П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/18438/18
Категорія:5.1 Головуючий І інстанції Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Бойка А.В., Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області та 3-ї особи ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -
18.10.2018 року Департамент комунальної власності ОМР звернуся до Приморського районного суду м. Одеси із адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області та 3-ї особи ОСОБА_1, в якому просив суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 щодо накладення штрафу у розмірі 5100 грн.;
- скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області ОСОБА_2 від 02.10.2018 року про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. на Департамент комунальної власності ОМР.
Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2018 року дану справу №522/18438/18 було направлено за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник Департаменту комунальної власності ОМР 23.01.2019 року подав апеляційну скаргу.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності ОМР - залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду - без змін.
10.04.2019 року до П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява 3-ї особи ОСОБА_1 (на 1 арк., на рос.мові), в якій остання просить виправити начебто допущені судом апеляційної інстанції в своїй постанові від 03.04.2019р. описки.
Як визначено ч.1 ст.253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
А як вбачається зі змісту вимог ч.2 ст.253 КАС України, питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до приписів ч.1 ст.310 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Положеннями ст.262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно із п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Таким чином, враховуючи викладені вище норми діючого процесуального закону, судова колегія, уважно дослідивши матеріали справи, яка, в свою чергу, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування, є незначної складності і розглядалася судом 1-ї інстанції у порядку спрощеного провадження, вважає, що для вирішення спірного процесуального питання щодо внесення виправлень у судове рішення відсутня необхідність його розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх сторін, в зв'язку із чим, діючи з метою економії процесуального часу, рахує за можливе розглянути дану заяву 3-ї особи в порядку письмового провадження, т.б. за наявними у справі матеріалами та на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, уважно дослідивши постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019р. та перевіривши матеріали справи і доводи заяви про виправлення описок, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Як вбачається зі змісту заяви 3-ї особи ОСОБА_1 від 10.04.2019р., остання фактично просить суд 2-ї інстанції, на підставі ст.253 КАС України, внести виправлення (т.б. виправити описку) в мотивувальну частину постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019р., а саме в абз.2 (знизу) стор.4 (т.б. 32 абзац тексту постанови) та абз.3 (знизу) стор.5 (т.б. 39 абзац тексту постанови).
Так, в 32-му абзаці тексту постанови від 03.04.2019р. (т.б. абз.2 (знизу) стор.4 як вказано у заяві) дослівно вказано: «Однак, на виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2004р. по справі №2-4126/04, Департаментом комунальної власності ОМР було підготовлено проект рішення Одеської міської ради про відмову ОСОБА_1 в наданні згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки, пл.648 кв.м., за адресою: м.Одеса, пров.1 Дачний,1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у зв'язку із невідповідністю поданих документів вимогам ст.118 ЗК України, а саме: у зв'язку із відсутністю графічних матеріалів, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки».
Проте, як видно із тексту заяви 3-ї особи ОСОБА_1 від 10.04.2019р., заявниця вважає, що викладений у цьому абзаці висновок суду 2-ї інстанції насправді є «опискою», оскільки на її думку, в цьому абзаці суду необхідно було написати наступне: «Департамент КВ не готував ніякого проекту рішення сесії Одеської міськради «Про відмову ОСОБА_1 в її проханні у наданні згоди на розробку проекту земле-відводу» та не встановлював жодними документами невідповідності поданих ОСОБА_1 документів (заява від 04.11.2010р.) вимогам ст.118 ЗК України, а саме відсутністю графічних матеріалів, в яких вказано бажане місце розташування земельної ділянки - геоподоснови М 1:500».
Окрім того, як зазначає заявниця ОСОБА_1, на її переконання, суд 2-ї інстанції взагалі не мав права встановлювати факт того, що саме по виготовленим Департаментом КВ матеріалам Одеська міськрада 30.06.2016р. прийняла рішення №892-У, в п.36 додатку 2 якого їй було відмовлено у її проханні щодо надання дозволу на розробку проекту земле-відводу, оскільки ОСОБА_1 з таким клопотання до ОМР ніколи не зверталася.
Розглянувши вказані вище вимоги заяви ОСОБА_1, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки по-перше, заміна одного з абзаців мотивованої частині постанови суду 2-ї інстанції на інший, у зв'язку із незгодою 3-ї особи (яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову) з його змістом, не є виправленням «описки» у розумінні приписів ст.253 КАС України та відповідно, таке питання не може розглядатися за правилами цієї статті.
