Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
16 квітня 2019 рокуСправа № 912/14/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. при секретарі судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/14/19
за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області, вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, 25009, в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, вул. Центральна, 6, м. Дніпро, 49000
до відповідачів
1. Державного підприємства "Укрриба", вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04050
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська", с. Куцеволівка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28122
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 агентство рибного господарства України, вул. Січових Стрільців, буд. 45-А, м. Київ, 04053,
про визнання недійсним договору та додаткової угоди, зобов'язання повернути майно
Представники:
від прокуратури - ОСОБА_2 прокурор відділу, посвідчення №042574 від 30.03.16;
від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 18 від 02.04.19 головний спеціаліст - юрисконсульт, посвідчення №31 від 01.04.2014;
від відповідача 2 (ТОВ "Станція Придніпровська") - ОСОБА_4 адвокат, посвідчення №189 від 25.01.2017;
від відповідача 1 - участі не брали;
від третіх осіб - участі не брали;
В засіданні присутній слухач ОСОБА_5 - паспорт № КР044193 від 29.03.2012;
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Кіровоградської області, в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області (далі - РВ ФДМУ по Кіровоградській області, позивач) до Державного підприємства "Укрриба" (далі - ДП "Укрриба", відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" (далі - ТОВ "Станція Придніпровська", відповідач2) про
- визнання недійсними договору простого товариства № 1 від 22.06.2006 та додаткової угоди до нього від 01.11.2014, що укладені між ОСОБА_1 підприємством "Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством "Станція Придніпровська";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" повернути Державному підприємству "Укрриба" державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди загальною вартістю 812 761,00 грн, а саме: гідротехнічні споруди нагульних ставів інвентарними номерами 009, 010, 011, 012, 013, 014, що розташовані в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, риборозплідник інвентарним номером 017, що розташований в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області та гідротехнічні споруди недобудованого лиману ТРГ, що розташовані в селі Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області;
- покладення на відповідачів судового збору.
Ухвалою від 08.01.2019 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/14/19 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 04.02.2019 та встановив сторонам строк для подання заяв по суті справи.
14.01.2019 позивачем подано суду пояснення щодо позову з доказами їх направлення учасникам справи, у яких зазначено, що положення умов спірного договору свідчать, що він є удаваним та містить істотні умови й ознаки договору, які передбачені законодавством України для договорів оренди державного майна, а волевиявлення ДП "Укрриба" та ВАТ "Станція Придніпровська" при його укладенні було направлено не на здійснення спільної діяльності з використання вказаного державного майна та отримання спільного, пропорційно розподіленого між ними прибутку, а на одноособове користування наймачем державним майном та сплату ним наймодавцю відповідної сталої суми за користування цим Майном .
31.01.2019 відповідачем 1 подано суду відзив на позов з доказами його направлення учасникам справи, у якому заперечено позовні вимоги та зазначено наступне. Враховуючи, що функції по контролю і забезпеченню законних інтересів та прав держави при використанні державного майна закріпленого на праві господарського відання за підприємством здійснює ОСОБА_1 агентство рибного господарства України, прокурором не вірно визначено позивача - РВ ФДМУ по Кіровоградській області, жодний нормативний акт не передбачає погодження договору простого товариства з Фондом. Відповідачем 1 вказано, що договори оренди державного майна укладено на виконання п. 1 спільного наказу Міністерства аграрної політики України від 06.05.2003 року № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", та відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
У відзиві зазначено, що спірний договір спрямований на отримання прибутку від спільної діяльності з метою одержання прибутку від забезпечення належного та ефективного використання шляхом використання в сільськогосподарському виробництві гідротехнічних споруд. ОСОБА_1 не втрачає коштів від недоотримання орендної плати, а навпаки, за рахунок вказаного договору, Підприємством сплачуються відповідні податки до державного бюджету та здійснюється поточний ремонт цього майна.
В підготовчому засіданні 04.02.2019 судом оголошено перерву на 11:00 год 25.02.2019 та відповідачу постановлено у строк 5 днів з дати засідання подати суду відзив.
