Справа № 163/897/18
Провадження № 2-к/163/1/19
10 квітня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області
в складі головуючого судді Чишія С.С.
з участю секретаря Костюк Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за клопотанням ОСОБА_1 про визнання та виконання на території України заочного вироку районного суду в місті Бяла Подляска Республіки Польща від 17.05.2011 року,
У клопотанні ОСОБА_1 просить визнати та виконати на території України вирок районного суду в місті Бяла Подляска Республіки Польща від 17.05.2011 року у справі № ІІІ RC 535/09 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь малолітнього ОСОБА_3 аліментів в розмірі 500 злотих кожного місяця на її руки як матері у термін до 10-го дня місяця, з законними відсотками розміром 13% в рік. Оскільки прострочення боржником платежу, починаючи з 25 серпня 2009 року, вважається невиконанням зобов'язання, просила визнати і виконати на території України зазначений вирок суду як щодо прострочених, так і поточних аліментних платежів.
ОСОБА_2 подав заперечення проти клопотання. У ньому заперечив своє знайомство із ОСОБА_1 і батьківство стосовно малолітнього ОСОБА_3. Вказав, що в лютому 2010 року в Любомльському районному суді дійсно отримував документи з районного суду міста Бяла Подляска, на які надав заперечення, проте про розгляд справи польським судом саме 17.05.2011 року, тобто у дату винесення заочного вироку, повідомлений не був. Цим був позбавлений права на особисту участь у розгляді справи, надання особистих доводів, заперечень і оскарження прийнятого рішення. Примірник вироку польського суду від 17.05.2011 року йому не вручався, про його наявність дізнався лише із отриманих матеріалів клопотання. Оскільки повідомлення його про дату розгляду справи і вручення йому вироку польського суду матеріалами клопотання не підтверджені, вважає наявними порушення норм міжнародного права зі сторони польського суду. У зв'язку із цим просив відмовити у задоволенні клопотання, застосувати трирічний строк позовної давності у відповідності до ч.1 ст.463 ЦПК України.
Ухвалою від 27.06.2018 року судовий розгляд клопотання був призначений на 04.12.2018 року, з визначенням резервної дати на 18.12.2018 року.
Про судовий розгляд ОСОБА_1 була належним чином повідомлена через органи юстиції.
05.10.2018 року безпосередньо на адресу суду поштовим зв'язком надійшов лист ОСОБА_1, у якому вона повідомила, що на розгляд клопотання не прибуде, від її імені буде діяти адвокат ОСОБА_4.
03.12.2018 року адвокат ОСОБА_4 засобами електронного зв'язку надіслав на адресу суду заяву про відкладення розгляду справи на резервну дату - 18.12.2018 року, оскільки у призначене на 04.12.2018 року судове засідання він з'явитися не може.
У вказану резервну дату представник ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_4 не з'явився, про причини неявки не сповістив, будь-яких клопотань чи заяв по суті справи чи процедури розгляду не подав, що в силу ч.5 ст.467 ЦПК України не є перешкодою для розгляду клопотання.
В судовому засіданні 18.12.2018 року боржник ОСОБА_2 і його представник клопотання не визнали. По суті клопотання надали пояснення аналогічні наведеним в письмових запереченнях.
З огляду на доводи сторони боржника і додані до клопотання матеріали судове засідання було відкладене для надання стороною стягувача необхідних підтверджуючих документів.
У призначене на 10.04.2019 року судове засідання учасники справи не з'явились.
ОСОБА_5 ОСОБА_1 повторно про причини неявки не сповістив, мотивів неможливості розгляду справи за його відсутності не назвав, хоча про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Боржник ОСОБА_2 і його представник в канцелярію суду подали заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності, підтримали попередньо подані письмові заперечення і просили у задоволенні клопотання відмовити.
За таких обставин, дане судове засідання суд провів у відповідності до ч.5 ст.467 ЦПК України.
Під час розгляду клопотання встановлено таке.
Заочним вироком районного суду в місті Бяла Подляска Республіки Польща від 17.05.2011 року у справі № ІІІ RC 535/09 за позовом ОСОБА_1 проти ОСОБА_2 про встановлення батьківства і пов'язані із цим претензії встановлено, що відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 районного суду, є батьком малолітнього ОСОБА_6, 17.07.2009 року, сина ОСОБА_7 ОСОБА_6.
Цим вироком суд:
-надав малолітньому ОСОБА_6 прізвище "Клепацькі-Ткачук";
-позбавив відповідача ОСОБА_2 батьківської влади щодо його малолітнього сина ОСОБА_3;
-присудив з відповідача ОСОБА_2 в користь його малолітнього сина ОСОБА_3 аліменти в сумі 500,00 злотих кожного місяця, які сплачуються на руки матері малолітнього позивача ОСОБА_1 до 10-го дня місяця разом із законними відсотками в розмірі 13% в рік у випадку запізнення сплати якої-небудь частини, рахуючи від 25.08.2009 року
Вирок в частині стягнення аліментів звернуто до негайного виконання. В іншій частині вирок набирає законної сили 17.06.2011 року.
У довідці від 02.03.2018 року ОСОБА_1 підтвердила, що станом на 02.03.2018 року аліменти на користь сина ОСОБА_8 не надходили.
Відповідно до довідки Гмінного осередку соціальної допомоги в Янові Подляскім від 02.03.2018 року ОСОБА_1 станом на 02.03.2018 року жодного аліментного забезпечення не використала.