По-друге, зазначені у 32-му абзаці тексту постанови від 03.04.2019р. обставини (а не факт) були встановлені судом 2-ї інстанції виключно з позовної заяви, апеляційної скарги позивача, пояснень представника позивача в судовому засіданні, а також наявних в матеріалах справи копії листа директора Департаменту КВ ОМР від 21.09.2018р. №0119/3181-06 (т.1 а.с.29) та копії рішення Одеської міськради від 30.06.2016р. №892-У (т.1 а.с.33). У 3-ї ж особи, в свою чергу, як встановлено в судовому засіданні, була зовсім протилежна позиція з цього питання, яка підтверджувалася численними доказами, які містяться у справі. Разом з тим, судова колегія з цього приводу наголошує, що суд апеляційної інстанції по даній справі фактично безпосередньо не встановлював факт наявності чи відсутності виготовленого Департаментом КВ ОМР проекту рішення сесії Одеської міськради «Про відмову ОСОБА_1 в її клопотанні (якого, в свою чергу, фактично не було) у наданні згоди на розробку проекту земле-відводу», оскільки це питання безпосередньо не було предметом даного позову, яким, в даному випадку, є - неправомірні дії головного державного виконавця Відділу ПВР управління ДВС ГТУ юстиції в Одеській області ОСОБА_2 та законність винесення ним постанови від 02.10.2018 року про накладення на Департамент комунальної власності ОМР штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2004р. по справі №2-4126/04.
До того ж, ще необхідно звернути увагу й на той факт, що аналогічного змісту абзаци (а саме стор.2 абз.1,2 знизу) містяться і в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р., яким, Департаменту комунальної власності Одеської міськради було відмовлено у задоволенні даного адміністративного позову, з яким, в свою чергу, як 3-я особа ОСОБА_1, так і її представник, повністю погодилися, у будь-який спосіб його не оскаржили та не звертались до суду 1-ї інстанції із заявою про виправлення описки.
Слід також зазначити й про те, що вказане рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р. було залишено без змін саме постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019р., на чому, в свою чергу, як раз і наполягали представник відповідача та 3-я особа ОСОБА_1, разом зі своїм представником.
Далі, що ж стосується викладених у 39-му абзаці тексту постанови від 03.04.2019р. (т.б. абз.3 (знизу) стор.5 як вказано у заяві) обставин (а не встановленого факту), які заявниця ОСОБА_1 теж вважає «опискою» та має бажання «виправити», то і ці вимоги, в свою чергу, також є необґрунтованими і безпідставними, оскільки по-перше, заміна одного з абзаців мотивованої частині постанови суду 2-ї інстанції на інший, у зв'язку із незгодою 3-ї особи (яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову) з його змістом, не є виправленням «описки» у розумінні приписів ст.253 КАС України та відповідно, таке питання не може розглядатися за правилами цієї статті.
Стосовно ж безпосередньо суті змісту цього абзацу, то в ньому, на думку судової колегії, чітко зазначено про незгоду суду 2-ї інстанції із твердженнями позивача (т.б. департаменту КВ ОМР) про те, що ним нібито вже було виконано рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2004р. по справі №2-4126/04, про що, на його думку, свідчить рішення Одеської міської ради №892-VII від 30.06.2016р. та постанова державного виконавця Пуйда Є.Ю. від 21.12.2016р. про закінчення виконавчого провадження.
Тобто, іншими словами ці твердження є виключно правовою позицією позивача і вони, в даному випадку, фактично були визнані судом 2-ї інстанції необґрунтованими з тих підстав, що вказані документи, якими представник Департаменту КВ обґрунтовував свою позицію, «стосуються питання часткового виконання» (дослівно) вказаного вище рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.04.2004р. іншим боржником - Одеською міською радою (яких, як зазначає 3-я особа, по тій справі аж 3 (три)). Тобто, безпосередньо факт реального виконання (або невиконання) Одеською міською радою зазначеного судового рішення від 27.04.2004р. по справі №2-4126/04 судом 2-ї інстанції по даній справі №522/18438/18 фактично не досліджувався та не встановлювався (т.б. остаточне рішення суду по ньому не приймалось та не могло бути прийнято), оскільки, це не було і не є предметом даного спору, таких вимог позивачем не заявлялося та до того ж, Одеська міська рада, в свою чергу, не була та не є стороною у цій справі.
При цьому, одночасно також необхідно звернути увагу й на те, що аналогічного змісту абзац (а саме стор.7 абз.2 зверху) міститься і в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2018р., з яким, як вже зазначалося вище, в судовому засіданні суду 2-ї інстанції повністю погодились 3-я особа ОСОБА_1 та її представник, не оскаржили його в апеляційному порядку та не звертались до суду 1-ї інстанції із аналогічною заявою про виправлення описки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що 3-я особа (яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову) ОСОБА_1 в своїй заяві про виправлення описок насправді фактично не погоджується зі змістом викладених судом 2-ї інстанції в своїй постанові певних абзаців та просить викласти їх виключно у її (т.б. іншій) редакції, що, в свою чергу, не є належним виправленням «описки» в розумінні положень ст.253 КАС України, судова колегія приходить до висновку про відсутність будь-яких законних підстав для внесення судом, який постановив рішення, в текст своєї постанови від 03.04.2019 року (яку, в свою чергу, 3-я особа вправі оскаржити в касаційному порядку) запропонованих заявником змін шляхом виправлення описки, в зв'язку із чим, вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної заяви.
Керуючись ст.ст.253,310,311,321,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 року по справі №522/18438/18 - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: ОСОБА_3
Судді: А.В. Бойко
ОСОБА_4