61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
15.04.2019 Справа № 905/24/19
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В., при секретарі судового засідання Бутовій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка Донецької області
до відповідача ОСОБА_1 товариства “Українська залізниця”, м. Київ
про стягнення збитків у вигляді недостачі у розмірі 19 823, 66 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Суть справи:
Позивач, Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 товариства “Українська залізниця”, м. Київ про стягнення збитків у вигляді недостачі у розмірі 19 823, 66 грн.
В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що вагони № 61671988, № 62933841, №61137170, № 63463186, № 61832648 прибули з вантажем на станцію Авдіївка з недостачею, яка підтверджена складеними цією ж станцією комерційними актами №482803/252, № 482803/253, № 482803/254, №4828/255, № 482803/256 від 21.09.2018р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №905/24/19, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.
31 січня 2019 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву за вих.№ 2022/108 від 25 січня 2019 року, згідно з яким відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне.
Відповідач зазначає про те, що у відповідності до ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа саме відправника, а рахунок № 92202648 від 18.09.2018 року, наявний в матеріалах справи, видано не відправником, а іншою особою - Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Крім того, між контрагентами Договору поставки було складено та підписано акт прийому-передачі товару, що підтверджує відсутність факту втрати.
Також відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року, згідно з якими комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного району, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Відповідач вважає, що комерційні акти, згідно з якими у спірних вагонах визначено недостачу, складені та підписані неналежним чином та, відповідно, не є належними доказами по справі.
12 лютого 2019 року та 11 березня 2019 року від позивача надійшли відповіді на відзив, згідно з якими позивач проти аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов. Стосовно комерційних актів позивач зазначає, що комерційний акт має право підписати також інший працівник станції, якщо є така необхідність. З огляду на те, що в спірних комерційних актах зазначено, що завідувач вантажним двором відсутній у штатному розкладі станції Авдіївка, позивач вважає підписантів комерційних актів особами, що мали право складати акт, а тому комерційні акти є належними доказами по даній справі.
Стосовно відсутності документів вантажовідправника позивач зазначає, що, у даному випадку, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» є експедитором та діє в якості відправника за дорученням власника вантажу, яким, у свою чергу, виступає Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» та підтверджує це рахунком № 92202648.
Також позивач стверджує, що збитків було завдано саме позивачеві з огляду на п. 3 спірної Специфікації, згідно з яким саме він є власником вантажу, яке також підтверджується актом прийому-передачі товару.
12 березня 2019 року, у зв'язку з встановленням судом обставин, що унеможливлюють розгляд справи судом в порядку спрощеного провадження, суд вирішив, керуючись ч. 6 ст. 250 ГПК України, перейти від спрощеного до загального провадження, відкрити провадження у справі та визначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та дату проведення судового засідання повідомлені належним чином.
За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, надані до матеріалів справи, суд,-
16 липня 2018 року між Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (далі- продавець) та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (далі- покупець) було укладено Договір поставки № 1428 (далі- Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити продукцію, вказану в специфікаціях на умовах, викладених у Договорі.
Відповідно до п. 2.1. Договору якість, кількість та номенклатура продукції зазначаються у специфікаціях до Договору. Кожна зі специфікацій є невід'ємною частиною Договору.
П. 3.1. Договору встановлено, що поставка продукції здійснюється видами транспорту, вказаними в специфікаціях. Продавець зобов'язується поставити продукцію відповідно до умов, визначених у специфікаціях у відповідності до міжнародних норм інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Строки поставки та вартість продукції визначаються у специфікаціях (п.п. 3.2., 4.1. Договору).
Згідно з п. 3.4 Договору покупець набуває право власності на товар та несе пов'язаний з ним ризик (втрата, псування тощо) з дати поставки продукції.
П. 6.3 Договору встановлено зобов'язання відвантаження продукції постачальником та прийняття його покупцем у відповідності до умов, погоджених у специфікаціях.
Договір підписано та скріплено печатками контрагентів без зауважень.
