Справа № 2540/3158/18 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
18 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року (повний текст складено 08 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності,-
Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за зверненням від 21 лютого 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.
Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач не отримував ухвалу про залишення позовної заяви без руху та з текстом ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року про залишення позовної заяви без руху він ознайомився 09 жовтня 2018 року на офіційному веб-сайті Державної судової адміністрації України і на виконання вказаної ухвали до суду першої інстанції 10 жовтня 2018 року було направлено квитанцію про сплату судового збору, однак оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції позовну заяву було повернуто позивачу.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав, жодні його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.
У відповідності до положень ст.311 КАС України, справа переглядається судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що позивач 27 вересня 2018 року отримав ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року про залишення позовної заяви без руху та станом на 08 жовтня 2018 року її вимоги виконані не були, що є передбаченою п.1 ч.4 ст.169 КАС України підставою для повернення позовної заяви.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Пунктом 1 ч.4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року (а.с.2) позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків - 5 днів з моменту отримання ухвали. Роз'яснено позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява буде повернута. В мотивувальній частині ухвали зазначено про необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 704,80 грн., або документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Зазначена ухвала була направлена позивачу засобами поштового зв'язку та 02 жовтня 2018 року до суду першої інстанції надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.15) без відмітки про його вручення адресату.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу.
Адресований позивачу конверт із зазначеною ухвалою повернувся до суду не врученим, із довідкою ВПЗ від 08 жовтня 2018 року «адресат вибув» (а.с.18).
Разом з тим, 10 жовтня 2018 року позивачем було направлено до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку заяву (а.с.20), до якої було додано дублікат квитанції від 10 жовтня 2018 року №0.0.1154478631.1 (а.с.21) про сплату позивачем судового збору у розмірі 704,80 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наявна на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.15) дата 27 вересня 2018 року є датою отримання позивачем ухвали від 20 вересня 2018 року про залишення позовної заяви без руху. Натомість вказана ухвала позивачем отримана не була, а тому суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про завершення визначеного судом п'ятиденного строку з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
В той же час, до закінчення визначеного судом строку, а саме 10 жовтня 2018 року, позивачем засобами поштового зв'язку було направлено до суду передбачений ч.3 ст.161 КАС України документ про сплату судового збору - дублікат квитанції від 10 жовтня 2018 року №0.0.1154478631.1 на суму 704,80 грн. (а.с.21), що свідчить про виконання позивачем у повному обсязі вимоги ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року про залишення позовної заяви без руху, та відсутність передбачених п.1 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2 до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Колегія суддів зазначає, що помилковий висновок суду першої інстанції про отримання позивачем копії ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року саме 27 вересня 2018 року, який мав наслідком повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України та прийняття оскаржуваного рішення, фактично перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку, що позивачем у визначений судом строк, з метою виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року, було подано до суду документ про сплату судового збору у розмірі 704,80 грн., що не було досліджено судом першої інстанції при встановленні наявності визначених п.1 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви постановлена передчасно, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року про повернення заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови виготовлено 18 квітня 2019 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
А.Ю.Кучма