Справа № 826/6256/17 Головуючий у І інстанції - Огурцов О.П.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
18 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.,
при секретарі: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про визнання нікчемним правочину; зобов'язати Відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивача як вкладника, що має право на відшкодування коштів за вкладами.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем не було включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Євробанк" суми коштів у розмір 176 610,00 грн., яка обліковувалась на особовому рахунку позивача № НОМЕР_1 за відсутності на те правових підстав.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів на рахунку № НОМЕР_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування 200000 грн.). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волков Олександр Юрійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, Відповідач зазначає, що Позивач здійснив операцію за договором банківського рахунку саме 15 червня 2016 року, а отже даний правочин є нікчемним, так як підпадає під обмеження у діяльності банку, які встановлені відповідно до н. 12.3 Глави 12 (Віднесення банку (філії іноземного банку) до категорії проблемних) «Положення про застосування Національним банком України заходів впливу» та передбачені абз. 13 ч. 2 Рішенням Правління НБУ, від 15 червня 2016 року, № 70-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Євробанк» до категорії проблемних». Отже названа операція призвела до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Євробанк" та ОСОБА_3 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) з Правилами "Вклад на вимогу "Вільний доступ" № ДВ-28605/UAH, відповідно до якого банк приймає на зберігання від вкладника грошові кошти під 9% річних та зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму вкладу та проценти на нього. Для цілей вказаного договору позивачу відкрито вкладний рахунок № НОМЕР_1.
15 червня 2016 року Позивачем внесено на рахунок № НОМЕР_1 суму коштів у розмірі 176 600,00 грн., що підтверджується квитанцією № 240065.
У подальшому, на підставі рішення Правління Національного банку України від 17 червня 2016 року № 73-рш «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 червня 2016 року № 1041 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ "Євробанк", визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кононцю Вадиму Валерійовичу на один місяць з 17.06.2016 року до 16.07.2016 року включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 07.07.2016 року № 1183 відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Євробанк" з 17.07.2016 року до 16.08.2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 16.08.2016 № 215-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.08.2016 № 1523, «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Євробанк" та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" з 17.08.2016 до 16.08.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ Євробанк", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кононцю Вадиму Валерійовичу з 17.08.2016 року до 16.08.2018 року включно. Інформацію про дату початку виплат та банк-агент Фонду буде повідомлено додатково на офіційному сайті Фонду, на сайті ПАТ КБ Євробанк" та відділеннях даного банку. Виплати відшкодувань вкладникам здійснюватимуться в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом гарантування банку з ринку, але не більше 200000 грн.
Відповідно до Витягу з акту перевірки від 12.12.2016 року № 22 комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених ПАТ КБ "Євробанк", призначеної наказом від 21.06.2016 №26 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», Комісія вирішила: 1) затвердити результати перевірки, якою виявлено правочини (операції, транзакції) із зняття готівки через касу Банку з рахунків клієнтів Банку - юридичних осіб, фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього Акту, в кількості 90 операцій на загальну суму 18200446,19 грн., а також правочини (операції, транзакції) із внесенням через касу Банку фізичними особами, перелік яких наведено у Додатку № 1, коштів на загальну суму 15 807 137,19 грн. для поповнення власних рахунків, що є нікчемними згідно з п.п. 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Перелік клієнтів-отримувачів коштів наведено в Додатку № 1 до цього акта.
Як вбачається з Витягу з Додатку № 1 до акта № 22 від 12.12.2016 року, в переліку клієнтів-отримувачів коштів міститься інформація стосовно операції з призначенням: надходження коштів на депозит № ДВ-28605/UAH від 15.06.2016 року на суму 176 600 гривень, номер рахунку - НОМЕР_1, платник - ОСОБА_3
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» Кононця В.В. від 12.12.2016 року № 237-ОД «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» визнано нікчемними операції з розміщення коштів на карткових/поточних рахуй фізичними особами, перелік яких зазначено у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього Наказу.
У Додатку № 1 до наказу від 12.12.2016 року № 237-ОД наявна інформація стосовно поповнення рахунку Позивача.