07.02.2019 позивачем подано суду відповідь на відзив з доказами її направлення учасникам справи, у якій викладено обставини на підтвердження порушень відповідачем 1 норм Закону України "Про оренду державного майна".
13.02.2019 прокуратурою подано відповідь на відзив з доказами її направлення учасникам справи, у якій заперечено твердження відповідача 1 з посиланням в тому числі, на викладені в позові обставини.
Ухвалою від 25.02.2019 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 агентство рибного господарства України, оголосив перерву в підготовчому засіданні до 05.03.2019.
В підготовчому засіданні 05.03.2019 судом оголошено перерву на 15:00 год 18.03.2019, постановлено прокурору навести причини з можливістю перевірки їх судом, які перешкоджали здійснити захист інтересів держави належним суб'єктом - позивачем, які є підставою для звернення прокурора до суду та позивачу також навести причини, які перешкоджали здійснити захист інтересів держави самостійно.
14.03.2019 прокуратурою подано суду пояснення щодо звернення прокурора до суду з даним позовом.
15.03.2019 позивачем подано суду пояснення щодо звернення прокурора з даним позовом.
18.03.2019 відповідач 2 подав суду клопотання про залишення позову без розгляду з підстав передбачених п.п. 1,2, ч. 1 ст. 226 ГПК України та заяву про застосування строку позовної давності.
В підготовчому засіданні 18.03.2019 судом оголошено перерву на 14:00 год 27.03.2019.
25.03.2019 прокуратурою подано суду пояснення щодо звернення з даним позовом в інтересах позивача, належності позивача та строку позовної давності.
Крім того, 25.03.2019 позивачем подано суду заяву про поновлення строку позовної давності та додаткові пояснення.
Ухвалою від 27.03.2019 господарським судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про залишення позову без розгляду; долучено до матеріалів справи подані прокурором та позивачем пояснення та враховано їх при розгляді справи; закрито підготовче провадження та призначено справу №912/14/19 до судового розгляду по суті на 04.04.2019 о 10:00 год. Визначено наступне судове засідання на 09:45 год. 16.04.2019.
В судовому засіданні 04.04.2019 судом оголошено перерву на 09:45 год. 16.04.2019.
10.04.2019 РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях подано суду клопотання про заміну шляхом процесуального правонаступництва на новостворену юридичну особу - Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м.Дніпро, вул. Центральна, 6).
Ухвалою від 16.04.2019 господарським судом замінено позивача у справі №912/14/19 - РВ ФДМУ по Кіровоградській області та залучено до участі у справі його правонаступника - Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
В судовому засіданні 16.04.2019 прокурор та позивач підтримали позовні вимоги.
Відповідач 2 заперечуючи позов, зазначив зокрема про те, що спірний договір не є договором оренди, так як закон не вимагає від учасників спільної діяльності розподіляти прибуток лише пропорційно вартості вкладів учасників в спільне майно. Вони мають право встановити і інший порядок розподілу прибутку від спільної діяльності, в тому числі і встановити його в твердій сумі, як це передбачено в п. 3.2 договору. Встановлення розподілу прибутку на користь однієї із сторін договору простого товариства в твердій сумі не перетворює цей договір в договір оренди. Прибуток сторони договору розподіляють у відповідності до його умов. ОСОБА_6 п. 3.6 договору відповідач2 має зобов'язання звітуватись про результати своєї діяльності, а також зобов'язаний надавати ДП "Укрриба" для ознайомлення документацію, що пов'язана зі спільною діяльністю, що не є істотною умовою договору оренди. Спірний договір не містить таких істотних умов договору оренди як орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення.
За твердженням відповідача2 прокурор помилково визначив Фонд державного майна в якості органу, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах і, відповідно, як орган, чиї права або законні інтереси порушені зазначеним договором, так як функціями фонду державного майна є лише організація процедури укладення договору оренди та виконання функцій орендодавця в такому договорі. Процедура передачі майна в оренду розпочинається з моменту отримання Фондом відповідної заяви про оренду, проте будь-яких заяв про оренду майна, що є предметом спірного договору, фонд державного майна не отримував, тому його права, порушено не було, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідач2 надав суду відповідні пояснення викладені письмово.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд
22.06.2006 між ДП "Укрриба" (Підприємство) та ВАТ "Станція Придніпровська" (Товариство) укладено договір простого товариства № 1 (далі - Договір, а.с. 59-60), за умовами якого учасники взяли на себе зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку від забезпечення належного та ефективного використання в сільськогосподарському виробництві гідротехнічних споруд, що перебувають у державній власності та розташовані у селі Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області та не увійшли до статутного фонду Товариства при приватизації державного майна, підвищення ефективності використання цього майна.