На виконання умов Договору між сторонами було складено та підписано специфікацію № 8 від 3 вересня 2018 року до Договору (далі- Специфікація), відповідно до якої продавець передає, а покупець приймає та сплачує вугілля низько-летуче коксуюче POCAHONTAS у кількості 18 637, 65 тон за загальною вартістю 134 351 214, 70 грн. (з НДС).
Згідно з п. 3 Специфікації продукція постачається по території України. Умови постачання - FCA порт Південний ст. Черноморська Одеської залізниці у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року.
Датою поставки, переходу ризиків та права власності на продукцію, яка продається згідно зі специфікацією, вважається дата відмітки (електронно-цифрового підпису) станції порт Південний про прийняття продукції до перевезення, яка вказана у залізничній накладній.
Специфікацію підписано та скріплено печатками підприємств без зауважень.
18 вересня 2018 року між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь» підписано акт прийому-передачі № 92202648, за яким позивач прийняв концентрат вугільний марка НЛК (0-50) США POCAHONTAS за договором поставки № 1428 від 16.07.2018р. в обсязі 3 482, 70 т. на загальну суму 25 105 363, 36 грн. на умовах поставки порт Південний.
Додатком до зазначеного акту прийому-передачі є рахунок-фактура № 92202648 від 18.09.2018р., транспортна накладна № 42550962.
18 вересня 2018 року зі станції Черноморська Одеської залізниці ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» згідно залізничної накладної № 42550962 (досилочна накладна - № 42590943) у вагонах № 63463186, 61671988, 61832648, 61137170 та 62933841 відправив вантаж - низько-летуче вугілля POCAHONTAS із визначенням станції призначення - Авдіївка Донецької залізниці.
При оформленні зазначених накладних у вагоні № 63463186 вказано масу вантажу - 69 550 кг., у вагоні № 61671988 - 69550 кг., у вагоні - № 61832648 - 69 700 кг., у вагоні № 61137170 - 69 700 кг., у вагоні № 62933841 - 69 500 кг,. відповідно, що загалом складає 3 480, 70 т.
Як свідчить розділ 26 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена на вагонних вагах (100 т) відправником.
Відповідно до п. 16 накладної станцією відправлення визначено ст. Черноморська (експ. для ТИС) ОД. Пунктом 20 накладної визначено найменування вантажу - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті, низько-летуче коксуюче вугілля POCAHONTAS.
Згідно з п. 7 накладної визначено, що власником низько-летучого коксуючого вугілля POCAHONTAS є Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення без зауважень, про що свідчить підпис працівника станції відправлення.
Відповідно до ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст. 908 ЦК України та ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як визначено ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
За змістом ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи приписи ст. 6 Статуту залізниці, ст. 636 ЦК України, суд зазначає, що транспортна накладна породжує відповідні права та обов'язки для всіх учасників відносин перевезення, а саме для вантажовідправника, перевізника та одержувача. При цьому третя особа-одержувач, має вимагати виконання договору на свою користь.
Враховуючи викладене, та приписи статей 11 ЦК України та 174 ГК України, накладна є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обов'язків.
П.1.1. Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Виходячи з інформації, наведеної у п. 55 спірної накладної, відповідач підтвердив правильність внесених відомостей.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. За інформацією, наведеною відповідачем у накладній, вантаж був розміщений у вагоні.
Як свідчать матеріали справи, на станції Авдіївка Донецької залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагонах № 61671988, 62933841, 61137170, 63463186, 61832648 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено комерційні акти № 482803/252, 482803/253, 482803/254, 482803/255, 482803/256, від 21.09.2018.
Із комерційного акту № 482803/252 вбачається, що на станції Авдіївка Донецької залізниці відповідачем було проведено контрольне зважування спірних вагонів та встановлено, що при зважуванні вагону № 61671988 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача (держповірка від 13.04.2018р.), виявилося, що вага брутто -90 400 кг, тара за документом -22 900 кг, вага нетто- 67 500 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 050 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені, течі немає. Навантаження вантажу на рівні бортів, розрівняне, не марковане. У вагоні є виїмка над 2-3 люками зліва 300/200/30 см. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.
