65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення позову без розгляду
"15" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/781/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.
при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.
за участю:
від прокурора: Коломійчук І.О. (на підставі посвідчення);
від Одеської міської ради: ОСОБА_1 (на підставі довіреності);
від Міністерства юстиції України: не з'явився;
від Відкритого акціонерного товариства „Український інститут кранобудування”: не з'явився;
від Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області”: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 (65091, м.Одеса, вул. Головківська,1) в інтересах держави в особі Одеської міської ради(65004, м. Одеса, площа Думська, 1) в особі Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького,13)
до відповідачів: 1. Відкритого акціонерного товариства „Український інститут кранобудування” (65017, м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 18); 2. Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” (67140, Одеська область, Великомихайлівський р-н, с. Великоплоске, вул. Центральна, буд. 121);
про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію на об'єкт нерухомого майна
Суть спору: 20.03.2019 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Міністерства юстиції України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №798/19 до відповідачів - Відкритого акціонерного товариства „Український інститут кранобудування” та Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області”, в якій просить суд визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” ОСОБА_2 на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування” зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” ОСОБА_2 на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування” зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається, зокрема, на те, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо надання ВАТ „Український інститут кранобудування” у власність, оренду чи користування та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13 та вул. Авіаційна, 12, тоді як рішення ВК ОМР народних депутатів трудящих від 12.08.1968 року №605 та №803 від 31.10.1968 року не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки При цьому, ВАТ „Український інститут кранобудування” зареєструвало право власності на приміщення розташовані за відповідними адресами, як зазначає прокурор з метою заволодіння даними земельними ділянками, однак як стверджує прокурор на земельних ділянках за адресами м. Одеса вул. Авіаційна, 13 та вул. Авіаційна, 12 будь-яка техніка та будівлі відсутні.
Правовими підставами для звернення з відповідним позовом прокурором визначено, зокрема, положення ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України „Про прокуратуру”, п. 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 5, 15, 22, 26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження”, ст.ст. 15, 16, 21, 319, 328 ЦК України, ст.ст. 80, 125 Земельного кодексу України.
Водночас, з огляду на відсутність жодних дій уповноваженого органу у сфері державної реєстрації прав - Міністерства юстиції України та Одеської міської ради, як суб'єкта права власності на землю, направлених на захист держави та реалізацію наданих законом повноважень, що призводить до порушення інтересів держави, перший заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Ухвалою суду від 25.03.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/781/19 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 15.04.2019 року.
Разом з тим, зазначеною ухвалою суду було запропоновано прокурору надати до суду у строк до 12.04.2019 року, в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням позицій Верховного Суду, належне обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави, підтвердження нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави безпосередньо Одеською міською радою та Міністерством юстиції України, та навести причини які перешкоджають захисту інтересів держави належними суб'єктами.
09.04.2019 року до суду від прокурора надійшли письмові пояснення вх. ГСОО №7045/19, згідно яких прокурор наполягає на наявності підстав для звернення з відповідним позовом до суду посилаючись на те, що листом від 03.01.2019 року Міністерство юстиції України повідомило прокуратуру про відсутність підстав для проведення моніторингу спірних реєстраційних дій та камеральних перевірок державних реєстраторів, які здійснювали зазначені реєстраційні дії стосовно відповідних об'єктів нерухомого майна. Водночас, прокурор стверджує, що 17.10.2017 року ВАТ „Український інститут кранобудування” зверталось з клопотанням до Одеської міської ради щодо надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,8500 га за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна 13 та 12, однак Одеська міська рада жодних заходів реагування не вжила. Зазначені вище обставини, за думкою прокурора, обумовлюють необхідність звернення прокурора із вказаним позовом до суду в інтересах держави в особі зазначених вище осіб.
У судовому засіданні від 15.04.2019 року прокурор підтримав обставини щодо наявності підстав для звернення прокурором з відповідним позовом до суду.
Представник Одеської міської ради щодо звернення прокурора з відповідним позовом не заперечував.
Суд, розглянувши обґрунтування прокурора для представництва інтересів держави в суді, дійшов висновку про не підтвердження прокурором підстав для представництва, з огляду на таке:
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.
Відповідно до ч.3 ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За приписами ч.4 ст.53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абз.2 ч.5 ст.53 Господарського процесуального кодексу України, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Так, у позовній заяві прокурор, зазначив, що саме неналежне здійснення Одеською міською радою, владних повноважень, як власника відповідних земель в особі територіальної громади та Міністерства юстиції України, як органу який наділений повноваженнями щодо контролю за дотриманням вимог Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно”, стало підставою для звернення до суду з даним позовом, поданим в їх інтересах до ВАТ „Український інститут кранобудування” та КП "Реєстраційна служба Одеської області”.
Однак, слід зауважити, що відповідно до п.3 ч. 1 ст. Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Водночас, розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_3 Європи від 27.05.2003 N 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N806/1000/17).
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №923/129/17.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Так, Міністерство юстиції України відповідно до положень чинного законодавства наділена правом і має можливість самостійно вирішувати питання у сфері реєстрації речових прав (у т.ч. шляхом звернення до суду), відповідне стосується і Одеської міської ради.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було дійти висновку, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.
З огляду на вказані обставини справи, враховуючи вищевикладене, а також наявні у матеріалах справи докази, суд вважає за доцільне залишити позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Міністерства юстиції України до відповідачів - Відкритого акціонерного товариства „Український інститут кранобудування” та Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” ОСОБА_2 на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування” зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” ОСОБА_2 на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування” зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13, без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
У судовому засіданні від 15.04.2019 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду та повідомлено, що повний текст ухвали буде складено 18.04.2019 року.
Керуючись п. 1 ч.1 ст.226, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Міністерства юстиції України до відповідачів - Відкритого акціонерного товариства „Український інститут кранобудування” та Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” ОСОБА_2 на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування” зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області” ОСОБА_2 на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування” зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13 - залишити без розгляду.
Ухвала набрала законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Повний текст ухвали складено 18.04.2019 року.
Суддя Ю.М. Невінгловська