П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/2739/17
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -ОСОБА_1,
судді -ОСОБА_2,
судді -ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_5, про визнання дій протиправними, скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації,-
В травні 2017 року ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (надалі - відповідач, ДАБІ), в якому (з врахуванням змін до позовної заяви від 18.01.2018 року) просила:
- визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області щодо проведення реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області 19.06.2014 року за №КС 062141700225, замовником у якій є ОСОБА_6 та скасувати дану реєстрацію;
- визнати протиправними дії ДАБІ щодо проведення реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, зареєстровану ДАБІ 26.05.2015 року за №КС 142151460391, замовником у якій є ОСОБА_6 та скасувати дану реєстрацію.
06.04.2018 року та 05.11.2018 року до суду першої інстанції надійшли пояснення представника третьої особи по справі - ОСОБА_5, з огляду на які третя особа просила суд закрити провадження у справі в частині вимог про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації у зв'язку із тим, що вказані акти є актами індивідуальної дії та вичерпали свої дію після їх реалізації шляхом реєстрації права власності, а тому подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на спірний об'єкт має вирішуватися у порядку цивільного судочинства
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 року клопотання представника третьої особи - задоволено. Закрито провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт, зареєстроване Інспекцією ДАБК в Київській області за №КС 062141700225 від 19.06.2014 року та дії Інспекції ДАБК в Київській області щодо реєстрації повідомлення, реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, будівельні роботи на якому виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, зареєстрованого Департаментом ДАБІ у Київській області за №КС 142151460391 від 26.05.2015 року та дії Департаменту ДАБІ у Київській області щодо реєстрації декларації.
В обґрунтування адміністративного позову, позивач вказує, що на момент реєстрації вказаних повідомлення та декларації, інформація, що в них зазначена не відповідала дійсності, оскільки ОСОБА_6 отримавши незаконне рішення Борівської селищної ради Фастівського району Київської області №8-20 від 15.04.2014 року, яким порушено право ОСОБА_7 на оформлення земельної ділянки, вчинила незаконні дії щодо реєстрації права власності, яким порушено права ОСОБА_7 та на даний час його спадкоємиці ОСОБА_4.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній справі існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; та інші.
Частиною 3 ст.19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності здійснення державної реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно ч.2 ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виконання підготовчих робіт може здійснюватися на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт.
Частиною 9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою, у тому числі, для оформлення права власності на нього.
Частиною 2 ст.331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 року у справі №7-рп/2009 визначив, що ненормативні правові акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Верховний Суд України у постанові від 11.11.2014 року (справа №21-405а14) також вказував на неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що оскаржуване позивачем повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкту до експлуатації, як ненормативні акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію після їхньої реалізації (оформлені права власності), а тому подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою права на спірний об'єкт має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право.
Отже, як зазначалося вище та встановлено судом першої інстанції, оскаржуючи дії суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та саму реєстрацію вказаних повідомлення та декларації, позивач фактично оскаржує правомірність набуття ОСОБА_6 права власності на незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: Київська область, Фастівський район, смт. Борова, вул. Молодіжна, 7, про що державним реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області було прийнято відповідне рішення та зроблено відповідні записи. Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ОСОБА_6 протиправних дій та отримання незаконних рішень, які в подальшому призвели до порушення права власності ОСОБА_7І, а на даний час його спадкоємиці - ОСОБА_4. В адміністративному позові позивач не вказує, що саме порушено Інспекцією ДАБК в Київській області та Департаментом ДАБІ у Київській області при реєстрації повідомлення та декларації, а лише зазначає, що зазначена у повідомленні та декларації інформація не відповідала дійсності, оскільки ОСОБА_6 отримав документи незаконним шляхом.
Враховуючи наведене, відсутність в адміністративному позові обґрунтування протиправних дій суб'єктів владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень, а також те, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про готовність об'єкту до експлуатації, як ненормативні акти індивідуальної дії, вичерпали свою дію після їхньої реалізації (оформлені права власності), колегія суддів робить висновок, що між позивачем та ОСОБА_6 існує спір про право цивільне щодо правомірності набуття останнім права власності на незавершене будівництво, об'єкт житлової нерухомості, розташований за вищевказаною адресою.
За правилами ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
В даній справі оскаржуються рішення, стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Така правова позиція колегії суддів узгоджується з позицією ОСОБА_8 Верховного Суду викладеною у постановах від 13.06.2018 року (справа №816/421/17), від 14.03.2018 року (справа №396/2550/17), від 28.11.2018 року (справа №816/616/17)
Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України закрив провадження у адміністративній справі
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 січня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати його прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3