Вкладом Підприємства в просте товариство, що утворюється, на підставі цього договору, виступає наступне майно: гідротехнічні споруди нагульних ставів інвентарними номерами 009 - 014, які розташовані в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, риборозплідник інвентарним номером 017 та гідротехнічні споруди недобудованого лиману ТРГ, які розташовані в с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області. Вартість цього вкладу сторони оцінили в 812 761 грн. (п. 1.2 Договору).
Вкладом Товариства в просте товариство, що утворюється на підставі цього договору, є професійні та інші знання, навички персоналу та вміння, а також ділова репутація Товариства, яка здобута на ринку та час функціонування Товариства. Товариство також передає в якості вкладу до простого товариства всі оборотні засоби та запаси, що обліковуються на балансі Товариства станом на 01.06.2006, та оцінюють цю частину вкладу в 700 000 грн, виходячи з його потенційної вартості, його балансової вартості, а також потенційної вартості запасів риби, що мається у водних об'єктах, що перебувають у володінні Товариства. Професійні та інші знання, навички персоналу та вміння, а також ділова репутація Товариства на ринку оцінюється сторонами в 112 761 грн (п. 1.3 Договору).
Вклади учасників вважаються рівними за вартістю (п. 1.4 Договору).
Про передачу вкладів в просте товариство учасники складають акт приймання - передачі протягом трьох днів з дня укладення цього договору (п.2.1 Договору).
Внесене Учасниками в якості вкладу майно залишається у власності (господарському управлінні) тієї із сторін, яка внесла це майно (п. 2.3 Договору).
Продукція та одержані від діяльності цього простого товариства плоди і валові доходи, після розподілу між сторонами прибутку, є власністю Товариства, оскільки останнє внесло в якості вкладу майно, яке здатне давати плоди та доходи (п. 3.1 Договору).
Прибуток, одержаний учасниками цього договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності з сільськогосподарського використання майна розподіляється між сторонами таким чином: 4 000 гривень щомісячного прибутку належать Підприємству, інша частина прибутку - Товариству. Зазначений прибуток має розподілятись до 15 числа, наступного за звітним та в цей же строк частина прибутку, що належна Підприємству, перераховуватись на його поточний рахунок. Розподілений прибуток є власністю кожного з учасників цього простого товариства (п. 3.2 Договору).
Ведення спільних справ цього простого товариства учасники покладають на Товариство, яке свої повноваження діяти від імені цього простого товариства у відносинах з третіми особами може посвідчувати цим договором. При цьому, Товариство зобов'язано вести справи цього простого товариства таким чином, щоб прибуток від спільної діяльності становив суму більшу, ніж 4 000 грн. на місяць. В разі порушення цього зобов'язання Товариство відшкодовує Підприємству заподіяні цим збитки у формі недоотриманого прибутку в сумі, яка разом з отриманим прибутком, становитиме 4 000 грн в місяць. Зазначені збитки мають відшкодовуватись в строк до 15 числа місяця, наступним за звітним (п. 3.3 Договору).
Користування спільним майном, що передане в якості вкладу, здійснюється Товариством на власний розсуд з дотриманням цільового призначення цього майна та у відповідності до цілей цього простого товариства (п. 3.8 Договору).
Товариство має право на проведення капітального ремонту гідротехнічних споруд, які передані в якості вкладу з дозволу Підприємства з частковим відшкодуванням понесених витратна такий ремонт від Підприємства (п. 3.10 Договору).
Протягом місяця після отримання вкладу за актом прийому - передачі Товариство зобов'язане застрахувати майно на користь Підприємства (п. 3.12 Договору).
