспортом ТОВ "Харзбут" та за даною господарською операцією ТОВ "Харзбут" повністю розрахувалось з ТОВ "Автоцентрзапчастина".
Вищезазначені пояснення та повідомлення було отримано ДФС України 18.04.2018 та збережено на центральному рівні, що підтверджується квитанцією №1.
Також, ТОВ "Автоцентрзапчастина" 16.08.2018 до контролюючого органу було надіслано повідомлення щодо подачі документів на підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК №51 від 16.08.2017 реєстрація якої зупинена, яким надано пояснення та копії наступних документів на підтвердження реальності господарських операцій: договір поставки №508дп від 05.07.2017, специфікація, рахунок на оплату, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, виписки банку, договір поставки на придбання реалізованих ТМЦ, видаткова накладна, платіжне доручення.
Відповідно наданих пояснень повідомлено контролюючий орган, що даною податковою накладною ТОВ "Автоцентрзапчастина" реалізувало запчастини ДП "Завод імені ОСОБА_2" на умовах, вказаних в договорі.
Вказані пояснення та повідомлення 16.08.2018 було отримано ДФС України та збережено на центральному рівні, що підтверджується квитанцією №2.
Під час судового розгляду був досліджений договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу №АЦЗ-ХР між ТОВ "Автоцентрзапчастина" (в якості продавця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харзбут" (в якості покупця) 02.06.2016, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність та оплачує товар, кількість та асортимент якого погоджується сторонами, та зазначається у рахунках чи видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Сторони погоджуються, що видаткова накладна на передану продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції. (п.1.1., п.1.2. Договору).
Відповідно до п.3.2. Договору, оплата ціни (вартості) товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця протягом 180 календарних днів від дня отримання товару.
Завантаження, вивіз та доставка товару здійснюється транспортом та за рахунок покупця. (п.4.2. Договору).
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну, рахунок на оплату, податкова накладна №49 від 21.06.2018, платіжне доручення.
Згідно видаткової накладної №285 від 21.06.2017 позивачем передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Харзбут" деталі та приладдям для автотранспортних засобів, а саме, втулки провушини амортизатора, р/к гідроцил. повороту, пильовик пальця рулевого, втулка амортизатора, герметик, фільтри, ремені генератора, гура, прокладки клапанної кришки, тяга стабілізатора, вал карданний, болт развалу, датчик швидкості, кільця поршневі та кріплення передньої балки.
Транспортування товару здійснювалось відповідно до умов договору транспортом та за рахунок покупця, що підтверджується долученою до матеріалів справи товарно-транспортною накладною №Р285 від 21.06.2017.
Реалізовані ТОВ "Харзбут" ТМЦ, були придбані підприємством позивача за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу №бн від 01.05.2017, укладеного між ТОВ "Автоцентрзапчастина" (Покупець) та ФОП ОСОБА_3 (Продавець).
На підтвердження здійснення вищевказаної господарської операції позивачем надано видаткову накладну, платіжне доручення, товарно-транспорту накладну.
Також, судом був досліджений договір поставки №508дп від 05.07.2017 між ТОВ "Автоцентрзапчастина" (продавець) та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" (покупець), згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку і на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, асортимент комплектність, кількість та вартість якого визначається сторонами окремо в специфікаціях або листах, що є невід'ємною частиною договору.(п.1.1. Договору).
Згідно з п.1.2.Договру поставка товару буде здійснюватися партіями.
Відповідно до п.1.4. Договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту оплати покупцем вартості товару або з моменту передачі товару покупцю, в залежності від того, яка з подій настане раніше.
Відповідно до Специфікації №3/1 від 05.07.2017 до Договору №508дп від 05.07.2017 позивач зобов'язується поставити покупцю, зокрема, скло з обігрівом 60м-000.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи рахунок на оплату, видаткову накладну, податкову накладну №51 від 16.08.2017.
Транспортування товару здійснювалось підприємством позивача, на підтвердження зазначеного позивачем надано товарно-транспорту накладну.
Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 31.08.2018.
Вказаний товар, реалізований на адресу ДП "Завод ім. В.О. Малишева", був придбаний ТОВ "Автоцентрзапчастина" за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу №бн від 01.05.2017, що підтверджується видатковою накладною та випискою по рахунку від 16.08.2018.
Вищезазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.
На момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в установленому законом порядку.
Вищезазначені договори виконані сторонами без претензій та зауважень, ніким не оскаржені та у судовому порядку недійсними не визнані.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій товариства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентом, склав податкові накладні та надіслав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на виконання вимог ПК України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Перевіряючи оскаржувані рішення Комісії на відповідність вимогам, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про безпідставність зупинення реєстрації податкових накладних №49 від 21.06.2017 та №51 від 16.08.2017, оскільки всупереч визначених у рішеннях підстав їх прийняття, податковим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Натомість платником податків надано первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності зупинення реєстрації податкових накладних №49 від 21.06.2017 та №51 від 16.08.2017.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №822/1878/18.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Северянін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня2018 року по справі № 2040/7946/18- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Постанова складена в повному обсязі 19.04.2019