19 квітня 2019 р. м. Харків Справа № 440/3590/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Гуцала М.І.,
Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області в особі головного державного інспектора Болук Ігоря Григоровича на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.02.2019, головуючий суддя І інстанції: Маханькова О.В. (повний текст складено 28.02.19) по справі № 440/3590/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Полтавській області в особі головного державного інспектора Болук Ігоря Григоровича , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс"
про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області в особі головного державного інспектора Болука Ігоря Григоровича з вимогами визнання протиправною та скасування постанови № ПО 53.05/254-24(Ш) від 01.10.2018 Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу у розмірі 510 грн.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову № ПО 53.05/254-24(Ш) від 01.10.2018 Управління Держпраці у Полтавській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 93 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 в розмірі 1409 грн. 60 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням Управління Держпраці у Полтавській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно Наказу Управління від 17.09.2018 № 122-н була утворена комісія із спеціального розслідування у зв'язку із настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком з водієм 2 класу ТОВ «ЖИТЛОРЕМБУДСЕРВІС» ОСОБА_2 внаслідок вибуху автомобіля НОМЕР_1. Зауважує, що під час позапланової перевірки було встановлено порушення зберігання балонів з газами (киснем та ацитиленом), а саме в автомобілі НОМЕР_1, за що в даному випадку ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності. Проте, позивач притягується не
як особа, дії або бездіяльність якої призвели до настання нещасного випадку, а як особа, яка будучи відповідальною особою за безпечну експлуатацію посудин, що працюють під тиском, не забезпечив та не виконав вимог Правил охорони праці під час роботи з інструментами та пристроями НПАОП 0.00-1.71-13 під час виконання покладених на нього обов'язків, чим порушив вимоги законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої, що реалізує державну політику у сфері охорони праці та вчинив правопорушення, передбачене ст.93 КУпАП. А тому висновки суду про притягнення позивача до подвійної юридичної відповідальності вважає необгрунтованими. Також зазначає, що судом першої інстанції помилково стягнено судовий збір з відповідача на користь позивача.
За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.
З врахуванням вимог ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту. Повний текст постанови суд апеляційної інстанції складає з дотриманням строків, визначених ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
За змістом ст.93 КУпАП відповідальність настає за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів з безпечного ведення робіт у галузях промисловості та на об'єктах, підконтрольних центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 працює в ТОВ «Житлорембудсервіс» на посаді начальника виробничо-диспетчерської служби з 2016 року.
14.09.2018 внаслідок вибуху автомобіля НОМЕР_2, загинув працівник підприємства ОСОБА_2, який працював на посаді водія.
Згідно Наказу № 122-Н від 17.09.2018 Управління Держпраці у Полтавській області призначено комісію з спеціального розслідування у зв'язку із нещасним випадком на підприємстві ТОВ «Житлорембудсервіс».
Відповідно до Наказу № 122-Н від 17.09.2018 видано направлення № 1751 від 19.09.18 та направлено для позапланової перевірки інспекторів Управління Держпраці у Полтавській області.
У період з 26.09.2018 по 27.09.2018 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та складено ОСОБА_3 перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 27.09.2018 № 53.05/254-23(А).
28.09.2018 головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Болуком Ігорем Григоровичем складено протокол про адміністративне правопорушення серія ПО № 001888.
01.10.2018 головним державним інспектором Управління Держпраці у Полтавській області Болуком Ігорем Григоровичем розглянуто справу про накладення штрафу та на підставі акту перевірки суб'єкта господарювання від 27.09.2018 № 53.05/254-23(А) щодо порушень начальником виробничо-диспетчерської служби ТОВ «Житлорембудсервіс» ОСОБА_1, було винесено Постанову № 53.05/254-24(Ш) від 01.10.2018 (далі - Постанова), якою накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 510 грн. 00 коп.
У вказаній Постанові зазначено, що перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.26 розділу V Правил охорони праці під час роботи з інструментами та пристроями НПАОП 0.00-1.71-13, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 25.02.2014 за № 327/25104 в день настання нещасного випадку з водієм 2 класу ОСОБА_2 в автомобілі НОМЕР_3, де зберігалися балони з газами (киснем та ацетиленом).
