Єдиний унікальний номер 235/1789/19
Провадження №2/235/894/19
(заочне)
17 квітня 2019 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
у складі: головуючого судді Бородавки К.П.
за участю секретаря судового засідання Григор'євої С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Покровська в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України дитини без згоди та супроводу батька, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить надати дозвіл на виїзд дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без згоди та супроводу батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шістнадцятирічного віку, а саме, до ІНФОРМАЦІЯ_6.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано заочним рішенням від 06.10.2017. Від шлюбу у сторін народилась донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв'язку з проведенням антитерористичної операції позивач з донькою була вимушена переїхати в м.Харків. Найближчим часом вона має намір разом з донькою відвідувати своє місце проживання у м.Стаханов Луганської області, а на період літніх канікул планує оздоровлювати дитину на відпочинку за кордоном. Відповідач, зі слів позивача, в добровільному порядку згоду на виїзд дитини не надає.
В судове засідання позивач не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, на позовних вимогах наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
ОСОБА_2 (далі - відповідач) про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся з урахуванням приписів п.19 перехідних положень ЦПК України та Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», а саме, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень). З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзив на позов не надав.
В силу приписів ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутністю учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи приписи ст.280 ЦПК України у справі ухвалено заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
На підставі досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Позивач та відповідач з 30.04.2011 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 06.10.2017 (а.с.12, 14). Від шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.13).
За даними паспорту громадянина України на ім'я позивача її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5-6). Фактичне місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи - АДРЕСА_1 (а.с.7).
За даними паспорту громадянина України на ім'я відповідача його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.8-10).
Зважаючи на наведені обставини та зміст спірних правовідносин, суд, вирішуючи заявлений спір, виходить з таких норм права.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 СК України.
За приписами ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті; той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч.5 ст.157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов'язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.
Відповідно до пунктів 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яка для України набрала чинності 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (ст.313 ЦК України).
Питання здійснення контролю за переміщенням осіб в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, а також вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей визначає Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затверджений Наказ першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей 14.04.2017 № 222-ог (далі - Тимчасовий порядок).
За пп.5.1 розділу 5 Тимчасового порядку в'їзд на тимчасово неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-річного віку, здійснюється з дотриманням вимог, передбачених для таких осіб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57; виїзд з тимчасово неконтрольованої території громадян України, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за умови пред'явлення свідоцтва про народження (паспорта), а також будь-якого документа, визначеного ст.5 Закону України «Про громадянство України» або ст.2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» особи (осіб), у супроводі якої (яких) громадяни України, які не досягли 16-річного віку виїжджають з тимчасово неконтрольованої території, та дозволом фізичної особи.
Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, до норм яких відсилає вищезазначений Тимчасовий порядок, визначають порядок перетинання громадянами
України державного кордону.
За загальним правилом, визначеним в п.2 згаданих Правил, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не
передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, зокрема, паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
За п.3 та п.4 Правил, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі, в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують. Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Зазначені Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені відповідно до ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Аналіз наведених законодавчих приписів дозволяє дійти висновку, що надання дозволу на виїзд за межі України дитини, яка не досягла 16-річного віку, з її матір'ю без визначення початку і закінчення строку до інших країн без згоди та супроводу батька суперечить положенням цього Закону та статтям 141, 153, 157 СК України, оскільки батьки таких дітей будуть позбавлені можливості брати участь у їх вихованні та особистому спілкуванні з ними, що порушує рівність прав та обов'язків батьків відносно виховання дітей.
Враховуючи наведене, Верховним Судом України висловлена правова позиція, щодо якої судом може бути ухвалена постанова на разовий виїзд дитини без згоди батька, не позбавленого батьківських прав, а надання за постановою суду дозволу на майбутнє на постійні виїзди дитини за межі України без згоди батька суперечить чинному законодавству, яке визначає рівність прав та обов'язків обох батьків відносно виховання дитини, унаслідок чого батько фактично позбавляється можливості брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею (постанова від 12.04.2014, справа № 6-15цс17 (№ 235/139/16-ц) http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66327935).
Суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до прохання надати дозвіл на неодноразовий виїзд неповнолітньої дочки за межі України, а саме, в період з дня набрання рішенням законної сили та до ІНФОРМАЦІЯ_6. Суд відмічає, що позивачем, по-перше, не визначено ані конкретної країни, виїзд до якої вона просить надати дозвіл, ані конкретного періоду для разового виїзду до такої країни, по-друге, не надано жодного доказу на підтвердження необхідності та мети поїздок як до м.Стаханова Луганської області, так і за кордон, враховуючи обов'язковість взяття до уваги необхідність якнайкращого забезпечення інтересів дитини та її захисту для благополуччя такої дитини.
Твердження позивача, що м.Стаханов Луганської області є місцем її проживання не відповідає її твердженням про те, що вона разом з донькою проживає в м.Харкові як внутрішньо переміщені особи.
Не надано позивачем і доказів звернення до відповідача із проханням надання останнім згоди на виїзд дитини за межі України із визначенням місця прямування, мети поїздки та відповідного часового проміжку перебування в такому місці до подання вказаного позову до суду, а також доказів відмови у наданні дозволу у встановленому законом порядку на виїзд дитини за кордон.
Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, а тому в позові належить відмовити.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 13, 19, 81, 141, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3, місце проживання - АДРЕСА_3) про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до або через відповідний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте Красноармійським міськрайонним судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.П.Бородавка