Підприємство має право протягом строку дії договору здійснювати контроль за діяльністю Товариства в частині збереження майна та цільового використання, що передане в якості вкладу шляхом проведення огляду цього майна (п. 3.14 Договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання учасниками і діє з цього моменту протягом 25 років (п. 5.1 Договору).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
22.06.2006 учасники договору простого товариства № 1 від 22.06.2006 підписали акт приймання - передачі державного нерухомого майна згідно договору простого товариства (а.с. 61), за яким ДП "Укрриба" в якості свого внеску передало, а ВАТ "Станція Придніпровська" прийняло до простого товариства з метою отримання спільного прибутку, в користування нерухоме державне майно, яке розташоване в Кіровоградській області Онуфріївському районі с. Куцеволівка та с. Успенка вартістю 812 761 грн, а саме: нагульні стави інвентарними номерами 009 - 014, риборозплідник інвентарний номер 017 та недобудований лиман ТРГ.
01.11.2014 між ДП "Укрриба" та ТОВ "Станція Придніпровська" укладено додаткову угоду до договору простого товариства № 1 від 22.06.2006 (а.с. 62), згідно якої п. 3.2 та п. 3.3 договору викладено у наступній редакції:
п. 3.2 - прибуток, одержаний учасниками цього договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності з сільськогосподарського використання майна розподіляється між сторонами таким чином: 10 000 гривень щомісячного прибутку належать Підприємству, інша частина прибутку -Товариству. Зазначений прибуток має розподілятись до 15 числа, наступного за звітним та в цей же строк частина прибутку, що належна Підприємству, перераховуватись на його поточний рахунок. Розподілений прибуток є власністю кожного з учасників цього простого товариства;
п. 3.3 - ведення спільних справ цього простого товариства учасники покладають на Товариство, яке свої повноваження діяти від імені цього простого товариства у відносинах з третіми особами може посвідчувати цим договором. При цьому, Товариство зобов'язано вести справи цього простого товариства таким чином, щоб прибуток від спільної діяльності становив суму більшу, ніж 10 000 грн. на місяць. В разі порушення цього зобов'язання Товариство відшкодовує Підприємству заподіяні цим збитки у формі недоотриманого прибутку, в сумі, яка разом з отриманим прибутком, становитиме 10 000 грн. в місяць. Зазначені збитки мають відшкодовуватись в строк до 15 числа місяця, наступним за звітним.
Прокурор в позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, просить суд визнати недійсними договір простого товариства № 1 від 22.06.2006 та додаткової угоди до нього від 01.11.2014 та зобов'язати ТОВ "Станція Придніпровська" повернути ДП "Укрриба" відповідне майно, з огляду на те, що спірний договір є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом фактично є договором оренди.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України "Про передачу гідротехнічних споруд" від 06.05.2003 № 126/752 (а.с. 45) до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи рибоводні споруди та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства.
Додатком до вищевказаного наказу є Перелік господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, серед яких зазначено і ВАТ "Станція Придніпровська" (ЄДРПОУ 13760787), майно яких (гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов'язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів цих товариств та не підлягає приватизації) передано на баланс державного підприємства "Укрриба" (а.с. 46).
Комісією, створеною відповідно до наказу Державного департаменту рибного господарства № 215 від 04.08.2003 (а.с. 47), за участю представників Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України, РВ ФДМУ по Кіровоградській області, ДП "Укрриба", ВАТ "Станція Придніпровська" 08.08.2003 складено акт приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Станція Придніпровська" з балансу останнього на баланс ДП "Укрриба" (а.с. 50-51).
Відповідно до вищевказаного акта до складу об'єкта передачі входять гідротехнічні споруди, що не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Станція Придніпровська" та передаються на баланс ДП "Укрриба", перелік яких наведено у додатку № 1, що є невід'ємною частиною акта.
У переліку гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Станція Придніпровська" та передаються на баланс ДП "Укрриба", який є додатком № 1 до акта приймання-передачі гідротехнічних споруд від 08.08.2003, зазначено шість гідротехнічних споруд - нагульних ставів, риборозплідник, які розташовані в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, та недобудову лиману ТРГ, який розташовано в с. Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області, залишкова балансова вартість яких складала 4 920 604 грн (а.с. 56-58).