Приписом про усунення виявлених порушень № 53.05/254-23(П) від 27.09.2018 надано час для усунення виявлених недоліків до 27.10.2018.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що до прийняття в порядку кримінального судочинства остаточного рішення про наявність чи відсутність ознак вчинення позивачем кримінального правопорушення передбаченого ст. 271 КК України, вирішення питання про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення є передчасним.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині та надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КУпАП, адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
В ході судового розгляду було встановлено, що за наслідками події, яка відбулася 14.09.2018, було відкрите кримінальне провадження № 1201817009000332 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, за фактом порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що спричинило загибель людей.
Досудове розслідування даного кримінального провадження на теперішній час не завершено.
Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що дії позивача охоплюються як складом злочину передбаченого ст. 271 КК України, так і складом адміністративного правопорушення передбаченого ст.93 КУпАП України.
Статтею 253 КУпАП встановлено, що якщо при розгляду справи орган (посадова особа) прийде до висновку, що в порушенні є ознаки кримінального правопорушення, він передає матеріали прокурора або органу досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що об'єктивною стороною скоєного правопорушення відповідачем у постанові зазначено виключно порушення позивачем вимог діючого законодавства саме в день настання нещасного випадку, 14.09.2018, щодо спільного зберігання балонів з різними газами в конкретно визначеному автомобілі. Тобто, в провину позивачу ставиться неналежне виконання ним посадових обов'язків виключно відносно обставин нещасного випадку зі смертельним наслідком, які вже є предметом досудового розгляду по кримінальній справі. Відповідно є необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність подвійного притягнення позивача до відповідальності за одне і те саме правопорушення. Сам факт, що досудове розслідування здійснюється лише за фактом загибелі працівника на підприємстві, а не стосовно ОСОБА_1, не спростовує висновки суду про віднесення до предмету такого розслідування правопорушення, зазначеного в оскарженій постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що до прийняття в порядку кримінального судочинства остаточного рішення про наявність чи відсутність ознак вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ст. 271 КК України, вирішення питання про наявність чи відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення є передчасним, а тому позов про скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає задоволенню.
Щодо висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1409 грн. 60 коп.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки позивач при зверненні з цим позовом до суду звільнений від його сплати судового збору в силу ст. 288 КУпАП. Отже, у разі звернення особи до суду з позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», не сплачується. При цьому позивачі у таких справах звільняються від сплати судового збору і при оскарженні судових рішень у апеляційному чи касаційному порядку.
У зв'язку з цим за подання позивачем або відповідачем - суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у поряду і розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 (№ 21-1410а16), від 31.01.2017 (№ 298/1232/15-а), та постановах Верховного Суду від 25.07.2018 (№ 632/1929/16-а), від 19.06.2018 (№ 308/167/16-а), 19.09.2018 (справа №554/910/18, провадження №К/9901/54888/18.
Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Аналіз зазначеної норми вказує на можливість стягнення на користь позивача судового збору в якості відшкодування судових витрат лише у тому випадку, коли такі судові витрати підлягали оплаті за діючими нормами законодавства.
В даному випадку позивач помилково сплатив судовий збір у розмірі більшому чим встановлено законом, що надає йому право на його повернення, згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», шляхом звернення з відповідним клопотанням до суду першої інстанції, а не з вимогами про стягнення добровільно понесених витрат з відповідача.
Враховуючи викладені вище обставини помилковості сплати позивачем судового збору при зверненні з цим позовом до суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі підстав для стягнення з відповідача як суб'єкта владних повноважень здійснених ОСОБА_1. Б.В. судових витрат, що зумовлює, в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, обгрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому підлягають задоволенню її вимоги про скасування судового рішення в частині здійсненого розподілу судових витрат.
В іншій частині рішення суду першої інстанції скасуванню чи зміні не підлягає, оскільки суд правильно встановив обставини справи та дотримався норм права при ухваленні судового рішення про скасування оскарженої постанови відповідача.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області в особі головного державного інспектора Болук Ігоря Григоровича - задовольнити частково.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.02.2019 по справі № 440/3590/18 - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп.
В іншій частині рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 28.02.2019 по справі № 440/3590/18 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_3
Повний текст постанови складено 19.04.2019.