19 квітня 2019 р.Справа № 1640/2764/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Миргородської районної ради Полтавської області про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Миргородської районної ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.10.18 року по справі № 1640/2764/18
за позовом Миргородської міської ради Полтавської області
до Миргородської районної ради Полтавської області
третя особа Миргородська центральна районна лікарня
про визнання протиправним та скасування рішення,
10 серпня 2018 року Миргородська міська рада Полтавської області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Миргородської районної ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення Миргородської районної ради Полтавської області від 22 грудня 2017 року №27 "Про затвердження Статуту Миргородської центральної районної лікарні в новій редакції".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Миргородської районної ради Полтавської області від 22 грудня 2017 року №27 "Про затвердження Статуту Миргородської центральної районної лікарні в новій редакції".
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Миргородської районної ради Полтавської області (вул. Гоголя, буд. 120, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051438) на користь Миргородської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, 17, м. Миргород, Полтавська область, 37600, код ЄДРПОУ 21051131) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2019 р. апеляційну скаргу Миргородської районної ради Полтавської області - задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року по справі № 1640/2764/18 - скасовано.
Прийнято постанову, якою в задоволенні позову Миргородської міської ради Полтавської області до Миргородської районної ради Полтавської області третя особа Миргородська центральна районна лікарня про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено в повному обсязі.
11.04.2019 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява Миргородської районної ради Полтавської області про ухвалення додаткового судового рішення по справі.
В обґрунтування зазначеної заяви апелянт зазначає, що 20.03.2019 Другим апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі №1640/2764/18, якою задоволено апеляційну скаргу Миргородської районної ради Полтавської області. При цьому у вищевказаному судовому рішенні судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідачем понесено судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2643,00 грн. Вказані витрати підтверджено платіжним дорученням № 197297 від 14.11.2018 року, яке знаходиться у матеріалах справи. Враховуючи викладене, апелянт просить ухвалити по справі додаткове рішення по даній справі, яким вирішити питання щодо судових витрат.
У відповідності до ст. 252, 311 КАС України заяву розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Питання ухвалення додаткового судового рішення регулюються ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
Разом з тим, порядок розподілу судових витрат встановлений ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Нормами частин першої та другої ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Положеннями ч.3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених апелянтом судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з системного аналізу положень статті 139 КАС України та процесуального статусу апелянта.
В даному випадку апеляційну скаргу було подано Миргородською районною радою Полтавської області, яка є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
З урахуванням положень ч.2 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з позивача лише здійснені ним документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Тобто, суб'єкту владних повноважень не мають компенсуватися витрати на сплату судового збору, правову допомогу, витрати, пов'язані із прибуттям до суду, та інші судові витрати, крім зазначених вище витрат на доказування, оскільки суб'єкт владних повноважень повинен нести усі ризики, пов'язані з прийняттям ним рішень, вчиненням дій чи допущенням бездіяльності, у тому числі необхідність відстоювати правомірність своєї поведінки в адміністративному суді.
Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних відносинах із суб'єктами владних повноважень.
Враховуючи викладене, оскільки суб'єктом владних повноважень не понесено витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
При цьому колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року (справа №806/2642/16).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Миргородської районної ради Полтавської області про ухвалення додаткового рішення по справі.
Керуючись ст.ст. 139, 241, 242, 243, 250, 252, 311, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні заяви Миргородської районної ради Полтавської області про ухвалення додаткового судового рішення по справі за апеляційною скаргою Миргородської районної ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 22.10.18 року по справі № 1640/2764/18 за позовом Миргородської міської ради Полтавської області до Миргородської районної ради Полтавської області третя особа Миргородська центральна районна лікарня про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3
Ухвалу складено та підписано 19.04.2019р.