Наказом Державного департаменту рибного господарства від 20.10.2003 № 298 (а.с. 48) затверджено акт приймання - передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Станція Придніпровська", на баланс ДП "Укрриба" та закріплено зазначене в цьому акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.
ОСОБА_6 обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури № 252 від 19.12.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1995 за № 466/1002, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Відповідно до положень ст. 1132 ЦК України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.
Вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників (ст. 1134 ЦК України).
Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників (ст. 1139 ЦК України).
Порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. Умова, за якою учасник повністю звільняється від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків, є нікчемною (ст. 1137 ЦК України).
Таким чином, правова природа договору простого товариства полягає у спрямуванні волі і волевиявлення його сторін на спільне здійснення діяльності, спрямованої на досягнення загальної для всіх учасників мети, а тому інтерес в учасників договору має бути загальний, а не протилежний, при цьому жодний учасник не може вимагати виконання для себе особисто, так само як і не зобов'язаний виконувати зобов'язання безпосередньо іншій стороні, в тому числі й щодо сплати на користь будь-якого з учасників такого договору збитків, пов'язаних із їх спільною діяльністю. Блага (продукція, плоди і доходи) від спільної діяльності учасників за таким договором набуваються ними всіма, а витрати та збитки від їх спільної діяльності учасники теж несуть спільно.
ОСОБА_6 зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 283 ГК України (в редакції станом на 22.06.2006, так і на сьогоднішній день), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на день укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди серед інших є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань -неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.
Статтею 775 ЦК України визначено, що право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм, належить наймачеві.
За умовами спірного Договору продукція та одержані від спільної діяльності ДП "Укрриба" та ВАТ "Станція Придніпровська" плоди і валові доходи належать ВАТ "Станція Придніпровська" (п. 3.1 договору), тобто блага від цієї спільної діяльності набуваються лише одним учасником.
ДП "Укрриба" набуло право на отримання від ВАТ "Станція Придніпровська" сталої щомісячної суми з прибутку сільськогосподарського використання державного майна, а не прибутку пропорційного вартості його вкладу у просте товариство, як того вимагає ст. 1139 ЦК України. При цьому, оскільки за домовленістю сторін спірного договору, вклади учасників встановлені рівними за вартістю (п. 1.4 договору), то й прибуток, одержаний учасниками простого товариства в результаті такої їх спільної діяльності, має розподілятись між ними порівну, а не у вигляді сталої суми.
Крім цього, умовами спірного договору передбачено, що у разі якщо прибуток від спільної діяльності становитиме менше 4 000 грн., а після 01.11.2014 - 10 000 грн, то ВАТ "Станція Придніпровська" зобов'язане відшкодувати на користь ДП "Укрриба" збитки у формі недоотриманого прибутку, в сумі, яка разом з отриманим прибутком становитиме 4000 грн, а після 01.11.2014 - 10 000 грн. Тобто, збитки від неотримання прибутку за спільною діяльністю за цим договором несе тільки ВАТ "Станція Придніпровська", при цьому останнє має зобов'язання відшкодувати такі збитки на користь ДП "Укрриба", що суперечить загальній меті та правовому змісту договору простого товариства, за якою воля учасників направлена на їх спільну діяльність з метою набуття спільної часткової власності на продукцію, плоди і доходи, з яких всі учасники договору отримують прибуток пропорційно вартості їх вкладу, та не відповідає положенням ст. ст. 1134, 1137 ЦК України.
Зі змісту викладених умов спірного договору вбачається те, що ДП "Укрриба" права на отримані блага від спільної діяльності не набувало, а отримувало їх від суб'єкта господарювання як компенсацію за використання державного майна (гідротехнічних споруд), що фактично є орендною платою за користування державним нерухомим майном. Тобто, воля ДП "Укрриба" та ВАТ "Станція Придніпровська" за спірним договором спрямована на досягнення не спільного, а різних інтересів. А саме, інтерес ВАТ "Станція Придніпровська" спрямований на використання державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд у своїй рибогосподарській діяльності й отримання одноособового права власності на отримані від неї продукцію, плоди та доходи, а в подальшому - перерахування ДП "Укрриба" відповідної сталої суми з прибутку, одержаного від реалізації такої продукції та плодів, та яка не залежить від наслідків цієї господарської діяльності. Інтерес ДП "Укрриба" за спірним договором спрямований лише на отримання від ВАТ "Станція Придніпровська" плати за користування вказаним державним нерухомим майном чи у вигляді прибутку, чи у вигляді недоотриманих доходів.
