16 квітня 2019 р.Справа № 520/11433/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.01.19 року по справі № 520/11433/18
за позовом ОСОБА_1
до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправною відмову Індустріального об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області у здійсненні ОСОБА_1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 84 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді; скасувати повністю розпорядження Індустріального об'єднаного Управління пенсійного фонду України Харківської області про частковий перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01.08.2018 року; зобов'язати Індустріальне об'єднане Управління пенсійного фонду України Харківської області здійснити ОСОБА_1, судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 84 % заробітної плати з 01 січня 2018 року, дати, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди працюючим суддям, з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення, виходячи з заробітної плати працюючого судді - 32626 гривень 37 коп., без обмеження граничного розміру, на підставі довідки Апеляційного суду Харківської області №03-56/57 від 30.07.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум; встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання в місячний строк з дня отримання постанови подати звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова відповідача у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2018 року є незаконною, порушує права та інтереси позивача на отримання належних коштів довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи, оскільки допомога на оздоровлення, яка виплачувалась і з якої фактично був нарахований та сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, є складовою заробітної плати, і при виході у відставку судді має враховуватись при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року №636-УІІІ у зв'язку з поданням заяви про відставку та відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України позивача звільнено з посади судді апеляційного суду Харківської області.
Наказом голови апеляційного суду Харківської області від 05 серпня 2015 року позивача відраховано зі штату апеляційного суду Харківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови.
З 06 серпня 2015 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Індустріальному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 84 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
Листом голови Державної судової адміністрації України №11-13636/18 від 24 липня 2018 року судам дана вказівка про необхідність видачі суддям у відставці нових довідок для обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
30 липня 2018 року Апеляційним судом Харківської області позивачу видано довідку №03-56/57 про заробітну плату станом на січень 2018 року, відповідно до якої розмір заробітної плати, яка має бути врахована при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року - 32626 грн. 37 коп.
З метою здійснення перерахунку раніше призначеного грошового забезпечення 09 серпня 2018 року позивач звернулася до Індустріального об'єднаного управління ПФУ Харківської області із заявою.
Листом від 31.08.2018 р. повідомлено позивача, що перерахунок проведено, однак без врахування розміру матеріальної допомоги на оздоровлення та починаючи з 01 серпня 2018 року. Також вказаним листом надіслано ОСОБА_1 рішення №165 від 10.08.2018 р., згідно змісту якого статтею 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року № 2453-УІ не передбачено врахування до щомісячного грошового утримання суддів у відставці інших виплат, про які зазначено у наданій довідці, а саме матеріальної допомоги до відпустки 1/12 окладу в сумі 1615,17 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв в межах повноважень, в порядку та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст.133 Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453-VI від 07.07.2010р. (далі - Закон №2453-VI) та згідно норм ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016р., суддівська винагорода регулюється цим Законом, та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами вищенаведених норм суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з нормами ст. 136 Закону №1402 та ст. 134 Закону №2453 суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.
Статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 передбачалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
2 червня 2016 року прийнято Закон України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
Пунктом 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним.
Враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром суддівської винагороди.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є спеціальним законом, що регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, і згідно якому до щомісячного довічного грошового утримання не входить матеріальна допомога на оздоровлення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
При цьому, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року, № 21-430а11, 6 листопада 2013 року 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Така ж правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа №738/1343/17 адм. провадження №К/9901/2712/17).
Відтак, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді з урахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.
Стосовно строків перерахунку пенсії колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 року затверджений Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України".
Відповідно до п.1, 3-4 Розділу ІІ цієї Постанови, заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018р. №2415-VIII, внесені зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слова та цифри «1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».
Закон містить норми, які скеровують до Закону України про Державний бюджет України. Зокрема, Закон України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн. з 01.01.2018 р.
Однак, вказаний Закон набрав чинності 22.07.2018 р. та згідно з п. 1 Перехідних положень цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок щомісячного грошового утримання з 01.08.2018 р.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2019 року по справі № 520/11433/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст постанови складено 19.04.2019 року