Справа № 826/15281/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кармазін О.А.
18 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Губської О.А.,
Беспалова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року (прийняте в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, суддя Кармазін О.А.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просив:
- визнати протиправною відмову ГУ НП в Київській області щодо не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, за встановленою 2 групою інвалідності за хворобами, отриманими при проходженні служби в поліції;
- зобов'язати ГУ НП в Київській області здійснити призначення, нарахування і виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності в розмірі, визначеному ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», в порядку передбаченому Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відміна попереднього рішення відбулася відповідачем через 6 місяців після прийняття первинного рішення, яке мало бути виконано, що є протиправною дією. Вказано, також, що зі змісту п.4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» не вбачається вимога, котра вимагала б необхідність звільнення зі служби, як підставу для призначення ОГД - звільнення за хворобою.
Від відповідача до суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в ОВС України з 24.06.1999 по 06.11.2015. В подальшому продовжив службу в поліції, а саме - ГУНП у Київській області, з 07.11.2015 по 1' 2.10.2017.
ОСОБА_3 звільнений зі служби наказом від 13.10.2017 № 673 о/с на підставі рапорту від 06.10.2017, підстави звільнення - за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»
Відповідно до виписки МСЕК №1082895 від 01.12.2017 ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності «захворювання, так пов'язане з проходженням служби в поліції».
20.12.2017 на підставі отримання 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в поліції, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
Листом від 19.01.2018 позивачу було повідомлено, що протоколом № 1 від 26.01.2018 позивачу призначено ОГД до виплати розміром 158 580 грн.
Комісією ГУНП в Київській області з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського було розглянуто матеріали ОСОБА_3 та протоколом № 18 від 03.07.2018 та наказом ГУНП в Київській області № 1427 від 03.07.2018 прийнято рішення скасувати попереднє рішення про призначення одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що ОСОБА_3 був звільнений із поліції за власним бажанням на підставі п/п. 7 ч. 1. ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію», що на думку відповідача, не відповідає ст. 97 вказаного Закону, у зв'язку з чим правові підстави виплати ОГД відсутні, про що сповіщено позивача листом від 23.07.2018.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України "Про Національну поліцію" № 580-VIII від 02.07.2015 року.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
- інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
- інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
- причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням (п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону) або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 22 січня 2019 року № 2340/2663/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17.
Зміст частини 1 статті 97 зазначеного Закону вказує на вичерпний перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги. При цьому, розширеному тлумаченню дана норма Закону не підлягає.
Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 (далі - Порядок №4).
Відповідно до п.п. 4 п. 4 розділу 1 Порядку № 4 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського: пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту;
Згідно з п.п. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу ІІІ Порядку №4 посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Перелік документів для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський, що подається за останнім місцем проходження служби, визначений в п. 5 Розділу ІІІ Порядку №4.
Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку №4 у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій (п.п. 2 п. 2 розділу IV Порядку №4).
Згідно з п. 3 розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось 13.10.2017 згідно з п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (наказ відповідача від 13.10.2017 № 673 о/с).
Так, судом першої інстанції вірно було визначено, що однією з умов для призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 ч.1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" є дотримання зв'язку із причиною/підставою звільнення особи з поліції внаслідок саме захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, тобто згідно п.2 ч.1 статті 77 Закону № 580 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
Так, незважаючи на те, що позивачу встановлено другу групу інвалідності, його звільнення зі служби в поліції не відбулося внаслідок захворювання, у зв'язку з яким йому визначено інвалідність, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 відсутні, оскільки, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
При цьому, колегія суддів додатково зазначає, що положення п.4 ч.1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" не визнано неконституційними, не скасовано, є чинними, а тому відповідач при прийнятті спірної відмови зобов'язаний був діяти відповідно до вимог існуючого законодавства, оскільки, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, доводи позивача про те, що його звільнення за власним бажанням не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням поліцейському інвалідності, що пов'язана з проходженням служби в органах поліції, є необґрунтованими та не відповідають положенням Закону України "Про Національну поліцію".
Що стосується посилання апелянта на положення ст. 101 Закону України «Про Національну поліцію», слід зазначити про помилковість їх застосування до спірних обставин, оскільки вказані положення відносно обставин, за наявності яких ОГД не призначається, застосовуються до випадків, коли наявні окремі загальні умови для призначення особі ОГД, однак, інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
А відтак, наявність випадків для відмови у призначенні ОГД за ст. 101 Закону не є підставою для не застосування правил та умов призначення ОГД, визначених, у даному випадку, пунктом 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що дії та рішення відповідача є законними та обґрунтованими, не порушують прав та інтересів позивача, а відтак не підлягають скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачами в даному випадку виконаний.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Ю.Ключкович
Судді О.А. Губська
О.О. Беспалов