18 квітня 2019 року Справа № 915/1828/18
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
представник позивача в підготовче засідання не з'явився,
представник відповідача в підготовче засідання не з'явився,
за позовом: Моторно (транспортного) страхового бюро України, 0200, м.Київ-2, бульвар Русанівський, 8, а/с 272; адреса для листування: 01030, м.Київ, вул.Леонтовича, 9, корп.1, оф.301
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про: стягнення 34 975, 08 грн.
21.12.2018 Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №958 МТСБУ/АГ від 13.12.2018 в якій просить суд стягнути з Військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 34975,08 грн.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на те, що 23.03.2016 о 13:00 год. в м. Маріуполь на перехресті проспекту Будівельників з вул.Урицького, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: “УАЗ 31512” д.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 ; “Форд” д.н. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_2 . Постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 07.04.2016 ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 на момент ДТП останній перебував у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 . Потерпілий звернувся до позивача із повідомленням про настання ДТП та з заявою про виплату відшкодування заподіяної шкоди. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП складає 34 975,08 грн. Позивачем було виплачено потерпілому відшкодування заподіяної шкоди внаслідок ДТП у розмірі 34 279,72 грн. Зазначає, що особою, відповідальною за завдані потерпілому збитки є відповідач.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.12.2018 позовну заяву №958 МТСБУ/АГ від 13.12.2018 Моторно (транспортного) страхового бюро України залишено без руху, оскільки позивачем у позовній заяві не вказано доказів на підтвердження обставин перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 та не надано доказів. Також, до позовної заяви №958 МТСБУ/АГ від 13.12.2018 додано копію полісу №АЕ/3099890, копію “Отчета №045/16 об оценке стоимости ущерба причененного владельцу колесного транспортного средства” зміст яких є не читаємим. Вказаною ухвалою Моторно (транспортному) страховому бюро України надано строк для усунення недоліків в строк який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
14.01.2019 від позивача до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської надійшло клопотання №958 МТСБУ/АГ від 10.01.2019 про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.01.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 лютого 2019 року.
Підготовче засідання призначене на 20 лютого 2019 року було відкладено на 20 березня 2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/1828/18 до судового розгляду по суті на 18 квітня 2019 року. У задоволенні клопотання Моторно (транспортного) страхового бюро України про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.
15.04.2019 позивач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав клопотання в якому зазначає, що представник позивача не може бути присутнім на судовому засіданні 18.04.2019, оскільки задіяний в інших судових засіданнях, що відбуватимуться одночасно, у зв'язку з цим просить суд розглядати справу №915/1828/18 за відсутності представника позивача. Вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 18.04.2019 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 108). Причини неявки суду не повідомлені.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
Як встановлено постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.04.2016 по справі №263/3987/16-п, 23.03.2016 року о 13:00 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «УАЗ31512», державний знак НОМЕР_2 , рухаючись на перехресті проспекту Будівельників з вулицею Урицького в Центральному (Жовтневому) районі міста Маріуполя, перед зміною напрямку руху не переконався у безпеці свого руху і повертаючи ліворуч при зеленому сигналі світлофору не надав дорогу автомобілю «Ford Sierra», державний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку прямо, скоївши з останнім зіткнення. Внаслідок цього автомобілі отримали механічні пошкодження, розмір матеріальної шкоди встановлюється.
Також цією ж постановою встановлено, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.10,1 та п.16.6 Правил дорожнього руху України та здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. ОСОБА_1 у судовому засіданні свою провину визнав.
Відповідно до ч. 4, 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 88094467 транспортний засіб УАЗ 31512, державний номер НОМЕР_2 належить військовій частині НОМЕР_1 (а.с.10).
Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.04.2016 по справі №263/3987/16-п також встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини № НОМЕР_1 .
Як зазначено вище, у результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Ford Sierra», державний знак НОМЕР_3 власником якого є ОСОБА_3 , яким керував ОСОБА_2 .
Вартість матеріального збитку, згідно звіту від 11.06.2016 № 045/16 про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експортна компанія «Укравтоекспертиза», спричиненого володільцю колісного ТЗ «Ford Sierra», державний знак НОМЕР_3 в результаті його пошкодження склала 41 375, 48 грн. (а.с. 60-64).