Із комерційного акту № 482803/253 вбачається, що на станції Авдіївка Донецької залізниці відповідачем було проведено контрольне зважування спірних вагонів та встановлено, що при зважуванні вагону № 62933841 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача (держповірка від 13.04.2018р.), виявилося, що вага брутто - 91 750 кг, тара за документом -23 750 кг, вага нетто- 68 000 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 1 500 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені, течі немає. Навантаження вантажу на рівні бортів, розрівняне, не марковане. У вагоні є виїмка над 3-4 люками зліва 300/200/30 см. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.
Із комерційного акту № 482803/254 вбачається, що на станції Авдіївка Донецької залізниці відповідачем було проведено контрольне зважування спірних вагонів та встановлено, що при зважуванні вагону № 61137170 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача (держповірка від 13.04.2018р.), виявилося, що вага брутто - 91 800 кг, тара за документом -24 250 кг, вага нетто- 67 550 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 150 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені, течі немає. Навантаження вантажу на рівні бортів, розрівняне, не марковане. У вагоні є виїмка над 2-5 люками зліва 600/200/30 см. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.
Із комерційного акту № 482803/255 вбачається, що на станції Авдіївка Донецької залізниці відповідачем було проведено контрольне зважування спірних вагонів та встановлено, що при зважуванні вагону № 63463186 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача (держповірка від 13.04.2018р.), виявилося, що вага брутто -91 950 кг, тара за документом -24 150 кг, вага нетто- 67 800 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 1 750 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені, течі немає. Навантаження вантажу на рівні бортів, розрівняне, не марковане. У вагоні є виїмка над 4-5 люками зліва 300/200/30 см. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.
Із комерційного акту № 482803/256 вбачається, що на станції Авдіївка Донецької залізниці відповідачем було проведено контрольне зважування спірних вагонів та встановлено, що при зважуванні вагону № 61832648 на справних 100-тонних електронних вагах вантажоотримувача (держповірка від 13.04.2018р.), виявилося, що вага брутто - 91 600 кг, тара за документом -24 150 кг, вага нетто- 67 450 кг, що менше ваги, вказаної в документі на 2 250 кг. Вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені, течі немає. Навантаження вантажу на рівні бортів, розрівняне, не марковане. У вагоні є виїмка над 3-4 люками зліва 300/200/30 см. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася.
Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Згідно із п.8 Правил складання актів, у тих випадках, коли різниця у масі вантажу,визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції
призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку,передбаченому Правилами видачі вантажів.
Відповідно до положень п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.
Так, відповідно до залізничної накладної № 42550962 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною у вагоні № 63463186 становить - 1 391 кг., проте згідно комерційного акту № 482803/255 від 21.09.2018р. нестача вантажу у вагоні № 63463186 склала - 1 750 кг. Як вбачається з наведеного, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.
Відповідно до залізничної накладної № 42550962 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною у вагоні № 61671988 становить - 1 391 кг., проте згідно комерційного акту № 482803/252 від 21.09.2018р. нестача вантажу у вагоні № 61671988 склала - 2 050 кг. Як вбачається з наведеного, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.
Відповідно до залізничної накладної № 42550962 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною у вагоні № 61832648 становить - 1 394 кг., проте згідно комерційного акту № 482803/256 від 21.09.2018р. нестача вантажу у вагоні № 61832648 склала - 2 250 кг. Як вбачається з наведеного, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.
Відповідно до залізничної накладної № 42550962 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною у вагоні № 61137170 становить - 1 394 кг., проте згідно комерційного акту № 482803/254 від 21.09.2018р. нестача вантажу у вагоні № 61137170 склала - 2 150 кг. Як вбачається з наведеного, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.
