Справа № 711/10019/17 Суддя (судді) першої інстанції: Казидуб О.Г.
18 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Чаку Є.В.
Федотова І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2019 року у справі за заявою ОСОБА_3 про накладення штрафу на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, як керівника суб'єкта владних повноважень,
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до рішення Придніпровського районного суду ч. Черкаси від 20 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Черкаській області щодо не проведення перерахунку ОСОБА_3 з 01 січня 2016 року пенсії та зобов'язано пенсійний орган провести позивачу перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 07 червня 2016 року, в решті позовних вимог відмовлено.
Позивач 11 червня 2018 року звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про зобов'язання Головного управління ПФУ в Черкаській області подати у десятиденний строк звіт про виконання рішення Придніпровського районного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 711/10019/17 в частині виплати заборгованості з виплати пенсії за 24 місяці (2016 - 2017 роки).
Крім того, у заяві позивач просив накласти штраф на керівника Головного управління ПФУ в Черкаській області за невиконання рішення суду.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 червня 2018 року у задоволенні заяви було відмовлено.
В свою чергу зазначена ухвала суду була скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2018 року, а справа за заявою направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.
02 жовтня 2018 року позивачем подано повторну заяву про встановлення десятиденного строку для подання до суду Головним управлінням ПФУ в Черкаській області звіту про належне виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2017 року та накладення штрафу на начальника Головного управління ПФУ в Черкаській області, як керівника суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 листопада 2018 року заяву ОСОБА_3 про зобов'язання Головного управління ПФУ в Черкаській області подати звіт про виконання судового рішення задоволено частково: зобов'язано Головне управління ПФУ в Черкаській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2017 року по адміністративній справі № 711/10019/17 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині виплати заборгованості ОСОБА_3 пенсії за 24 місяці (2016 - 2017 роки).
18 грудня 2018 року позивачем подано до суду заяву про накладення штрафу на начальника Головного управління ПФУ в Черкаській області, як керівника суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з неналежним виконанням, на його думку, рішення суду.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2019 року у задоволенні заяви про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень було відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач - ОСОБА_3, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом вимог процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не виконано відповідачем, як в частині перерахунку пенсії так і в частині виплати заборгованості за період 2016 - 2017 роки, оскільки перерахунок пенсії відбувся не на підставі судового рішення, а на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. Також скаржник зазначає, що наданий до суду звіт про виконання судового рішення не містить повної інформації щодо причин невиконання судового рішення, оскільки у ньому не вказано які заходи вживались відповідачем з метою повного і своєчасного його виконання. Позивач стверджує, що посилання відповідача на відсутність грошових коштів у зв'язку з їх неотриманням з Державного бюджету України є безпідставним та не може вважатись поважною причиною невиконання судового рішення.
У поданому до суду відзиві на апеляційну скаргу відповідач, просить суд залишити оскаржувану позивачем ухвалу без змін, посилаючись на необгрунтованість вимог апеляційної скарги.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання, призначене на 17 квітня 2019 року, не з'явилися та про причини їх неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, письмові пояснення позивача та візвив відповідача на апеляційну скаргу, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2017 року, яким зобов'язано Головне управління ПФУ в Черкаській області провести ОСОБА_3 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 17 червня 2010 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року фактично не виконано в частині виплати позивачу спірних сум.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на начальника Головного управління ПФУ в Черкаській області, як керівника суб'єкта владних повноважень, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
В силу положень ч. 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Нормами ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року № 103, врегульовано питання виплати перерахованих пенсій.
Постановою № 103 передбачено перерахунок пенсій з 1 січня 2016 року, призначених згідно із Законом № 2262, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988.
Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою поліцейського за січень 2016 року.
Як зазначає Головне управління ПФУ в Черкаській області виплату перерахованих пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) буде здійснено з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017року, обчислена станом на 1 січня 2018 року, буде виплачуватися після виділення коштів на їх фінансування з Державного Бюджету України в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії га місячним розміром отриманої особою пенсії та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.
Отже, з матеріалів справи встановлено, що позивачу не виплачено перераховану йому пенсію з підстав відсутності бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету, реалізуючи бюджетну програму КПКВК 2506020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсії за різними пенсійними програмами» у межах виділених асигнувань.
Тобто, виплати пенсій можуть бути здійснені Головним управлінням ПФУ в Черкаській області виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області ознак вини та умислу щодо невиконання у повному обсязі судового рішення як умови притягнення особи до відповідальності та накладення, у даному випадку, штрафу.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому, визначальною ознакою для накладення керівника на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Враховуючи, що Головне управління ПФУ в Черкаській області виконано рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 грудня 2017 року не у повному обсязі не з його вини, а за відсутності бюджетного фінансування з Державного бюджету України, колегія суддів приходить до висновку про неможливість прийняття рішення про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень у відповідності до вимог ст. 382 КАС України.
При цьому, колегія суддів вважає, що фактичне проведення перерахунку пенсії позивача, однак не зазначення в документі, підтверджуючому здійснення такого перерахунку, що вказаний перерахунок було проведено на виконання рішення суду не свідчить про неправомірність дій пенсійного органу та невірність здійсненого перерахунку пенсії вимогам чинного законодавства та судового рішення.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про накладення штрафу на начальника Головного управління ПФУ в Черкаській області, як керівника суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначені обставини та вказані правові норми, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 26 лютого 2019 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відповідно до поданої позивачем апеляційної скарги - відсутні.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді Є.В. Чаку
І.В. Федотов