ОСОБА_3, вважаючи рішення про визнання правочину нікчемним протиправним та про те, що його має бути включено до переліку вкладників, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи містять відповідним чином оформлену квитанцію від 15.06.2016 року № 240065 яка підтверджує факт перерахування коштів. Тобто, внесення на банківський рахунок Позивача грошових коштів через касу банку відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Відповідача щодо визнання правочину нікчемним, оскільки, як зазначалося вище, наказ Уповноваженої особи фонду є внутрішнім розпорядчим документом банку і жодним чином не впливає на факт нікчемності правочину.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, за приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1).
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом № 4452-VI, для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення Цивільного Кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452- VI).
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 26 Закону № 4452- VI).
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452- VI).
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону № 4452- VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
За приписами положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
При цьому, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду.
Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у подібних справах, зокрема у справі № 820/1648/17 (провадження № 11-447апп18 від 04 липня 2018 року, № 826/1476/15, провадження № 11-104апп18 від 04 липня 2018 року.
Як вбачається із матеріалів справи, Відповідач вважає нікчемним саме правочин за операцією з розміщення 15.06.2016 року ОСОБА_3 коштів в сумі 176 610,00 грн. на картковому/поточному рахунку № НОМЕР_1 з призначенням платежу «надходження коштів на депозит № ДВ-28605/UAН від 15.06.2016 року» (а.с. 13).
Тобто, матеріали справи містять відповідним чином оформлену квитанцію від 15.06.2016 року № 240065 яка підтверджує факт перерахування коштів, що не заперечує та не спростовує Відповідач (а.с. 15)
Отже, внесення на банківський рахунок Позивача грошових коштів через касу банку відповідає вимогам чинного законодавства.
При цьому, відповідно до пунктів 7 та 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Втім, операція переказу коштів не є правочином між банком та Позивачем згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України, оскільки здійснюючи операції з внесення (перерахування) коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені Цивільним кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України врегульовано Законом України від 05.04.2001 року № 2346-III "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
У відповідності до п. 1.24 статті 1 цього Закону переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону, ініціатором є - особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та/або подання відповідного документа на переказ або використання електронного платіжного засобу.
Відповідно до п. 1.23 вказаної норми, отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Частиною 2 пункту 1.6. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.
Пунктом 1.7. Інструкції визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Відповідно до частини 5.2 статті 5 Закону № 2346-III відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.
Отже, зарахування на банківський рахунок Позивача № НОМЕР_1 з призначенням платежу «надходження коштів на депозит № ДВ-28605/UAН від 15.06.2016 року» грошових коштів у сумі 176 610,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору банківського вкладу (депозиту) з Правилами «Вклад на вимогу «ВІЛЬНИЙ ДОСТУП» № ДВ-28605/UAН від 15.06.2016 року.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що операція з внесення коштів на рахунок Позивача не належить до правочинів, передбачених частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI, які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними.
У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
За приписам пункту 22.4 статті 22 Закону № 2346-III, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Згідно з пунктом 30.1. статті 30 Закону № 2346-III, переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Щодо посилання Відповідача в апеляційній скарзі на рішення Правління Національного банку України № 70-рш/БТ "Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" до категорії проблемних", якою були встановлені обмеження щодо проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків, колегія суддів не приймає їх на уваги, оскільки така постанова адресована посадовим особам банку, а не владникам, тому невиконання посадовими особами банку постанови НБУ, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність правочину.
Крім того, згідно статті 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність", рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, що унеможливлює позивача знати про встановлені для Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" обмеження.
Тобто, реалізуючи своє право на розпорядження майном, Позивач здійснив поповнення свого власного рахунку на суму 176 610,00 грн., що станом на 15.06.2016 року не було заборонено, а факт здійснення такої банківської операції підтверджується квитанцією від 15.06.2016 року № 240065 з відміткою касира Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" про виконання.
При цьому, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону № 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним рішення Відповідача щодо визнання правочину нікчемним, оскільки, як зазначалося вище, наказ Уповноваженої особи фонду є внутрішнім розпорядчим документом банку і жодним чином не впливає на факт нікчемності правочину.
Положення п. 1 частини другої ст. 27 Закону № 4452-VI передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту права Позивача є зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію (зміни та доповнення до Переліку рахунків вкладників) про ОСОБА_3 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування коштів на рахунку № НОМЕР_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (в межах гарантованої суми відшкодування 200000 грн.).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Євробанк" Волкова Олександра Юрійовича залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Ю.А. Ісаєнко
І.О. Лічевецький
Повний текст складено 18.04.2019 року.