Справа № 346/4485/18
Провадження № 2/346/236/19
16 квітня 2019 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі:
головуючого - судді - Потятинника Ю.Р.,
з участю: секретаря - Васильчук Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Коршівської сільської ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно,-
Позивач звернулась до суду із позовом, яку мотивує тим, що його бабуся, ОСОБА_4, за життя склала заповіт, який 21 жовтня 1997 року був посвідчений секретарем Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, що підтверджується заповітом від 21 жовтня 1997 року.
Відповідно до заповіту його бабуся зробила розпорядження на випадок смерті, що все належне їй майно вона заповіла своїм внукам, зокрема відповідачу ОСОБА_2, відповідачу ОСОБА_5 ( на даний час прізвище змінено на ОСОБА_3), а також йому.
Позивачу бабуся заповіла земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності спілки селян «Прикарпаття» розміром - 28,0 в умовних кадастрових гектарах, сертифікат ІФ 07-10 №40.
17 листопада 1997 року його бабуся, ОСОБА_4, померла, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії І=НМ №267163 від 04 квітня 2018 року.
ОСОБА_6 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 визначено, що при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, а саме ЦК УРСР.
Відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК в редакції 1963 року спадкоємець є, таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з яким місце відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття .
В порядку ст. 548 ЦК в редакції 1963 року він та відповідачі, як спадкоємці померлої в порядку спадкування за заповітом вступили в управління спадковим майном, так як поділили між собою реманент та інші побутові речі, фотографії, родинні пам'ятки бабусі. В останні дні життя здійснювали догляд за бабусею. Після її смерті здійснили її поховання, вступили в управління спадковим майном, доглядають за присадибною ділянкою.
В свою чергу, він вступив в управління та володіння спадковим майном, зокрема, земельною часткою (паєм) у землі, яка перебуває в колективній власності спілки селян «Прикарпаття» розміром 28,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Ним, після смерті бабусі було вироблено новий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ІФ №024484 від 01 грудня 1999 року.
Всі роки з моменту смерті бабусі він отримував орендну плату за вищевказаний пай від орендарів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Ним не одержувалося свідоцтво про право на спадщину протягом тривалого часу, так як для цього у нього не було необхідності.
Крім цього, важке матеріальне становище, а також незадовільний стан здоров»я його не давали об'єктивної змоги отримати свідоцтво про право на спадщину.
Проте, на даний час нові орендарі паю поставили вимогу щодо того, щоб надалі він міг отримувати орендну плату за землю, то йому слід виготовити правовстановлюючі документи на пай.
З цією ж метою він звернувся до Першої ОСОБА_7 районної державної нотаріальної контори із відповідним зверненням.
Однак, державним нотаріусом своєю відповіддю №501/01-16 від 06 липня 2018 року їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, так як вважає, що ним пропущений строк для подачі заяви про прийняття спадщини, а також в заповіті містяться неточності (відсутня площа земельної ділянки), тому рекомендовано звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
ОСОБА_6 ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
ОСОБА_6 вимог п.1, 4,5,6,7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
ОСОБА_6 ч.1 п.11 ст. 346 ЦК України право власності припиняється в разі смерті. У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред»явити позов про визнання його права власності , якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до вимог ст.ст. 346,347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. Інших спадкоємців та осіб, передбачених законом, зокрема малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена немає.
З огляду на те, що в заповіті міститься неточність, зокрема не вказано розміру паю, тому він змушений звернутися в суд також з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування заповітом.
При цьому, інших паїв, крім того якого його бабуся заповіла йому, вона ніколи не мала.
ОСОБА_6 грошових оцінок, яка міститься в сертифікаті - загальна вартість земельного паю становить -3 640 грн.
На підставі вищенаведеного позивач просить, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 листопада 1997 року. Визнати за ним право власності земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності спілки селян «Прикарпаття» розміром 28,0 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ №024484 від 01 грудня 1999 року, в порядку спадкування за заповітом за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 листопада 1997 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак звернувся з клопотанням в якому просить посправу заслухати в його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, але подали заяви в яких просять справу розглядати у їх відсутності, заявлені вимоги визнали.
Суд, аналізуючи обставини встановлені в судовому засіданні та дослідивши зібрані докази, а саме: копії паспорта та картки платника податків позивача; копію дублікату заповіту посвідченого 07 жовтня 2009 року секретарем Коршівської сільської ради ОСОБА_8, за реєстровим номером 57; копію повторного свідоцтва про смерть ОСОБА_4, померлої 17 листопада 1997 року; копію сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ІФ №024484; копії епікризу та довідки виданих позивачу ОСОБА_7 ЦРЛ; відмову державного нотаріуса Першої ОСОБА_7 районної державної нотаріальної контори ; довідку видану Коршівською сільською радою про те, що померлій ОСОБА_4, яка померла 17.11.1997 року, належить земельна частка (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності спілки селян «Прикарпаття» розміром 28.0 в умовних кадастрових гектарах, розташована в с. Коршів Коломийського району Івано-Франківської області (сертифікат на право на земельну частку (пай) ІФ №024484 від 01.12.1999 року). Тип господарського двору - селянський. Станом на 01.07.2011 року в спадковому будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - була єдиним і останнім членом селянського двору. На момент смерті ОСОБА_4 була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент її смерті в спадковому будинку, крім неї не було зареєстровано та не проживав ніхто. Заповіт від імені померлої ОСОБА_4 у виконкомі Коршівської сільської ради посвідчувався за реєстровим №57 від 21.10.1997 року, який не змінювався і не скасовувався; повідомлення Першої ОСОБА_7 районної державної нотаріальної контори про те, що згідно даних Алфавітних книг та Спадкового реєстру після смерті ОСОБА_4, померлої 17.11.1997 року спадкова справа відсутня, - вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення, оскільки в судовому засіданні не спростовано доводи позивача і на підставі вищевказаних доказів встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 листопада 1997 року, так як вступив в факчтине управління спадковим майном. Тому слід, встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 листопада 1997 року.
На підставі викладеного та ст. 549 ЦК в редакції 1963 року, ст. 16, 1222, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 247 ч.2, 264, 265, 268, 293, 294, 319, ЦПК України
Позовні вимоги задоволити. Встановити факт прийняття ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла 17 листопада 1997 року.
На рішення може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Суддя Потятинник Ю. Р.