ОСОБА_2 у поданих запереченнях і в судовому засіданні ствердив, що про розгляд 17.05.2011 року справи № ІІІ RC 535/09 польським судом повідомлений не був і заочний вирок йому не надсилався.
У пункті 1 частини 1 статті 49 ратифікованого Україною 04.02.1994 року Договору між Україною і ОСОБА_9 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (далі - Договір) визначено, що за умов, передбачених цим Договором, Договірні Сторони визнають і виконують на своїй території рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони, зокрема, рішення судів з цивільних справ.
Згідно із п.3 ч.1 ст.50 Договору рішення, зазначені в статті 49, підлягають визнанню і виконанню на території іншої Договірної Сторони, якщо сторона не була позбавлена можливості захисту своїх прав, а у випадку обмеженої процесуальної здатності - належного представництва, а зокрема, сторона, яка не прийняла участі в розгляді справи, отримала виклик в судове засідання своєчасно і належним чином.
За змістом п.2 ч.2 ст.51 Договору до клопотання про визнання і виконання рішення потрібно додати документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином.
Відповідно до ч.ч.1-3, ст.51 Договору визнання і виконання рішення належить до компетенції суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.
При розгляді справи суд обмежується перевіркою виконання умов, передбачених статтями 50 і 51.
Для визнання і виконання рішення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане; це стосується також форми клопотання про визнання і виконання рішення.
На підтвердження виконання вимог п.2 ч.2 ст.51 Договору до клопотання ОСОБА_1 додано витяг з протоколу у справі № ІІІ RC 535/09, підтвердження отримання рекомендованого поштового листа, підтвердження про вручення документів судом.
У витягу з протоколу від 17.05.2011 року зазначено, що відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, виклик залишено в документах справи та вважається врученим.
Із підтвердження про вручення вбачається, що 15.02.2010 року Любомльський районний суд Волинської області за дорученням районного суду в місті Бяла Подляска Республіки Польща в справі № ІІІ RC 535/09 вручив ОСОБА_2 позовну заяву, виклик, пояснення, копію акту про народження.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_2 підтвердив отримання цих документів, проте вказав, що наявний у них виклик стосувався іншої дати, аніж 17.05.2011 року, однак якої саме не пам'ятає. В подальшому будь-якого виклику від польського суду і ОСОБА_1 не отримував, а про ухвалення заочного вироку польським судом дізнався лише в травня 2018 року із отриманих матеріалів клопотання.
Крім цього, судом встановлено, що 24.11.2010 року до Любомльського районного суду надходило клопотання районного суду м.Бяла-Подляска в рамках справи № ІІІ RC 535/09 про надання детальних анкетних даних відповідача ОСОБА_2.
Зі змісту рекомендованого поштового листа слідує, що він надсилався ОСОБА_2 04.05.2011 року як виклик в справі № ІІІ RC 535/09, проте жодних даних про його отримання адресатом не містить. При цьому суд звертає увагу на наявність відмітки на рекомендованому листі про прийняття оплати за договором від 18.12.2013 року, тобто більш як через півтора року після винесення заочного вироку.
Детальний аналіз наведених доказів не дає достатніх і безсумнівних підстав вважати про здійснення належного виклик чи сповіщення ОСОБА_2 в якості відповідача на розгляд польським судом справи проти нього в призначене на 17.05.2011 року судове засідання.
Так, належних доказів того, що врученими 15.02.2010 року документами ОСОБА_2 викликався в районний суд в місті Бяла Подляска саме на 17.05.2011 року, матеріали клопотання не містять. Цю обставину заперечує й сам ОСОБА_2
Датоване 04.05.2011 року рекомендоване повідомлення про виклик ОСОБА_2 не містить в собі підтвердження про вручення йому цього повідомлення. Сам же ОСОБА_2 стверджує, що, окрім отриманих ним 15.02.2010 року документів, інші повідомлення у цій справі на його адресу не надходили.
При цьому суд не знаходить логічної необхідності у здійснення виклику ОСОБА_2 як відповідача у завчасно призначене судове засідання (за 1 рік 3 місяці) засобами поштового зв'язку, якщо вважати, що вручені йому 15.02.2010 року документи стосувались саме призначеного на 15.05.2011 року судового засідання, коли польським судом був ухвалений заочний вирок.
У зв'язку із наведеним 18.12.2018 року судом на адресу представника ОСОБА_1 був направлений лист із пропозицією надати підтверджуючі документи про вручення боржнику ОСОБА_2 виклику польського суду на розгляд справи №ІІІ RC 535/09 саме на 17 травня 2011 року та, з огляду на доводи сторони боржника, також підтвердження вручення йому у цій справі копії заочного вироку від 17 травня 2011 року.
Цей лист адвокат ОСОБА_4 отримав 28.12.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак станом на дату розгляду справи жодної інформації і підтверджуючих документів суду не надав.
За таких обставин доводи ОСОБА_2 про те, що він як відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи проти нього і не мав можливості бути заслуханим, не знайшли свого спростування як матеріалами клопотання, так і під час його розгляду в суді.
Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи.
Таким чином, встановлені фактичні обставини справи, міжнародні та національні законодавчі приписи свідчать про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 з передбачених п.2 ч.2 ст.468 ЦПК України мотивів.
Керуючись ст.ст.260, 462, 467, 468 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання та виконання на території України заочного вироку районного суду в місті Бяла Подляска Республіки Польща від 17.05.2011 року у справі № ІІІ RC 535/09 в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь малолітнього ОСОБА_3 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
На ухвалу протягом 15 днів з дня її проголошення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.
Головуючий: суддя С.С.Чишій