Відповідно до залізничної накладної № 42550962 вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті. Виходячи із приписів п. 27 Правил видачі вантажу, норма природної втрати для вантажу за залізничною накладною у вагоні № 62933841 становить - 1 390 кг., проте згідно комерційного акту № 482803/253 від 21.09.2018р. нестача вантажу у вагоні № 62933841 склала - 1 500 кг. Як вбачається з наведеного, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» саме на залізницю покладено обов'язок збереження вантажу під час перевезення.
У розумінні Господарського кодексу України (ст. 306) перевезенням є господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання у тому числі залізницями.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України, що кореспондується зі ст. 25 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.ст. 110, 127 Статуту залізниць України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його видачі одержувачу, зокрема, несе відповідальність за втрату, нестачу псування або пошкодження вантажу.
Статтею 114 Статуту залізниць України передбачено відшкодування залізницею фактичних збитків, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Відповідно до ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Ст. 129 Статуту залізниць України визначає вичерпний перелік обставин, за яких залізниця несе матеріальну відповідальність. Комерційний акт, складений станцією залізниці - є засвідченням даних обставин. Однією з таких обставин, відповідно до п. а ст. 129 Статуту залізниць України, є невідповідність маси вантажу з даними, зазначеними у залізничній накладній.
Ст. 130 Статуту залізниць України наділяє одержувача вантажу правом на пред'явлення позову у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу у разі, якщо одержувач пред'являє накладну, комерційний акт і документ, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що комерційні акти, долучені до позовної заяви, підписані неналежними особами у розумінні п. 10 Правил складання актів, згідно з якими комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Позивач проти даного твердження заперечив, посилаючись на позначку в спірних комерційних актах, згідно яких вбачається, що завідуючий вантажним двором відсутній за штатом станції.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 2 та ст. 74 Господарського процесуального кодексу України одним з принципів господарського судочинства є змагальність сторін, який зобов'язує кожну із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів, якими були б спростовані повноваження саме його представників, якими проведено контрольне зважування вантажу на станції призначення та складання комерційних актів.
Суд, враховуючи зазначене вище, а також зазначення в комерційних актах про факт відсутності осіб, уповноважених на підписання актів у відповідності до Правил складання актів, керуючись п. 10 Правил складання актів, відповідно до якого до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці, вважає аргумент відповідача недоведеним та відхиляє доводи відповідача стосовно складання актів не уповноваженими особами .
Як зазначалось вище, поставка продукції за Договором поставки № 1428 від 16.07.2018р. здійснювалась у відповідності до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (п. 3.1. Договору).
Як вбачається з преамбули Правил метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі, зокрема, терміну «поставка». Відповідно до Правил термін «поставка» має декілька значень. У даному випадку термін «поставка» (якщо брати до уваги п. 9 Специфікації, відповідно до якої датою поставки, переходу ризиків та права власності на товар, що продається, є дата відмітки станції «порт Південний» (Одеська залізниця) про прийняття товару до перевезення, яка вказана у залізничній накладній) це момент, коли продавець виконав свої зобов'язання щодо поставки товару у відповідності до п. А4 Правил.
Згідно з п. А4 Правил продавець зобов'язаний передати перевізнику чи іншій особі, вказаної покупцем, товар в узгодженому пункті (якщо такий є) у вказаному місці поставки в узгоджену дату або в узгоджений період. Поставка вважається здійсненою: а) якщо узгоджений пункт знаходиться в приміщеннях продавця, - коли товар завантажений в транспортний засіб, наданий покупцем; b) в будь-якому іншому випадку, - коли товар надано в розпорядження перевізника або іншої особи, вказаної покупцем.
Пунктом 13 Правил передбачено право покупця на визначення конкретного місця доставки товару для перевезення. Конкретне місце визначається терміном «FCA».