Користування майном за плату є кваліфікуючими ознаками найму (оренди).
ОСОБА_6 ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Отже, у даному випадку мають місце правовідносини найму за ознаками оплатного користування, які сторони назвали договором простого товариства.
Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 74-76), видами діяльності відповідача 2 є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 03.12 Прісноводне рибальство, 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний).
Таким чином, відповідач 2 - ВАТ "Станція Придніпровська", є рибогосподарським підприємством, господарська і підприємницька діяльність якого серед іншого пов'язана і з використанням переданих йому за спірним Договором гідротехнічних споруд за їх цільовим призначенням.
Частинами 1, 2 ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який, сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Приписами ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Господарський суд вважає, що спірний Договір простого товариства є удаваним правочином, оскільки за своїм правовим змістом зазначений договір фактично є довгостроковим договором оренди. Разом з тим, правомочною особою на укладення договору оренди державного майна є саме Фонд державного майна України, а отже ДП "Укрриба" при укладенні оспорюваного договору було перевищено свої повноваження, як балансоутримувача майна.
Плата за користування державним майном по спірному Договору визначена без дотримання порядку, встановленого ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", крім цього така плата надходить повністю на рахунки балансоутримувача, як наслідок ОСОБА_1 бюджет недоотримує належні кошти за користування державним майном.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 203 ЦК України, визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи, що передача спірного державного нерухомого майна, а саме - гідротехнічних споруд, відбулась на підставі договору, укладеного без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, суд приходить до висновку, що оспорюваний Договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 287 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 927/451/18 у подібних (господарських) правовідносинах. Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеної усталеної судової практики при розгляді даної справи.
ОСОБА_6 частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Передумовою участі органів та осіб, визначених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.
Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
Разом з тим, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
У Рекомендаціях Парламентської ОСОБА_7 Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Враховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.
У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У даній справі, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на незаконне використання державного майна шляхом вчинення оспорюваного правочину і невжиття позивачем заходів щодо припинення такого порушення.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, з метою захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, проводило лише листування з Держрибагентством та ДП "Укрриба" з приводу розірвання спірного договору та необхідності укладання суб'єктом господарювання, який користується державним майном на підставі спірного договору, з РВ ФДМУ по Кіровоградській області договору оренди цього державного майна. Про вказане свідчить лист РВ ФДМУ по Кіровоградській області від 30.07.2018 № 1041-22 (а.с. 63-64).
При цьому, Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, було відомо про те, що ДП "Укрриба" та ТОВ "Станція Придніпровська" не розірвали спірний договір, а договір оренди державного майна - гідротехнічних споруд, якими користується вказаний суб'єкт господарювання на підставі спірного договору, з РВ ФДМУ по Кіровоградській області правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, не укладено. Про зазначене свідчить лист Держрибагентства від 12.09.2018 № 3-11.1-13/5650-18 (а.с. 65).
Отже, РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, усвідомлювало порушення інтересів держави у даних правовідносинах, мало відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за їх захистом до суду не зверталось, а здійснювало лише листування з ДП "Укрриба" та Держрибагентством з метою добровільного вчинення дій по припиненню порушень таких інтересів держави.
В даному спорі, прокурор звернувся до суду за захистом інтересів держави Україна, а не конкретного органу державної влади, яким є позивач.
Крім того, в листі №340-24 від 17.10.2018 РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, фактично визнало неможливість самостійного належного захисту майнових інтересів держави та звернулось до прокурора за їх захистом.
