Справа № 826/14432/18 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
16 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року
у справі №826/14432/18 (розглянуту у спрощеному позовному провадженні)
за позовом ОСОБА_4
до відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича
та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) подати до фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 200000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3;
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський», тому має бути включений до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року позов задоволено. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича (адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) подати до фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_4 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів у розмірі 200000,00 грн., які обліковуються на поточному рахунку в ПАТ «Банк Михайлівський» НОМЕР_3.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Волков Олександр Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу позивачем не надано.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідач, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 22.05.2014 між ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Банк) та позивачем (далі - Клієнт) укладено Договір № 980-005-000000138 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", за умовами якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_3 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а останній зобов'язується оплачувати послуги Банку.
Згідно матеріалів справи, 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача ОСОБА_4 НОМЕР_3, який відкрито в ПАТ «Банк Михайлівський» надійшли грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. від TOВ «Кредитно-інвестиційний центр» з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-005-00023138 від 29.04.2016 року», що підтверджується випискою про стан рахунку НОМЕР_3. Дострокове повернення коштів з ініціативи TOВ «Кредитно-інвестиційний центр» передбачено умовами пункту 5.4.3 вказаного договору.
23.05.2016 Рішенням Національного банку України № 4/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Ю.П.
13.06.2016 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено Уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнко Ю.П. з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.
Рішенням №1702 від 01.09.2016 виконавча дирекція Фонду змінила Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", на Волкова О.Ю. з 05.09.2016.
У зв'язку з невиплатою гарантованої державою суми відшкодування після розпочатої процедури ліквідації, позивача звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на його поточних рахунках знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів. Правочини, укладені Позивачем з Банком відповідач не ставить під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб встановлені Законом України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №4452-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником в розумінні п. 4 ч.1 ст.2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Згідно з положеннями ст.27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Згідно з аналізованими положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають здійснити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38; прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу №27/1 від 24.05.2016 Уповноваженою особою Фонду було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Наказом №2 від 13.07.2016 Уповноваженою особою Фонду строк проведення перевірки було продовжено.
Під час перевірки комісією було встановлено, що з 22.12.2015 відносно Банку діяла постанова № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 (далі - Постанова № 917), якою встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, та ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами.
Перевіркою було виявлено, що Банк уклав з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" Договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та Договір відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016. Вказані договори стосуються переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу.
На виконання зазначених договорів, Банком були здійснені внутрішні проводки в балансі шляхом збільшення залишку коштів за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на суму 870 000 000,00 гривень (як оплата за Договором відступлення № 1805) та на суму 561 957 997,25 гривень (як оплата за Договором відступлення № 1).
Таким чином, 19 травня 2016 року Банк здійснив кредитні операції на загальну суму 1 431 957 997, 25 гривень шляхом укладення Договорів відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 та № 1 від 19.05.2016 з подальшим відображенням в балансі розрахунків за ними.
Станом на 19.05.2016 року, вільний ліміт кредитних операцій з юридичними особами з урахуванням встановлених Національним банком України обмежень, надавав можливість Банку проводити кредитні операції на суму 180 966 027,90 грн.
Банком проведено кредитні операції тільки з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на суму 1 431 957 997, 25 гривень, що значно перевищувало наявний вільний ліміт кредитування
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Банком порушено обмеження, встановлені Постановою № 917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1 431 957 997, 25 гривень на підставі укладених з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договорів відступлення прав вимоги, при відсутності права на укладення таких правочинів.
01.06.2016 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" видано наказ № 42/2 "Про затвердження висновків Комісії по перевірці правочинів (у тому числі і договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними", в тому числі і щодо позивача.
Як встановлено, з наданих письмових заперечень відповідача, прийняття вказаного наказу стало підставою для не включення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
При цьому, у спірних правовідносинах суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 38 указаного Закону № 4452-VI, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.
Так, суд акцентує увагу на тому, що за змістом вищенаведених норм Закону № 4452-VI, право перевірки правочинів на предмет перевірки виявлення серед них нікчемних не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, довести суду такі обставини. Тобто самого твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Також, згідно частини 3 статті 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у ч.3 ст.36 Закону № 4452-VI.
При цьому, колегія суддів акцентує увагу на тому, що за Законом № 4452-VI до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком.
Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38, а також у частині 3 статті 36 Закону № 4452-VI. Про це зазначив Верховний Суд у пунктах 41-43 вищезазначеної постанови від 04.07.2018.
У спірному випадку, відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичною та юридичною особою з перерахування 19.05.2016, посилаючись, при цьому, на п.7, 9 ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI.
Так, відповідно до указаних пунктів ч.3 ст.38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Втім, колегія суддів наголошує на тому, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку позивача на рахунок іншої особи не є правочинами між Банком та Позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12.11.2003 №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Статтею 1062 Цивільного кодексу України установлено, що на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за №1172/8493, кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 №2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
Так, відповідно до п.1.24 ст.1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
У свою чергу, згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Згідно п.1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою НБУ №22 від 21.01.2004, зареєстрованої в Мін'юсті 29.03.2004 за №377/8976, банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Частиною 5.2 ст. 5 Закону № 2346-III визначено, що відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.
У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
Відповідно до п.22.4 ст.22 Закону №2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до п.30.1 ст.30 Закону №2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як було зазначено вище, до запровадження в Банку тимчасової адміністрації позивач ще у 2014 році уклав з ПАТ "Банк Михайлівський" договір банківського рахунку, на підставі якого йому відкрито поточний рахунок в цьому Банку.
Матеріалами справи встановлено, що 19.05.2016 на поточний рахунок позивача зараховано кошти у сумі 200 000,00 грн., відповідно, які надійшли від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр".
Тобто на рахунку позивача обліковується сума у розмірі 200 000, 00грн., що була перерахована від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на виконання договору.
За наведених обставин та правових норм, позивач є вкладником в розумінні Закону №4452-VI, оскільки на його поточних рахунках знаходились кошти у вказаній сумі до дня запровадження тимчасової адміністрації банку. У суду відсутні підстави не приймати до уваги вказаний доказ у справі, як і відсутні правові підстави для висновку про нікчемність правочину, укладеного між суб'єктами переказу коштів. Правочини, укладені Позивачем з Банком відповідач не ставить під сумнів на предмет їх нікчемності. Умови таких договорів не передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
У той же час, посилання відповідача у відзиві на позов на постанову Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних, якою введено обмеження щодо недопущення проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що таке рішення адресоване посадовим особам Банку, а не клієнтам Банку, відтак невиконання посадовими особами Банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину, укладеного між клієнтами банку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст.38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Окрім того, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав Позивача.
Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст постанови складено 17 квітня 2019 року.