Справа № 823/3540/14 Суддя (судді) першої інстанції: В.І. Орленко
18 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Чаку Є.В.
Федотова І.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
ОСОБА_1 06 листопада 2014 року звернувся до суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просив: поновити його на посаді помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 серпня 2014 року до дня поновлення на роботі; стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду відшкодування за завдану моральну шкоду у розмірі 28000 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 3 ст. 99 КАС України, в редакції, чинній на момент звернення із позовною заявою.
Постановою Верховного Суду від 04 березня 2019 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2016 року про залишення без розгляду адміністративного позову - скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року 455/2017 було ліквідовано Київський апеляційний адміністративний суд, який ухвалив судове рішення у справі №2-а-5903/2011, та одночасно утворено Шостий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Київський апеляційний адміністративний суд продовжував здійснювати правосуддя на території Київської, Черкаської, Чернігівської областей та міста Київ до опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про початок роботи новоутвореного суду.
Повідомлення про початок роботи Шостого апеляційного адміністративного суду було опубліковане 03 жовтня 2018 року в Газеті «Голос України» № 185 (6940).
Дана справа надійшла до Шостого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції в порядку ч. 4 ст. 353 КАС України та ухвалою суду від 01 квітня 2019 року прийнята до провадження даного суду.
З матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись з постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року позивачем подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції формально поставився до наданих відповідачем доказів та дійшов хибних висновків про правомірність його звільнення із займаної посади. Також позивач стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінку доводам скаржника стосовно завданої йому моральної шкоди та не визначено суму такої шкоди.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання, призначене на 17 квітня 2019 року, не з'явилися.
17 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Клопотання скаржника мотивоване тим, що його представник ОСОБА_2 немає можливості прибути до судового засідання у зв'язку з призначенням на вказану судом дату судового засідання по справі № 404/3587/17. Водночас, документів, підтверджуючих ці обставини клопотання позивача не містить про що Шостим апеляційним адміністративним судом складено акт від 17 квітня 2019 року № 102. Крім того, враховуючи, що повістку-повідомлення про призначення судового засідання разом з додатками скаржник отримав 04 квітня 2019 року, колегія суддів вважає, що він не був позбавлений можливості залучити до розгляду справи іншого представника.
З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі позивача та представника відповідача, які були належним чином повідомлені про розгляд справи.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року № 66-к ОСОБА_1 призначено на посаду помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 на час виконання нею повноважень судді цього ж суду, за її згодою, з 02 червня 2014 року, як такого, що успішно пройшов стажування, за переведенням з посади судового розпорядника цього ж суду. ОСОБА_1 встановлено випробувальний термін тривалістю 6 місяців. Підставою для складання наказу зазначено: заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2014 року, подання судді Кіровоградського окружного адміністративного суду Момонт Г.М., погоджене у встановленому порядку.
Згідно наказу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року № 118-к ОСОБА_1 звільнено з посади помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 з 27 серпня 2014 року, як такого, що не пройшов випробувальний строк. Підставою для видання наказу вказано: подання судді Момонт Г.М. від 27 серпня 2014 року, погоджене в установленому порядку.
Копія наказу про звільнення ОСОБА_1 від 27 серпня 2014 року № 118-к та копія подання судді Момонт Г.М. від 27 серпня 2014 року отримані позивачем 04 вересня 2014 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання на супровідному листі № 19128/14 від 04 вересня 2014 року.
Вважаючи, що звільнення із займаної посади відбулось з порушеннями вимог трудового законодавства, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача з роботи за ст. 28 КЗпП України у зв'язку з вмотивованим поданням судді, як такого що не пройшов результати випробування, проведено відповідачем із дотриманням вимог закону.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Тобто, працівник повинен виконувати всі трудові обов'язки, покладені на нього трудовим договором і законодавством, а випробування не тягне жодних інших, окрім можливості звільнення за спрощеною процедурою, обмежень трудових прав працівника, зокрема й щодо оплати праці.
Стаття 18 Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що при прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті судів здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 88-р посади помічників суддів судів загальної юрисдикції були віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.
Єдині засади діяльності, правовий статус і умови діяльності особи, яка займає посаду помічника судді суду загальної юрисдикції (далі - помічник судді) визначені ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та Положенням про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженим рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний суддя суду загальної юрисдикції може мати помічника, правовий статус і умови діяльності якого визначаються цим Законом та положенням про помічника судді, що затверджується Радою суддів України.
Частина 4 ст. 151 вказаного Закону визначає, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Згідно п. 2 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України від 25 березня 2011 року № 14 (далі - Положення), помічник судді - це посадова особа, яка перебуває на державній службі, забезпечує виконання суддею відповідних повноважень та сприяє здійсненню правосуддя.
Відповідно до п. 6 Положення помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, спеціаліста або магістра і вільно володіє державною мовою.
Пункт 7 Положення передбачає, що судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Помічник судді призначається на посаду на час виконання суддею повноважень судді відповідного суду (п. 8 Положення).
Згідно п. 10 Положення призначення на посаду помічника судді здійснюється без конкурсного відбору на підставі письмового подання судді керівником апарату відповідного суду. У поданні на призначення помічника судді зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження претендента, громадянство, займана на час подання посада, посада на яку рекомендується претендент, володіння державною мовою. До подання додаються особиста заява претендента та інші документи, передбачені законодавством про державну службу.