Розглядаючи заяву відповідача2 від 18.03.2019 про застосування строку позовної давності, господарський суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що про факт укладення спірного договору та додаткової угоди до нього РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, стало відомо у грудні 2016 року із листа Фонду державного майна України (№ 10-16-24050 від 09.12.2016, а.с. 55), який надійшов 19.12.2016 з метою виконання п. 8 протоколу наради від 19.09.2016 під головуванням Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економічного розвитку і торгівлі України від 25.08.2016 щодо ініціювання роботи по виявленню та наданню уповноваженими органами управління інформації стосовно державного майна, яке використовується суб'єктами господарювання без оформлення належним чином договорів оренди, серед яких згідно переліку є і ТОВ "Станція Придніпровська". Під час укладення спірного договору РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, участі не приймало, згоди на їх укладення не надавало. Контроль за діяльністю ДП "Укрриба", в тому числі й щодо виявлення фактів розпорядження державним майном, яке належить підприємству на праві господарського відання, РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, не здійснює, оскільки вказане підприємство не входить до сфери управління вказаного органу.
Прокуратурі Кіровоградської області стало відомо про зазначені у позові порушення інтересів держави під час опрацювання листа РВ ФДМУ по Кіровоградській області, правонаступником якого є РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, від 17.10.2018 № 340-24.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України). Тобто, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в позивача права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
У випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 5004/2115/11).
З огляду на викладене, підстави для застосування строку позовної давності у даному спорі відсутні.
Заперечення відповідачів спростовуються вищевикладеними встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про визнання недійсним Договору простого товариства № 1 від 22.06.2006 та додаткової угоди до нього від 01.11.2014, що укладені між ОСОБА_1 підприємством "Укрриба" та Відкритим акціонерним товариством "Станція Придніпровська", є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відкрите акціонерне товариство "Станція Придніпровська" отримане ним за договором простого товариства № 1 від 22.06.2006 державне нерухоме майно гідротехнічні споруди загальною вартістю 812 761 грн, за актом приймання-передачі передачі не повернув, тому позовна вимога прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" повернути Державному підприємству "Укрриба" державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди загальною вартістю 812 761 грн., а саме: гідротехнічні споруди нагульних ставів інвентарними номерами 009, 010, 011, 012, 013, 014, що розташовані в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, риборозплідник інвентарним номером 017, що розташований в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області та гідротехнічні споруди недобудованого лиману ТРГ, що розташовані в селі Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області, також підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсними договір простого товариства № 1 від 22.06.2006 та додаткову угоду до нього від 01.11.2014, що укладені між ОСОБА_1 підприємством "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 25592421) та Відкритим акціонерним товариством "Станція Придніпровська" (28122, Кіровоградська область, Онуфріївський район с. Куцеволівка, ідентифікаційний код 13760787).
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" (28122, Кіровоградська область, Онуфріївський район с. Куцеволівка, ідентифікаційний код 13760787) повернути Державному підприємству "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-а, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 25592421) державне нерухоме майно - гідротехнічні споруди загальною вартістю 812 761,00 грн, а саме: гідротехнічні споруди нагульних ставів інвентарними номерами 009, 010, 011, 012, 013, 014, що розташовані в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області, риборозплідник інвентарним номером 017, що розташований в с. Куцеволівка Онуфріївського району Кіровоградської області та гідротехнічні споруди недобудованого лиману ТРГ, що розташовані в селі Успенка Онуфріївського району Кіровоградської області.
Cтягнути з Державного підприємства "Укрриба" (вул. Тургенєвська, 82-А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 25592421) на користь прокуратури Кіровоградської області (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, 25009) на рр 35215073004600 в банку - ОСОБА_1 Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - прокуратура Кіровоградської області, ЄДР 02910025, судовий збір в розмірі 7857,75 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Станція Придніпровська" (с. Куцеволівка, Онуфріївський район, Кіровоградська область, 28122, ідентифікаційний код 13760787) на користь прокуратури Кіровоградської області (вул. В. Пермська, 4, м. Кропивницький, 25009) на рр 35215073004600 в банку - ОСОБА_1 Казначейська служба України, м. Київ МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800, отримувач - прокуратура Кіровоградської області, ЄДР 02910025, судовий збір в розмірі 7857,75 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.04.2019.
Суддя В.Г. Кабакова
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.