П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2019 р.м. ОдесаСправа № 1440/2369/18
Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в задоволенні заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,0 га, розташованої в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, викладену в листі від 31.08.2018 року №Н-17768/1-4561/0/20-18-СГ; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити заяву щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,0 га, розташованої в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
В обґрунтування позову зазначено, що судовим рішенням, яке набрало законної сили в іншій справі, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,0 га, розташованої в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Однак, ОСОБА_3 повторно за відсутності правових підстав відмовляє у задоволенні вказаної заяви, у зв'язку із чим позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом та ставити питання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в задоволенні заяви ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,0 га, розташованої в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, викладену в листі від 31.08.2018 року №Н-17768/1-4561/0/20-18-СГ. Зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити заяву ОСОБА_2 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 9,0 га, розташованої в межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є виключною компетенцією відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії є фактичним втручанням у дискрецію такого суб'єкта та позбавлянням його діяти на власний розсуд.
Разом з цим, апелянт зазначає, що відносно заявленої в одержання позивачем земельної ділянки вже надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншим особам, у зв'язку із чим вимоги позивача є безпідставними та мають бути залишені без задоволення.
Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення судових повісток, однак в судове засідання вони не з'явились, від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, яке набрало законної сили по справі №814/924/18, визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області в задоволенні заяви ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для городництва орієнтованою площею 9,00 га, розташованої у межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, викладену у листі від 12.01.2018 року №Н-227/6-18-СГ. Суд зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 9 га в оренду для городництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності у межах території Богданівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.
Разом з цим, ОСОБА_3 своїм листом від 31.08.2018 року №Н-17768/1-4561/0/20-18-СГ відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за вказаною заявою.
Як на підставу для відмови у задоволенні заяви позивача ОСОБА_3 послалось на те, що на земельну ділянку, орієнтовною площею 8-9 га ріллі, яку бажає позивач отримати в оренду, вже надано дозволи на розробку проектів землеустрою чотирьом громадянам України (учасники АТО).
Не погоджуючись із відмовою у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на її безпідставність і необґрунтованість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов'язання відповідача вчинити ці дії в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування з підстав, що не передбачені законом та суперечать судовому рішенню, яке набрало законної сили в іншій справі, а тому вбачаються всі підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити ці дії в судовому порядку.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених правових норм показав, що громадянам гарантується право одержання у користування земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності.
Зазначене право реалізується за заявочним принципом та додержанням процедури погодження передачі земельної ділянки, зокрема, органом виконавчої влади, в розпорядженні якого перебуває заявлена до одержання у користування земельна ділянка.
При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб'єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Разом з цим, як вірно враховано судом першої інстанції вказаних підстав для залишення без задоволення заяви позивача відповідач не навів. Таких обставин не встановлено і під час розгляду справи №814/924/18.
Водночас, судом першої інстанції вірно враховано, що за змістом 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
При розгляді зави позивача спірна земельна ділянка не перебувала у власності або користуванні фізичних чи юридичних осіб. Рішення про затвердження проекту землеустрою та фактичне відведення спірної земельної ділянки громадянам України - учасникам АТО відповідачем прийнято не було. Більш того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення» та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку із наданням такого дозволу іншій особі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року по справі №815/5987/14, Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17, від 19 червня 2018 року по справі №750/8511/17, від 27 лютого 2018 року по справі №545/808/17.
При цьому, колегія суддів враховує, що інших підстав для відмови позивачу у задоволенні його вимог відповідач не навів як під час розгляду справи в суді першої інстанції так і під час апеляційного провадження.
На думку колегії суддів, зазначене свідчить про відсутність у відповідача права вибору способу, у який він може діяти під час адміністративних процедур.
У зв'язку із чим висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача вчинити певні дії ніяким чином не є втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Оскільки на вирішення відповідачу був наданий певний пакет документів, який цим органом перевірений, за результатом чого ОСОБА_3 прийнято неправомірне рішення, що підтверджується судовим рішенням, яке набрало чинності в іншій справі, інших правових обставин, за яких клопотання позивача не підлягає задоволенню, не наведено, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії на виконання закону є ефективним способом захисту порушеного права та інтересу особи, за захистом яких вона звернулась до адміністративного суду.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.
Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
ОСОБА_1