Претенденту на посаду помічника судді за поданням судді може встановлюватись випробовування в порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».
Згідно п. 14 Положення порядок перебування на державній службі помічника судді регулюється Законом України «Про державну службу», іншими нормативно-правовими актами України.
Застосування заходів заохочення та дисциплінарного стягнення до помічника судді здійснюється керівником апарату відповідного суду за поданням судді (п. 15 Положення).
Пункт 19 Положення визначає, що помічник судді може бути звільнений з посади з дотриманням вимог законодавства про працю та Закону України «Про державну службу» на підставі заяви про звільнення за власним бажанням або за мотивованим поданням судді, а у випадку тривалої відсутності судді (тривале відрядження, відсторонення судді від посади, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною тощо) - за наказом керівника апарату відповідного суду.
Згідно зі ст. 28 КЗпП України розірвання трудового договору з працівником під час терміну випробування не можна визнати таким, що провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки працівник при прийнятті на роботу, даючи згоду на випробування, фактично дає згоду і на можливість розірвання з ним трудового договору, якщо протягом строку випробування буде встановлено невідповідність його роботі, на яку його прийнято.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивача із займаної посади у наказі Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року № 118-к зазначено ст. 28 КЗпП України та подання судді ОСОБА_3 від 27 серпня 2014 року.
Відповідно до подання судді ОСОБА_3 від 27 серпня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 вбачається, що за період з 02 червня 2014 року по 27 серпня 2014 року ОСОБА_1 до виконання своїх обов'язків ставився недбало, у зв'язку з чим неналежно та не у повному обсязі виконував посадові обов'язки помічника судді, зокрема: не здійснював підбір актів законодавства та матеріалів судової практики, які необхідні для розгляду справи; не брав участь у попередній підготовці судових справ до розгляду; не готував за дорученням судді проекти судових рішень, інші процесуальні документи по справах, а в підготовлених ним документах невірно та помилково застосовувались норми матеріального та процесуального права, допускались орфографічні помилки. Крім того, підготовка проектів ухвал та виготовлення супровідних листів здійснювалась позивачем з порушенням встановлених строків, що негативно відображалось на своєчасності виклику сторін у судове засідання та впливало на порушення строків розгляду справи.
В поданні зазначено про те, що ОСОБА_1 несвоєчасно та неякісно виконував доручення щодо здійснення контролю надходження та приєднання до судової справи відповідних матеріалів, не координував роботу секретаря судового засідання та не надавав йому методичну та практичну допомогу, а також не здійснював підготовку та оформлення статистичних даних, звітів, узагальнень, інформації про кількість і стан розгляду суддею справ усіх категорій.
З подання судді ОСОБА_3 від 27 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 систематично допускав порушення розпорядку роботи Кіровоградського окружного адміністративного суду: спізнювався на роботу, раніше встановленого часу залишав робоче місце під час обідньої перерви, при цьому не повідомляв суддю про виникнення обставини, які зумовлювали його відсутність на робочому місці.
В поданні судді від 27 серпня 2014 року зазначено, що суддя неодноразово спілкувалась з ОСОБА_1 та повідомляла його про необхідність сумлінно та своєчасно виконувати обов'язки помічника судді та дотримуватись розпорядку роботи, однак належних висновків останій не зробив.
Колегія суддів приймає до уваги той факт, що неналежне виконання позивачем його обов'язків підтверджується, крім іншого, доповідною запискою працівника суду ОСОБА_4 від 19 червня 2014 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 регулярно здавав справи з незаповненими статистичними картками та з помилками.
Матеріали справи містять інформацію також про те, що 27 серпня 2014 року о 17 год. 35 хв. помічник судді Суров С.О. був відсутній на своєму робочому місці - у кабінеті № 608, про поважність причини своєї відсутності на роботі не повідомляв.
Про відсутність позивача на роботі у день звільнення складено відповідний акт та доповідну записку.
Отже, станом на час звільнення позивача з роботи у відповідача були відсутні дані про можливе здійснення призову ОСОБА_1 по мобілізації до Збройних Сил України.
Відповідно до повідомлення Кіровоградського об'єднаного військового комісаріату від 01 вересня 2014 року № 3/2465 вбачається, що ОСОБА_1 на виконання Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607/2014 «Про часткову мобілізацію» 31 серпня 2014 року призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України.
Водночас, звільнення позивача з роботи відбулось 27 серпня 2014 року.
З огляду на зазначені вище обставини та передбачену ст. 28 КЗпП України можливість звільнення помічника судді з посади за мотивованим поданням судді, у якому, крім іншого, зазначено про невідповідність працівника займаній посаді, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість наказу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року № 118-к про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді Кіровоградського окружного адміністративного суду ОСОБА_3 з 27 серпня 2014 року, як такого, що не пройшов випробувальний строк.
Водночас, враховуючи, що під час розгляду справи не встановлено, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з інших підстав ніж невідповідність його займаній посаді та, як наслідок, не проходження випробувального терміну, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника про його звільнення у зв'язку з мобілізацією до Збройних Сил України.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що враховуючи необґрунтованість позовних вимог про поновлення на роботі не підлягають також задоволенню і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2016 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Літвіна
Судді Є.В. Чаку
І.В. Федотов