Внаслідок настання страхового випадку до МТСБУ звернувся молодший сержант Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 з повідомленням від 19.04.2016 про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.13).
В подальшому, потерпіла сторона ОСОБА_2 звернувся із заявою від 29.06.2016 про виплату страхового відшкодування відповідно до ст. 35 та п.п. а) ст. 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.14).
Цивільна-правова відповідальність потерпілої особи - водія автомобіля Ford Sierra», державний знак НОМЕР_3 застрахована у ВАТ «Страхове товариство «Іллічівське» згідно полісу № АЕ/3099890 (а.с.59), а відповідальність власника транспортного засобу УАЗ 31512, державний номер НОМЕР_2 відповідача у цій справі, не була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент настання дорожньо-транспортної пригоди.
МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у розмірі 34 279, 72 грн., відповідно до наказу МТСБУ від 17.02.2017 № 1444 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, що також підтверджується копією платіжного доручення від 21.02.2017 № 1444рв (а.с.48).
Крім того, МТСБУ здійснило виплату в розмірі 695,36 грн. за послуги аварійного комісара, що підтверджується платіжними дорученнями № 8667рв від 17.08.2016 на суму 545,36 грн. та № 13101рв від 02.11.2016 на суму 150,00 грн. (а.с.47, 49).
З метою досудового врегулювання спору позивач доручив ТОВ «A.S.A. GROUP» повідомити відповідача про заборгованість у сумі 34975,08 грн.
Так, 19.10.2018 ТОВ «A.S.A. GROUP» звернувся до відповідача з листом № 958/МТСБУ, в якому просив терміново узгодити порядок погашення регресної заборгованості (а.с.50).
Предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 34975,08 грн. у том числі 34279,72 грн. сплаченого страхового відшкодування та 695,36 грн. за послуги аварійного комісара.
Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідно до п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до пунктів 34.1, 34.2 статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Положеннями абзаців 1-2 п. 39.1. ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" закріплено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.
Відповідно до п. 39.2.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 40.3. ст. 40 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у ст. 41 цього Закону.
Підпунктом а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з пп. 38.2.1. п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Відповідно до пп. 13.1 ст. 13 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
За загальними правилом закріпленим у ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
За приписами ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Під джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (Аналогічна правова позиція викладена в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 № 6).
Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що МТСБУ, в контексті правовідносин, які склались в даній справі, наділений правом подати регресний позов до власника чи водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Суд звертає увагу, що якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відповідальність покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, тобто першочерговим у визначені особи, яка несе відповідальність за завдану шкоду є власник такого джерела.
Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.
Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди був працівником (військовослужбовцем) Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.04.2016 по справі № 263/3987/16-п.
Отже, Військова частина НОМЕР_1 є особою, що відповідальна за шкоду заподіяну ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, що відбулась 23.03.2016, а до МТСБУ, як особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу), яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, оскільки станом на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення Моторним (транспортним) страховим бюро України регламентної виплати у сумі 34279,72 грн., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 34279,72 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, з метою визначення розміру збитків, Моторним (транспортним) страховим бюро України (Замовник) було замовлено послуги аварійного комісара ТОВ АК «Укравтоекспертиза», за які позивачем було сплачено 695,36 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дійсно на рахунок ТОВ АК «Укравтоекспертиза» було перераховано 695,36 грн., що платіжними дорученнями № 8667рв від 17.08.2016 на суму 545,36 грн. та № 13101рв від 02.11.2016 на суму 150,00 грн., в яких визначено призначення платежу: послуги аварійного комісара.
Отже, судом визнаються обґрунтованими, доведеними належними та достатніми доказами витрати, понесені у зв'язку з визначенням розміру матеріальної шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу. Тому позовні вимоги в частині заявлених витрат у розмірі 695,36 грн. також підлягають задоволенню.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі сплатив суму заподіяної шкоди, відповідач у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Судовий збір у сумі 1762,00 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (0200, м.Київ-2, бульвар Русанівський, 8, а/с 272; адреса для листування: 01030, м.Київ, вул.Леонтовича, 9, корп.1, оф.301, код ЄДРПОУ 21647131) суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 34975,08 грн. та 1762,00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2019
Суддя Н.О. Семенчук