про повернення апеляційної скарги
19 квітня 2019 рокуЛьвів№857/3592/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -ОСОБА_1
суддів -ОСОБА_2
ОСОБА_3
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року про повернення позовної заяви у справі №1.380.2019.000586 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
18 квітня 2019 року року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало заяву про звільнення від сплати судового збору. Заява обгрунтована тим, що за подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби справляння судового збору не передбачено, з огляду на висновок висловлений 30.01.2018 Верховним судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у рамках справи №2-3280/1, провадження №6-1356св18. Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є право на апеляційне та касаційне оскарження, а отже скаржник звільнений від сплати судового збору за подання скарги на дії державного виконавчої служби, й у разі подання ним апеляційної скарги на прийняте за результатами розгляду скарги рішення.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
Згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 статті 8 визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналогічно, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, наведені вище норми не передбачають можливості звільнення пенсійного чи будь-якого іншого органу державної влади від сплати судового збору.
Водночас слід зазначити, що Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» зазначив, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Зокрема, звільнення від сплати судового збору відповідних органів сплати судового збору не узгоджується з п. 1 ч. 1 ст. 129 Конституції України, яким передбачено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Ця норма Конституції України знайшла своє закріплення також і в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та у процесуальних кодексах України.
Рівність учасників судового процесу, зокрема, перед законом є похідною від інших норм Конституції України, які визначають рівність конституційних прав і свобод громадян та рівність їх перед законом (стаття 24), а також компетенцію органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19).
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав, тобто є конкретизацією загального принципу рівності громадян перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.
Тому, звільнення від сплати судового збору відповідних органів як сторін в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу, зокрема, юридичними та фізичними особами, які, безперечно, зобов'язані сплачувати відповідний збір.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22.02.2018 року у справі №552/6814/17 (К/9901/23570/18).
Поряд з цим, апеляційний суд вважає безпідставними покликання апелянта на дослідження питання щодо сплати судового збору при подачі скарги на дії державного виконавця, яке здійснене 30.01.2018 Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у рамках справи №2-3280/1, провадження №61-1356св18, з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Звернення у спосіб подання скарги цієї статтею не передбачено. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що до Львівського окружного адміністративного суду позивач звернувся саме із позовною заявою, а не із скаргою.
Водночас апеляційний суд зазначає, що висновки викладені Верховним Судом у згаданій вище справі стосуються цивільного судочинства, а сама скарга особи на дії виконавця подана в межах, пов'язаних з виконанням судового рішення в цивільній справі, тобто на вчинені державним виконавцем дії, спрямовані на виконання виконавчого документа. У цій же справі оскаржується окреме рішення державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору, відтак таке рішення, є самостійним предметом оскарження та не пов'язане з процесуальними діями державного виконавця спрямованими на виконання судового рішення в примусовому порядку.
Враховуючи те, що вказані обставини не свідчать про неможливість сплати судового збору, а інших доказів суду не надано, підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відсутні.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року про повернення позовної заяви у справі №1.380.2019.000586 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3