П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/23814/17
Головуючий в 1 інстанції: Домусчі Л.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (далі - відповідач, Центральне УПФ), в якому просив визнати протиправними дії відповідача та його рішення від 13.12.2017 року №617/С-11 щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі заяви від 11.12.2017 року та довідки Прокуратури Одеської області № 18-13323-17вн про заробітну плату за посадою, яку обіймав позивач і з якої отримував пенсію, а також скасувати рішення відповідача від 13.12.2017 року №617/С-11 щодо відмови у перерахунку пенсії.
Крім того, позивачем були заявлені вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, згідно пунктів 13, 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року №2663-ІІІ, виходячи з розрахунку 90 % від середньої заробітної плати, згідно довідки Прокуратури Одеської області № 18-13323-17вн про заробітну плату, без обмеження граничного розміру пенсії, та провести відповідні виплати з 01 жовтня 2015 року; а також зобов'язати відповідача здійснювати перерахунок пенсії ОСОБА_1 у разі підвищення заробітної плати працівникам прокуратури України, видання відповідних постанов Кабінету Міністрів України, при наданні позивачем до органів Пенсійного Фонду України відповідних довідок про розмір заробітної плати та допустити негайне виконання постанови суду.
В обґрунтування позову посилався на те, що відмова у перерахунку пенсії є протиправною, оскільки таке право передбачено ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, в редакції, яка діяла на момент її призначення. При цьому позивач наголошував та тому, що ст.ст. 22 та 64 Конституції України встановлено заборону звуження змісту та обсягу прав громадян на пенсійне забезпечення, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, тому зміни внесені до Закону України “Про прокуратуру” є такими, що суперечать основному Закону. Крім того, на думку позивача, Закон України “Про прокуратуру”, в новій редакції, регулює правовідносини порядку призначення нових пенсії, а не перерахунку вже призначених пенсій.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, оформлені у вигляді листа від 13.12.2017 року №617/С-11, щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії згідно заяви від 11.12.2017 року.
Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно пунктів 13, 17 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 12.07.2001 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» № 657 від 30 серпня 2017 року, виходячи із розрахунку 90 % від середньої заробітної плати з урахуванням усіх складових грошового забезпечення за посадою позивача на час виходу на пенсію, без обмеження граничного розміру пенсії, та виплатити різницю у розмірі перерахованої та виплаченої пенсії, починаючи з 06 вересня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Звернуто рішення до негайного виконання в межах одного місяця.
В апеляційній скарзі, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року в частині задоволених вимог - скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зазначив про те, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що положення ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які визначали умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, а саме з 15.07.2015р., а тому правові підстави для здійснення перерахунку відсутні. ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга Центрального УПФ підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1, перебуває на обліку в Пенсійному фонді та з 05 березня 2011 року отримує пенсію за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (в редакції на момент його виходу на пенсію) та відповідно до протесту прокурора Приморського району м. Одеси на рішення № 28 від 24.02.2011 року (а.с.12).
11 грудня 2017 року позивач, посилаючись на ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугою років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою були підвищені розміри посадових окладів працівників органів прокуратури України та надбавки за класні чини.. До заяви позивачем було надано довідку прокуратури Одеської області №18-13323-17вн від 18.12.2017 року(а.с. 11).
Листом від 13.12.2017 року №617/С-11 Центральним УПФ позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, з посиланням на те, що положення ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом №1697-VІІ, а саме, з 15 липня 2015 року. На час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою КМУ «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» №1013 від 09.12.2015 року, та на час звернення за перерахунком пенсії на підставі ч. 18 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, зазначена норма втратила чинність. Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, повідомлено позивача що оскільки відповідних нормативних актів про перерахунок раніше призначених пенсій працівникам прокуратури України не прийнято, норми ст. 86 Закону №1789 застосовуються лише в частині призначення пенсії зазначеній категорії працівників у період з 11.10.2017 року до дня внесення змін до Закону №2262-ХІІ. Зазначено, що пенсію позивача обчислено згідно матеріалів пенсійної справи та норм чинного законодавства.
Вважаючи протиправною відмову у перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки пенсія позивачу була призначена до набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення” №213 від 02 березня 2015 року, то при здійсненні її перерахунку, застосуванню підлягає ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру”, в редакції чинній на момент призначення пенсії. При цьому, суд першої інстанції посилався на те, що зміст та обсяг соціальних гарантій не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства, оскільки це суперечить нормам ст. 22 Конституції України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок пенсії, у разі подальшого збільшення розміру заробітної плати працівникам прокуратури, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки права позивача у частині подальшого перерахунку пенсії не порушені, суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. Також суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо скасування рішення про відмову у перерахунку пенсії, оскільки відповідного рішення про відмову у перерахунку пенсії відповідачем прийнято не було, з урахуванням того, що відмова у перерахунку пенсії була викладена в листі Центрального УПФ від 13.12.2017 року.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII. Зокрема, статтею 50-1 цього Закону, за якою позивачці призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина 13 цієї статті).
Частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII у редакції, чинній до 15 липня 2015 року, передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом з тим, на час звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії (11.12.2017 року) правове регулювання відносин, що виникають у сфері пенсійного забезпечення прокурорів змінилося.
Так, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. №76-VІІІ, який набув чинності з 01.01.2015 р., до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» внесено зміни. Після внесення змін, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладена в наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частини 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
Відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на час звернення позивача до Пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, Закон №1789-ХІІ, який передбачав можливість проведення перерахунку призначених пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, втратив чинність згідно з Законом №1697-VII, а визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом №1697-VIІ віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, яким відповідного нормативно-правого акту прийнято не було.
При цьому слід зазначити, що вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ при призначені пенсії, проте за умови прийняття КМУ відповідного нормативно-правового акту.
Тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII.
В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», якою змінено схеми посадових окладів працівників прокуратури та з прийняттям якої позивач пов'язує виникнення у нього права на перерахунок пенсії, не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Таким чином, на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (грудень 2017 року) Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури визначено не було.
Отже, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені за статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював, зокрема, у постановах від 19.03.2019 року (справа №569/10804/16), від 31.05.2018 року (справа №752/9033/17) та від 23.01.2019 (справа №569/4857/16).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачеві на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку пенсії, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII, оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Щодо доводів позивача стосовно того, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, та які були підтримані висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VІІІ до частини 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Також, варто зазначити, що питання конституційності закону, яким скасовано норми законодавства, що передбачали право на перерахунок пенсії прокурорських працівників у разі підвищення заробітної плати, відноситься до компетенції Конституційного Суду України і виходить за межі предмету адміністративного позову, що розглядається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України діяв в межах компетенції та повноважень, наданих чинним законодавством та Конституцією України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував наведеного, та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Центрального УПФ - задовольнити, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення, прийняте на підставі неправильного застосування норм матеріального права повністю і ухвалити нове судове рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2018 року - скасувати.
Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Дата складення повного судового рішення 18.04.2019р.
Головуючий суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4