Справа № 346/6275/18
Провадження № 2/346/638/19
19 квітня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді Веселова В.М.,
секретаря Максим'юк М.А.,
позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, -
Позивачка звернулася до суду із позовом, який мотивує тим, що вона 23 грудня 2017 року з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, які належать відповідачу та знаходяться в приміщенні м. Коломия, вул. Франка, 3, мала намір, як споживач фінансових послуг здійснити переказ коштів у розмірі 1 220, 00 грн. Проте, дана сума була заблокована відповідачем з таким обґрунтуванням як «Поповнення заборгованості», що підтверджується квитанцією від 23 грудня 2017 року. Ввважає, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству, оскільки судова практика ВСУ з розгляду цивільних справ про захист прав споживачів передбачає, що згідно з преамбулою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у ньому встановлені загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг. Його метою є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності та розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні. Посилаючись на норми ст. 4 вказаного Закону зазначає, що фінансовими вважаються в тому числі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність». Таким чином позивачка вважається споживачем фінансових послуг. Належними доказами, що підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відповідачем на підтвердження безспірності своїх вимог, не було надано первинних документів(платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), в зв'язку з чим відсутні підстави вважати про наявність заборгованості позивачки перед відповідачем.
Крім того, відповідно до чинного законодавства України право на примусове виконання рішення має виключно Державна виконавча служба України на підставі виконавчих документів. Звертає увагу на ухвалу Коломийського міськрайонного суду від 29 листопада 2006 року про скасування судового наказу від 26 жовтня 2006 року, виданого Коломийським міськрайонним судом за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу за договором від 29 грудня 2004 року з ОСОБА_1 в сумі 320,56 грн. Вказує, що ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів передбачено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Відповідач допустив порушення її прав, як споживача фінансових послуг, з використанням переваг свого становища, порушуючи при цьому принцип рівності сторін, безпідставно не маючи на це жодних правових підстав заблокував (вилучив) на свою користь кошти у розмірі 1 220,00 грн., які вона мала намір переказати одержувачу ОСОБА_2 на її картковий рахунок: 5168742702990247.
Просить суд постановити рішення яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь грошову суму в розмірі 1 220,00 грн. Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала,просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважної причини, про дату, час і місце слухання справи був належним чином повідомленим, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення розглянувши позивачки, приходить до наступних висновків.
Згідно з копією заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» 23.08.2006 року звернувся до Коломийського міськрайонного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором № ІFА6RK30070034 від 29.12.2004 року в сумі 320,56 грн. (а.с. 7).
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 29.11.2006 року судовий наказ від 26.10.2006 року, виданий цим же судом за заявою ЗАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення боргу за договором від 29.12.2004 року з ОСОБА_1 в сумі 320,56 грн. було скасовано (а.с. 6).
Як вбачається з вимог позовної заяви, позивачка мала намір, як споживач фінансових послуг здійснити переказ коштів у розмірі 1 220, 00 грн. з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування, які належать АТ КБ «ПриватБанк» та знаходяться в приміщенні м. Коломия, вул. Франка, 3. Відповідно до копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 27 грудня 2017 року вказаного дня через АТ КБ «ПриватБанк» здійснено операцію з описом: «поповнення заборгованості» на суму 1 220, 00 грн. на рахунок заборгованості 29096030109941 (а.с. 5).
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п.п.8,9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до п.14 ч. 1 т. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність".
У відповідності до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ); послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Згідно зі ст. 21 Закону України "Про захист споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У відповідності до правової позиції Верховного Суду, КЦС по справі №235/5583/16-ц від 30.01.2019 року, блокування карткового рахунку можливе лише у випадку вчинення банком дій, визначених Законом «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму».
Згідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Таким чином, дії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зупинення фінансових операцій за рахунком клієнта мають, зокрема, відповідати вимогам Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1702-VII «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 5 цього Закону банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу. Згідно з частинами 1-3 статті 17 суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), яка (які) містить (містять) ознаки, передбачені статтями 15 та/або 16 цього Закону, та/або фінансові операції із зарахування чи списання коштів, що відбувається в результаті дій, які містять ознаки вчинення злочину, визначеного Кримінальним кодексом України, та зобов'язаний зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), якщо її учасником або вигодоодержувачем за ними є особа, яку включено до переліку осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції (якщо види та умови застосування санкцій передбачають зупинення або заборону фінансових операцій), і в день зупинення повідомити спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку (такі) фінансову (фінансові) операцію (операції), її (їх) учасників та про залишок коштів на рахунку (рахунках) клієнта, відкритому (відкритих) суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), та у разі зарахування коштів на транзитні рахунки суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється на два робочі дні з дня зупинення (включно).
Таким чином, правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
У матеріалах справи відсутні докази дотримання банком зазначених вище вимог, а також здійснення позивачем незаконних операцій, на підставі чого було заблоковано його картковий рахунок.
У відповідності до ст.411 ЦПК України правові позиції Верховного Суду є обов'язковими для суду першої інстанції. Частина 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, враховуючи той факт, що позивачці не повернули кошти, переказ яких вона як споживач фінансових послуг мала намір здійснити, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставні та підлягають до повного задоволення.
Представник відповідача ,будучи належним чином повідомленим про день,час та місце розгляду справи,не подав суду належних доказів з яких причин було заблоковано переведення коштів позивачкою, на який рахунок ці кошти поступили, що надає суду підстави розглянути справу за наявних матеріалів.
Крім того, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», то судовий збір в розмірі 704,80 грн. слід присудити з відповідача відповідно до правил ст.141 ЦПК України.
На підставі викладеного та ст.ст.3, 15,16, ЦК України, Закону України "Про захист споживачів", правової позиції ВС по справі №235/5583/16-ц від 30.01.2019 року, та керуючись ст.ст.141, 247ч.1,263-265,268,411 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1, грошову суму в розмірі 1 220 (одну тисячу двісті двадцять) гривень 00 коп.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі 704,80 грн. на користь держави на рахунок : Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 19 квітня 2019 року.
Суддя Веселов В. М.