Справа № 640/21140/18 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
18 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року (прийняте в порядку спрощеного (письмового) провадження, суддя Клочкова Н.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 і відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 жовтня 2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV від 25 жовтня 2018 року з урахуванням висновків суду у даній адміністративній справі. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 і відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 25 жовтня 2018 року.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.08.2018 у справі №146/1024/17 зазначив, що безпідставним є посилання в касаційній скарзі на те, що зобов'язуючи відповідача призначити позивачу пенсію, суд втрутився в його дискреційні повноваження, оскільки судами встановлено факт наявності у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з чим у відповідача відсутній інший варіант поведінки ніж призначення позивачу даного виду пенсії, а тому зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону №796-XII є належним способом відновлення порушених прав позивача; крім того вказує на висновки Верховного Суду у постанові від 23.11.2018 у справі №212/4534/16-а, та вважає, що у зв'язку з позиціями Верховного Суду у таких справах, висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є передчасними та призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача, є помилковим.
Від відповідача до суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виповнилося 50 років, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1, виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 17 грудня 1998 року, відповідно до якого позивач народився 20 жовтня 1968 року.
Згідно копії довідки від 13 грудня 2017 року НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичним місце проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_2.
25 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До заяви останнім було подано військовий квиток, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або на вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/посвідку, трудову книжку або документи про стаж, що підтверджується наданою суду копією розписки - повідомлення від 25 жовтня 2018 року, зареєстрованих за №12046.
Листом від 05 грудня 2018 року №126595/03 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1, підставою ж для відмови позивачу у призначенні пільгової пенсії стало невизнання відповідачем періоду роботи ОСОБА_3 за посадами, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Позивач, вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії за віком неправомірною, оскільки згідно записів в трудовій книжці та довідок №1034, №1035 від 28 листопада 2014 року позивач працював та проходив військову службу у період з 23 жовтня 1986 року по 28 червня 2017 року виконував підземні роботи з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська», з 01 липня 1987 року по 25 травня 1990 року проходив військову службу, а у період з 14 червня 1990 року по 24 грудня 1997 виконував підземні роботи з повним робочим днем під землею у шахті «Краснокутська», звернувся до суду з даним позовом.
На час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою про призначення пенсії за віком, позивачу виповнилося повних 50 років, загальний стаж роботи згідно записів трудової книжки складає більше ніж 25 років, а пільговий стаж за Списком №1 складає більше 10 років, тому, на думку позивача, наявні всі передбачені чинним законодавством підстави для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
При цьому, позивач зазначав, що відповідачем не було вжито жодних заходів щодо отримання інформації стосовно проведення чи не проведення атестації робочих місць, на яких працював позивач.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, та звертає увагу на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV), Порядком застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованою Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) № 137-V 14 вересня 2006 року визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Згідно з абзацом 1 пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Крім того, згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладено раніше Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2016 року (справа 21-6501а15), постанові Верховного Суду від 18 вересня 2018 року (справа № 308/3135/17) та постанові Верховного Суду від 07 лютого 2019 року (справа №356/41/17).
Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Аналогічне правове положення закріплено й у статті 48 КЗпП України та в пункті 1 Порядку № 637.
Також, пунктами 1, 2, 20 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
У відповідності до затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 Списку №1 посада підземного гірника, зайнятого повний робочий день під землею відноситься до роботи, яка дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільговому розмірі (така ж посада передбачена і в затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 № 36 Списку №1).
Так, як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_3 у період часу з 23 жовтня 1986 року по 08 січня 1987 року працював підземним гірником 1 розряду з повним робочим днем під землею, з 09 січня 1987 року переведений підземним гірником з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська», у період з 01 липня 1987 року по 25 травня 1990 року проходив військову службу в Радянській Армії, з 14 червня 1990 року прийнятий підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею, з 18 квітня 1991 року переведений підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська».
Наказом №425 від 24 грудня 1997 року звільнений за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
Виходячи з викладеного, судом встановлено, що у трудовій книжці позивача містяться записи про те, що він з 23 жовтня 1986 року по 08 січня 1987 року працював підземним гірником 1 розряду з повним робочим днем під землею, з 09 січня 1987 року по 28 червня 1987 року - підземним гірником з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська», з 14 червня 1990 року по 18 квітня 1991 року - підземним гірником 3 розряду з повним робочим днем під землею та з 18 квітня 1991 року по 24 грудня 1997 року - підземним електрослюсарем 5 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська».
