Справа № 640/20542/18 Головуючий у 1 інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
15 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської О.А. Костюк Л.О. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Асоціації "Морська палата України" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року у справі за заявою Асоціації "Морська палата України" про забезпечення адміністративного позову за адміністративним позовом Асоціації "Морська палата України" до Державної служби морського та річкового транспорту України, Міністерства інфраструктури України, третя особа - Капітан морського порту Херсона ОСОБА_5, про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -
Позивач - Асоціація "Морська палата України" звернувся до суду з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України, Міністерства інфраструктури України, третя особа - Капітан морського порту Херсона ОСОБА_5, в якому просив: визнати протиправними дії Державної служби морського та річкового транспорту України щодо проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б", відповідно до Наказів від 30.10.2018 року №109 та від 28.11.2018 року №149; зобов'язати Міністерство інфраструктури України утриматись від призначення на посади переможців конкурсів, проведених Морською адміністрацією на підставі Наказів від 30.10.2018 року №109 та від 28.11.2018 року №149.
Також, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, вчиняти дії щодо реалізації повноважень капітанів морських портів, передбаченими КТМ України, Законом України «Про морські порти України», Положенням про капітана морського порту, затверджене наказом Мінінфраструктури від 27.03.2013 р. № 190; зобов'язати Державну службу морського та річкового транспорту України (Морську адміністрацію) до моменту вирішення спору по суті не чинити перешкод щодо діяльності капітанів всіх 13 (тринадцяти) морських портів України, призначених на посади відповідними Наказами Міністерства інфраструктури України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року відмовлено Асоціації "Морська палата України" у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Асоціація "Морська палата України" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову, якою вжити заходи забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем - Державною службою морського та річкового транспорту України проведено чотири конкурси на зайняття вакантних посад державної служби категорії "Б", відповідно до Наказів від 30.10.2018 року №109, від 28.11.2018 року №149; від 03.01.2019 року № 2; від 03.01.2019 року № 43.
Позивач вказує на те, що 16.01.2019 року на сайті Морської адміністрації розміщено відомості про офіційне призначення на посади нових «капітанів морських портів» та урочисте вручення посвідчень.
У зв'язку із чим, капітанам морських портів від Морської адміністрації почали надходити листи, в яких Морська адміністрація просить капітанів портів призначених Міністерством інфраструктури України не здійснювати свої функції для «недопущення дублювання функцій та необхідність під час провадження господарської діяльності взаємодіяти з капітанами морських портів Морської адміністрації.
Позивач вважає, що внаслідок таких дій утворилася ситуація, що в морських портах одночасно працюють два капітана, призначені Міністерством інфраструктури України та призначений за результатами конкурсу проведеного Державною службою морського та річкового транспорту України.
Відмовляючи у задоволенні заяви Асоціації "Морська палата України" про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову фактично обумовлена протиправністю оскаржуваного рішення. Однак, протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення повинно бути встановлено в ході розгляду даної справи.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Таким чином, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того, у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також очевидними є ознаки протиправності дій відповідачів.
Разом з цим, захід забезпечення позову, про який просить позивач, а саме: заборонити ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, вчиняти дії щодо реалізації повноважень капітанів морських портів, передбаченими КТМ України, Законом України «Про морські порти України», Положенням про капітана морського порту, затверджене наказом Мінінфраструктури від 27.03.2013 р. № 190; зобов'язати Державну службу морського та річкового транспорту України (Морську адміністрацію) до моменту вирішення спору по суті не чинити перешкод щодо діяльності капітанів всіх 13 (тринадцяти) морських портів України, призначених на посади відповідними Наказами Міністерства інфраструктури України, на думку колегії суддів, є неспіврозмірним із заявленими позивачем вимогами в межах даного адміністративного позову.
Колегія суддів не вбачає наявності обставин існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Позивачем не надано належних та переконливих доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, та того, що захист прав позивача в спірних правовідносинах стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даній справі.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правомірність та оцінка дій відповідачів щодо проведення конкурсів підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті про їх оскарження та буде дана судом за результатами розгляду справи.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що задоволення клопотання про забезпечення позову у спосіб який просить позивач, буде фактичним вирішенням справи без її розгляду по суті, що суперечить принципам адміністративного судочинства та є неприпустимим.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 800/521/17.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання Асоціації "Морська палата України" про забезпечення адміністративного позову.
Аналізуючи обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки грунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів вважає, що слід апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 150, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Асоціації "Морська палата України" залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська О.А Костюк Л.О.
Повний текст постанови виготовлено 18.04.2019 р.