Справа № 810/3888/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
18 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Щавінський В.Р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до рішення Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 з 26.11.2015, як інваліду війни 2 групи, на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80 % сум грошового забезпечення;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 26.11.2015, як інваліду війни 2 групи на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії з 26.11.2015 року, як інваліду війни 2 групи, на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії з 26.11.2015 року як інваліду війни 2 групи на підставі ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором, і позивач був ознайомлений з тим (та надав згоду), що пенсія йому призначається за вислугу років (що є окремим видом пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім того, позивачем власноруч було написано заяву щодо призначення йому пенсії за вислугу років. А тому, позивач, перебуваючи на пенсії за вислугу років безпідставно вважає, що має право на обрахування пенсії у відсотках грошового забезпечення, як особа, яка отрує пенсію по інвалідності. Позивач необґрунтовано вимагає поєднання умов виплати пенсійного забезпечення передбачених для різних видів пенсій. Зазначено, що особа має право на призначення пенсії у розмірі 80% як інвалід 2 групи лише за умови перебування та отримання виду пенсії «по інвалідності».
01.04.2019 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 2000 року ОСОБА_3 є пенсіонером МВС України. Окрім того, позивач потерпілим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом війни 2 групи (з 26.11.2015).
ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, де отримує пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» за вислугою років.
На момент встановлення статусу інваліда війни 2 групи (з 26.11.2015) позивач отримував пенсію на умовах постанови КМУ від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» у розмірі 79 % грошового забезпечення.
Після встановлення статусу інваліда війни 2 групи та надання відповідачу необхідних документів, підвищення пенсії не відбулося.
Рішенням Київського апеляційного адміністративного суду (справа 363/1009/16-а) від 20.10.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 26 серпня 2016 року - скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не призначення ОСОБА_3 підвищення до пенсії як інваліду війни, а також утримання 15% податку з розміру його пенсії, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати протиправними. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_3 підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи з 26 листопада 2015 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 26 листопада 2016 року припинити утримання 15% податку з розміру його пенсії, що перевищує три розміри мінімальної заробітної плати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В квітні 2018 року, посилаючись на вимоги ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняло рішення про зменшення у відсотках грошового забезпечення позивача до 70%. При цьому перерахунок пенсії проведено на умовах постанови КМУ від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 року та із урахуванням 70% грошового забезпечення.
Згідно із ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:
а) інвалідам війни І групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим інвалідам І групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Зважаючи на положення ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.06.2018, у якій просив провести перерахунок і виплату пенсії починаючи з 01.12.2015 (з моменту встановлення підвищення, як інваліду війни 2 групи) із урахуванням 80% сум грошового забезпечення та фактично виплачених сум.
На звернення позивача, відповідач листом від 27.06.2018 № 1949/К-01 відмовив у встановленні 80% грошового забезпечення, як інваліду війни 2-групи на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та пославшись на ст. 13 цього Закону повідомив, що зменшення відсотків грошового забезпечення до 70% відповідає вимогам чинного законодавства.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1, для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи, зокрема, грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
ОСОБА_3, відповідно до поданих документів, була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що не заперечується сторонами.
Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (що діяла на час призначення пенсії позивачу) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
На момент призначення пенсії позивачу було встановлено таку у розмірі 79% грошового забезпечення.
Законом № 3668-VІ який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема змінено у відсотках розмір грошового забезпечення.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
8 липня 2011 року прийнято Закон №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри "90" замінено цифрами "80".
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону №2262-ХІІ, у редакції, чинній з 1 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, відповідно до пункту 3 якої постановлено перерахувати пенсії з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції". Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
13 лютого 2008 року постановою Кабінету Міністрів України №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №45), відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п'ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
Пунктом 4 Порядку №45 (у редакції, чинній на час здійснення перерахунку) перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до частини другої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у часі, слід виходити з того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових, економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) У межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, зупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, уносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всіх вимог, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії ОСОБА_3 при здійсненні її перерахунку з 79% до 70%, і ОСОБА_3 не позбавлений права звернутися з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 79% до 70% сум грошового забезпечення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, виходячи з вимог позовної заяви, звертає увагу на наступне.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії по інвалідності призначаються військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби чи не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, одержаних у період проходження служби.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії) пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.
Згідно ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії) групи і причини інвалідності, а також час її настання встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, які діють на підставі положення про них, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Залежно від ступеня втрати працездатності особи з інвалідністю поділяються на три групи.
Статтею 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії) передбачено, що залежно від причини інвалідності особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом поділяються на такі категорії:
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії) пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються в таких розмірах:
а) особам з інвалідністю внаслідок війни I групи - 100 процентів, II групи - 80 процентів, III групи - 60 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку);
б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Колегія суддів зазначає, що позивач, перебуваючи на пенсії за вислугу років, передбаченої Законом №2262 безпідставно вважає, що має право на обрахування пенсії у відсотках грошового забезпечення, як особа, яка отримує пенсію по інвалідності.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що позивач звертався до відповідача з заявою про переведення на інший вид пенсії в межах одного Закону («Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») (з пенсії за вислугу років на пенсію по інвалідності).
Тому, колегія суддів зважаючи на наведені вище норми вважає, що позивач необґрунтовано вимагає поєднання умов виплати пенсійного забезпечення, передбачених для різних видів пенсії.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що особа має право на призначення пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення як інвалід 2 групи, лише за умови перебування та отримання пенсії по інвалідності.
Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 з 26.11.2015, як інваліду війни 2 групи, на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80 % сум грошового забезпечення та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 26.11.2015, як інваліду війни 2 групи на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи позивача про те, що йому на підставі рішення суду було встановлено надбавки та підвищення до пенсії як інваліду 2 групи, а тому відповідач протиправно відмовив у перерахунку та виплати пенсії як інваліду війни 2 групи, на підставі ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80 % сум грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що рішенням Київського апеляційного адміністративного суду (справа 363/1009/16-а) від 20.10.2016, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_3 підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи з 26 листопада 2015 року. Так, даним рішенням суду лише визнано право позивача на підвищення до пенсії за вислугу років як інваліду війни 2 групи, які передбачені іншими статтями, а не ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» (як особі, якій призначена пенсія по інвалідності).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та спростовують висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії з 26.11.2015 року як інваліду війни 2 групи на підставі ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та деяких інших осіб» в розмірі 80% сум грошового забезпечення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачами в даному випадку виконаний.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, виходячи з меж та підстав позову та вимог позовної заяви, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.А. Губська
О.О. Беспалов