Термін «FCA» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці, без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Місцем поставки (FCA), згідно зі Специфікацією, є порт Південний, станція «Черноморська», що також підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактурою № 92202648 від 18.09.2018 року та Актом прийому-передачі № 92202648, відповідно до якої постачальник (ПрАТ «ММК ім. Ілліча) передав, а покупець (ПрАТ «АКХЗ») прийняв товар саме у порту Південний за транспортною накладною 42550962.
Таким чином, Позивач став власником товару, згідно укладеного договору та відмітки на накладній від 18 вересня 2018 року. Проте, відправник ТОВ з іноземними інвестиціями «ТІС», як свідчать матеріали справи, виконував функції експедитора.
Заперечуючи проти задоволення позову,відповідач посилається на ст. 115 Статуту залізниць України, згідно якої вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа саме відправника, а доданий до позовної заяви рахунок № 92202648 від 18 вересня 2018 року видано не відправником, а іншою особою - Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча».
Позивач, у свою чергу, посилається на ст. 114 Статуту залізниць України, згідно з якою залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, у тому числі у зв'язку із втратою чи недостачею.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів осіб. Під час розгляду справи суд зобов'язаний керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Як вбачається з матеріалів справи, перехід права власності на товар до позивача в момент прийняття до транспортування та встановлений судом факт експедиторської функції відправника за накладною № 42550962, спростовує доводи відповідача про необхідність визначення вартості товару для відправника. У даному випадку слід виходити зі ст. 114 Статуту залізниць України, згідно з якою передбачено відповідальність залізниці у випадку недостачі вантажу з його вини у розмірі дійсної вартості вантажу. Крім того, відповідно до зазначених вище доказів, відправник, укладаючи договір із відповідачем, шляхом заповнення накладної, читко визначив, що власником на час прийняття товару до перевезення та отримувачем вантажу є позивач, а тому, рахунок-фактура № 92202648 від 18 вересня 2018 року як документ позивача є належним документом, який підтверджує кількість і вартість вантажу, який йому належав на час прийняття його до перевезення.
У відповідності до ст. 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Об'єктивна непричетність вантажовідправника ТОВ з іноземними інвестиціями «ТІС» до формування та вставлення ціни на вантаж - низько-летуче вугілля POCAHONTAS, а також відсутність будь-яких прав на нього, не може приводити до свавільного невиконання відповідачем зобов'язань щодо забезпечення збереження вантажу, прийнятого до перевезення, а також звільняти його від загально-правових зобов'язань відшкодовувати фактичні збитки, що виникли з його вини під час перевезення вантажу, зокрема, у тому числі у зв'язку із втратою чи недостачею.
У відповідності до ст. 114 Статуту залізниця відповідає за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Суд вважає доведеним дійсну вартість втраченого вантажу, виходячи з рахунок-фактура № 92202648.
З цих підстав, суд відхиляє аргументи відповідача стосовно необґрунтованості посилання позивача на рахунок-фактуру № 92202648 від 18 вересня 2018 року , який підписано не відправником, а безпосереднім контрагентом позивача - ПрАТ «ММК ім. Ілліча».
Як вже зазначалось вище, до матеріалів справи долучено документ, що засвідчує кількість і вартість вантажу, а саме - рахунок-фактуру № 92202648 від 18 вересня 2018 року, відповідно до якого ціна за тону складає 6 007, 16 грн. (без ПДВ).
Судом перевірено наданий до матеріалів справи розрахунок вартості вагової нестачі вугілля та встановлено його арифметичну невірність, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково в розмірі 19 823, 62 грн.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства « Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка Донецької області, до ОСОБА_1 Товариства “Українська залізниця”, м. Київ про стягнення збитків у вигляді недостачі у розмірі 19 823, 66 грн - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 Товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191075) суму збитків у розмірі 19 823, 62 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1 762 грн.
В решті позовних вимог- відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене в Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку передбаченому розділом IV ГПК України.
Суддя П.В. Демідова
Повний текст рішення складено та підписано 19.04.2019 року.
Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).