16 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/1517/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.
з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (головуючий суддя Микуляк П.П., м.Ужгород, 14 год. 09 хв. повний текст складено 17.12.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними дій, постанови, припису, акту та їх скасування, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася з позовом до ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області, в якому просить визнати протиправними дії посадових осіб ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області при проведенні ними перевірки 27.06.2018 року на базі відпочинку “Магніт” в смт. Солотвино, Тячівського району; визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/292/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-127 від 17 липня 2018 року, Припис про усунення виявлених порушень № ЗК/292/214/АВ/П від 27 червня 2018 року та ОСОБА_3 інспекційного відвідування № ЗК292/214/АВ від 27 червня 2018 року ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу покликаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що 27.06.2018р. у її присутності не складалось ніяких документів. Акт від 27.06.2018р. та протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП без її підписів був надісланий відповідачем поштою, пізніше.
Також, через хворобу, не могла бути присутня при розгляді матеріалів перевірки, у зв»язку з чим просила відкласти їх розгляд 17.07.2018 року з наданням підтверджуючих документів.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взагалі не працювали в неї, до її кафе не мали жодного відношення, а лише цікавились в пошуках роботи 27.06.2018р. Даних осіб вона працевлаштувала пізніше, оскільки вони прийшли проситись працевлаштувати їх.
Просить скасувати рішення та винести постанову про задоволення позову повністю.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Перевірка здійснювалася в межах чинного законодавства. Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/292/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-127 від 17 липня 2018 року винесена уповноваженою посадовою особою ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області з урахуванням норм Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу Законів про працю, а отже є законною і скасуванню не підлягає. Підстави для скасування припису теж відсутні.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 з 24.05.2016 року здійснює підприємницьку діяльність в смт. Солотвино, Тячівського району, база відпочинку «Магніт», що вбачається з ОСОБА_5 з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 63-65).
ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області було видано наказ від 22.06.2018 року № 109 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою смт. Солотвино, база відпочинку «Магніт» на підставі службової записки головного державного інспектора Юртина В.Ф. від 19.06.2018 року щодо порушень при оформленні трудових відносин, а саме відмови роботодавця в укладанні трудових договорів з працівниками. (а.с. 50-53).
На підставі згаданого Наказу було видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 26.06.2018 № 697, відповідно до якого з метою перевірки додержання законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин було направлено на інспекційне відвідування посадових осіб ОСОБА_2 Держпраці в Закарпатській області до бази відпочинку «Магніт», де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, яку і було повідомлено про проведення інспекційного відвідування, про що свідчить її підпис на вказаному направленні (а.с. 57).
За результатами інспекційного відвідування було складено ОСОБА_3 № ЗК292/214/АВ від 27 червня 2018 року, у якому було зазначено, що в ході інспекційного відвідування 27.06.2018 року, за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 в смт. Солотвино Тячівського району, на базі відпочинку «Магніт» виявлено двох найманих працівників, з якими не укладено трудові договори встановленого взірця або договори цивільно-правового характеру, а саме: ОСОБА_3, який надавав послуги бармена та ОСОБА_4, який надавав послуги офіціанта (а.с. 58-62).
27.06.2018 року головним державним інспектором управління Держпраці в Закарпатській області внесено ФОП ОСОБА_1 припис за №ЗК/292/214/АВ/П про усунення виявлених порушень та зобов'язано позивача усунути порушення, вказані в акті інспекційного відвідування (а.с. 67-68).
Крім того, відносно позивача було складно Протокол про адміністративне правопорушення № ЗК/292/214/АВ/П/ПТ від 27.06.2018 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, який було направлено листом від 06.07.2018 року № 37 для розгляду до Тячівського районного суду (а.с. 70-71).
Згідно рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК/292/214/АВ/П/ПТ-ТД від 06.07.2018 року розгляд справи відносно ФОП ОСОБА_1 призначено на 17.07.2018 року (а.с. 56).
ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області від 10.07.2018 року № 07-02/2434 ФОП ОСОБА_1 було повідомлено про час та дату розгляду справи. Даний лист був переданий телефонограмою 10.07.2018р. ФОП ОСОБА_1 та рекомендованим листом (а.с. 64).
За результатами перевірки відповідачем 27.06.2018 року було проведено розгляд справи. та на підставі ОСОБА_3 перевірки, Постановою ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області № ЗК/292/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-127 від 17.07.2018 року Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було притягнуто до фінансової відповідальності на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, тобто за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та накладено штраф в розмірі 223380 грн. (а.с. 9-10).
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що факт допуску позивачем до роботи в смт. Солотвино, Тячівського району, на базі відпочинку “Магніт”, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з ними трудових договорів та не повідомлення у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаних працівників, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, був належним чином встановлений відповідачем, а тому підставно винесено оспорений припис та постанову про накладення штрафу.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці) (п.1).
До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування - п.4 Положення №96.
Правові та організаційні засади проведення державного нагляду (контролю) визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).
Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Статтею 6 Закону №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Відповідно до положень ст.7 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки, та на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, що підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).
Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3); за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5).
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).
п.27 Порядку №295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача, за наслідками здійснення інспекційного відвідування, виникає обов'язок щодо складання ОСОБА_3, тому, в даному випадку, дії відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для визнання його дій протиправними при складанні акту відсутні.
Крім цього, акти не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, що породжують для позивача певні правові наслідки. Акт інспекційного відвідування є виключно носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом під час інспекційного відвідування порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті інспекційного відвідування висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо вчинення ним дій та рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтувати ними власну позицію щодо наявності певних порушень, допущених суб'єктом господарювання.
Відповідно до п.21 Порядку №295, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
З наявного в справі акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ЗК292/214/АВ від 27 червня 2018 року вбачається, що такий не підписаний ОСОБА_1 та не вручений останній, що підтверджує твердження позивача про те, що в неї працівниками відповідача не відбирались пояснення і їй не надавались документи для ознайомлення (а.с.11 - 17)
Колегія суддів обумовлює і ту обставину, що наявний у справі оспорений Припис про усунення виявлених порушень № ЗК/292/214/АВ/П від 27 червня 2018 року, також не підписаний ОСОБА_1, як і не зазначено причин відмови в ознайомленні та отриманні такого (а.с.16, 17)
Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» від 28.12.2014.
Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.
Натомість, стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.
Тобто, ключовою відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто юридичну особу як роботодавця (за ст. 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за ст. 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.
Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, оскільки позивач є ФОП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору) за ч. 2 ст. 265 КЗпП і частини 3 ст. 41 КУпАП.
Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2018 року провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КпАП України. (а.с.90).
Встановлюючи відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, суд виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являється фізичною особою-підприємцем, та здійснює свою підприємницьку діяльність в смт. Солотвино, Тячівського району, база відпочинку «Магніт». При цьому, будь-яких прямих доказів того, що нею використовувалась праця громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без укладення з кожним з них трудового договору і такі особи фізично вчинили конкретні дії, які за договором повинні би виконувати, в протоколі не зазначено і додатках до нього не додано.
Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпПУ, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.
Разом з тим, посадовими особами ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області в протоколі не зазначено, що ними доведено допустимими та достатніми доказами те, що громадяни ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які 27.06.2018 р., без зазначення часу, були присутні за місцем проведення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, надавали послуги бармена та офіціанта, виконували договірні обов'язки, як працівники, найняті нею, а за вчинену ними роботу/послугу отримала відповідну, як роботодавцем, та гарантованою Державою, як гарантом трудових прав, винагороду.
Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата зарплати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо (ОСОБА_6 від 23.05.2017 р.№ 10620/0/2-17/13).
Таким чином, Тячівський районний суд Закарпатської області вважає, що при складенні протоколу про адміністративні правопорушення інспектором не встановлені, а отже, не враховані важливі обставини, які виключають існування трудових відносин і, як наслідок, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого положеннями частини 3 статті 41 КУпАП.
Колегія суддів зазначає, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2018 року, якою провадження у справі закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КпАП України, набрала законної сили.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.09.2018 року є обов'язковою в даному випадку в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відтак, колегія суддів вважає встановленим судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, той факт, що ФОП ОСОБА_1 не вчиняла адміністративного правопорушення, а саме не допускала працівників до роботи без оформлення трудового договору.
Колегія суддів приймає до уваги, що позивачем до Начальника ОСОБА_2 Держпраці в Закарпатській області було подано письмове пояснення, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 вказала, що після проведення інспектування з врахуванням вихідних днів оформила працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та долучила повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу 02.07.2018р. (а.с.66, 73, 74).
У вказаному поясненні також вказано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були взяті позивачем для пересвідчення чи зможуть останні добросовісно працювати щоб у подальшому їх працевлаштувати, а в день інспекційного відвідування перебували на території бази відпочинку “Магніт”, оглядали майбутнє місце роботи та ознайомлювались з базою і жодних послуг не надавали.
Таким чином, оскільки позивач є ФОП, а відтак, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору) за ч. 2 ст. 265 КЗпП і ч. 3 ст. 41 КУпАП, тому в разі відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП України, відсутнім в його діях є і склад правопорушення, передбачений ч.2 ст.265 КЗпП України.
Враховуючи вищенаведене, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність в діях позивача допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, а тому оскаржуваний припис ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень № ЗК/292/214/АВ/П від 27 червня 2018 року та постанову ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області ЗК/292/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-127 від 17 липня 2018 року слід визнати протиправними та скасувати.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ч.3 ст.243, ст.308, ст.310, п.2, 3 ч.1 ст.315, п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року у справі №0740/889/18 - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/292/214/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-127 від 17 липня 2018 року.
Визнати протиправним та скасувати припис ОСОБА_2 Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень № ЗК/292/214/АВ/П від 27 червня 2018 року.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_7
судді ОСОБА_5
ОСОБА_8
Повне судове рішення складено 19.04.2019 р.