Згідно діючого законодавства атестація робочих місць проводиться в Україні з 21.08.1992 року.
Відтак, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списку за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року і за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 16 вересня 2014 року у справі № 21-307а14.
У відповідності до копії довідки Відокремленого підрозділу «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» від 28 листопада 2014 року №1034 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_3, останній виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська» д/п «Донбасантрацит» за період з 23 жовтня 1986 року по 02 листопада 1986 року, з 03 листопада 1986 року по 08 січня 1987 року, з 09 січня 1987 року по 28 червня 1987 року за професією підземний гірник підземного видобувної дільниці №8, що передбачено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 7111 на підставі постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року.
Як вбачається з копії довідки Відокремленого підрозділу «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» від 28 листопада 2014 року №1035 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_3, останній виконував гірничі роботи з повним робочим днем під землею на шахті «Краснокутська» д/п «Донбасантрацит» за період з 14 червня 1990 року по 11 листопада 1990 року, з 12 листопада 1990 року по 17 квітня 1991 року, з 18 квітня 1991 року по 24 грудня 1997 року за професією підземний гірник підземного видобувної дільниці №1, що передбачено Списком №1 розділу 1 підрозділу 1 на підставі постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22 серпня 1956 року. Зазначено, що у період часу з 12 листопада 1990 року по 17 квітня 1991 року також проходив навчання в УКК з відривом від виробництва на курсах підземних електрослюсарей зі збереженням ставки підземного гірника.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що копія довідки Відокремленого підрозділу «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» від 28 листопада 2014 року №1034 та копія довідки Відокремленого підрозділу «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» від 28 листопада 2014 року №1035, які містяться в матеріалах справи, належним чином не засвідчені.
Відповідно до положень пункту 3 Постанови № 442 проведення атестації робочих місць доручено керівникам підприємств та організацій незалежно від форм власності й господарювання. Абзацом 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. При цьому, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Щодо періодів роботи позивача з 23 жовтня 1986 року по 08 січня 1987 року, з 01 липня 1987 року по 25 травня 1990 року, з 14 червня 1990 року по 18 квітня 1991 року, з 18 квітня 1991 року по 21.08.1992 (дата початку проведення атестації робочих місць в Україні), колегія суддів зазначає, що проведення атестації робочих місць в цей період не вимагалося, а для підтвердження відповідного трудового стажу достатньо наявності відповідних записів у трудовій книжці.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні копії наказів про атестацію робочих місць в державному підприємстві «Донбасантрацит» за період з Україні з 21.08.1992 (дата початку проведення атестації робочих місць в Україні) по 24.12.1997 (дата звільнення позивача).
В даному випадку, колегія суддів зазначає, що оскільки жодних даних про те, що підприємство, на якому працював позивач, проводило (не проводило) атестацію робочих місць в період часу його роботи на ньому позивача, коли це стало законодавчо визначеною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах, підстави для зарахування пільгового стажу для призначення пенсії мають бути належним чином перевірені відповідачем.
При цьому, в трудовій книжці позивача відсутні посилання на накази про проведення атестації робочих місць, а в надані позивачем суду довідка Відокремленого підрозділу «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» від 28 листопада 2014 року №1034 та довідка Відокремленого підрозділу «Шахта Краснокутська» Державного підприємства «Донбасантрацит» від 28 листопада 2014 року №1035, які містяться в матеріалах справи, належним чином не засвідчені.
Вданому випадку, оскільки апеляційна скарга подана позивачем, а апеляційна скарга відповідача повернута ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2019 року та не розглядається судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV від 25 жовтня 2018 року, слід залишити без змін, однак з необхідністю врахувати висновки Шостого апеляційного адміністративного суду, викладені у даній постанові.
При цьому, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, та необхідності з'ясувати наявність документів, що підтвердили б проведення атестації робочих місць в державному підприємстві «Донбасантрацит», для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається, однак, з огляду на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування висновків Шостого апеляційного адміністративного суду у даній постанові.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року залишити без змін, з урахуванням висновків суду у даній постанові.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.А. Губська
О.О. Беспалов