Справа № 362/1630/19 Суддя (судді) першої інстанції: Ковбель М.М.
18 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Громадянина Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в особі Васильківського районного відділу ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області до Громадянина Народної Республіки Бангладеш - ОСОБА_1 про про затримання з метою ідентифікації з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців та примусове видворення за межі території України,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 16.03.2019 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в м. Васильків Київській області по вул. Донбасівській співробітниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, який перебував на території України без наявних законних підстав, які б надавали право законного перебування його на території України.
16.03.2019 року громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, відповідно до вимог чинного законодавства було затримано на термін до 72-х годин та поміщено до Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою підготовки відповідних матеріалів для звернення до суду із адміністративним позовом про затримання терміном на 6 (шість) місяців та примусове видворення з території України.
Як зазначає позивач, відповідач прибув на територію України поза пунктами перетину Державного кордону України нелегально з метою незаконного перебування в Україні та подальшого незаконного транзитного проїзду до країн Європейського Союзу та перебуває на території України незаконно, при цьому, останній не має жодних документів, законних джерела існування, власності, та родинних зв'язків на території України, що є прямим порушенням вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Посилаючись на порушення відповідачем вимог чинного законодавства щодо перебування на території України, а саме: вимог Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", позивач просив винести рішення про затримання з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні строком на 6 (шість) місяців з метою ідентифікації та примусове видворення за межі України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувши рішення суду до негайного виконання.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2019 р. позов задоволено. Прийнято рішення про затримання громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_2 з поміщенням до Пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців з метою ідентифікації та примусово видворити його за межі території України.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Обґрунтовуючи свої доводи апелянт вказує на те, що рішення про примусове повернення іноземця чи особи без громадянства не приймалось, чим порушено порядок затримання іноземця та відповідно є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення як такого, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивачем відзиву на апеляційну скаргу, в установлений судом строк подано не було.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, зміст апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 16.03.2019 року під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в м. Васильків Київській області по вул. Донбасівській співробітниками Управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області був виявлений громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1.
З наданих в судовому засіданні пояснень відповідача встановлено, що громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1, прибув на територію України поза пунктами перетину Державного кордону України нелегально з метою незаконного перебування в Україні та подальшого незаконного транзитного проїзду до країн Європейського Союзу та перебуває на території України незаконно.
Відповідно до рішення Васильківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16.03.2019 року, відповідача поміщено у Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України.
Отже, відповідач перебуває на території України незаконно.
З урахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до суду із позовом про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації строком на шість місяців та примусове видворення за межі території України.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, який знаходиться на території України без законних на те підстав, порушив рішення компетентного органу держави про заборону в'їзду на територію України, а відтак існують законні підстави для його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України та примусово видворення з України.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" №3773-VI від 22.09.2011 (далі - Закон №3773-VI).
За приписами частини 1 статті 26 Закону №3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст. 26 Закону №3773-VI).
Статтею 30 Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Отже, із змісту наведеної норми слідує, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:
1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення;
2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Аналіз наведених положень у їх системному взаємозв'язку свідчить про те, що примусовому поверненню іноземця в країну походження передує обов'язок державної міграційної служби прийняти рішення про примусове повернення іноземця та надання йому строку для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати 30 днів. Лише у разі невиконання іноземцем у добровільному порядку рішення про примусове повернення, міграційна служба має право затримати останнього з метою забезпечення його видворення.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що рішення про примусове повернення стосовно відповідача не приймалось, а відтак, зважаючи на відсутність прийняття попереднього рішення органом міграційної служби про примусове повернення відповідача, у суду відсутні повноваження на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо останнього рішення про примусове повернення та ухиленні цієї особи від виконання рішення при примусовому поверненні або наявність підстав вважати, що така особа ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі наявні в матеріалах справи докази, не надано їм належної оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 288, 289, 310, 315, 317 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегії суддів, -
Апеляційну скаргу громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2019 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма