Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"18" квітня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/143/19
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Сидорчук О.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-16 від 16.01.19,
посвідчення №1367 від 08.06.18;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)
до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (м.Малин Житомирської обалсті)
про стягнення 1287114,58грн
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" 1287114,58грн заборгованості, яка виникла на підставі договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14, з яких: 619744,34грн основного боргу, 288866,58грн пені, 57071,13грн 3% річних та 321432,53грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14 в частині проведення розрахунків за переданий у власність природний газ.
Ухвалою від 14.02.19 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання та вчинено інші процесуальні дії, зазначені у резолютивній частині цієї ухвали.
Ухвалою від 02.04.19 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.04.19.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судові засідання не направляв, про причину неявки суд не повідомляв, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.52, 67, 77).
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.14 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач) та Комунальним підприємством "Малинтеплоенерго" укладено договір №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу (а.с.18-23) з додатковими угодами №1 від 23.01.15, №2 від 12.02.15, №3 від 27.03.15, №4 від 15.04.15, №5 від 14.05.15, №6 від 30.06.15, №7 від 29.07.15, №8 від 30.07.15, №9 від 20.10.15, №10 від 22.10.15, №11 від 02.11.15, №12 від 25.11.15 (а.с.18-35).
Пунктом 1.1 договору сторони передбачили, що продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п.1.2 договору).
За умовами п. 3.1 договору, продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/ відключаючій арматурі покупця.
Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Пунктом 3.3. договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлавузлів обліку газу покупця.
У пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п.6.1 даного договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
На виконання умов договору №1105/15-БО-10 в період: січень-грудень 2015 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1293865,16грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.15 на суму 368739,41грн, від 28.02.15 на суму 331755,25грн, від 31.03.15 на суму 404010,26грн, від 31.10.15 на суму 15156,85грн, від 30.11.15 на суму 93439,53грн, від 31.12.15 на суму 80763,86грн, які підписано та скріплено печатками сторін (а.с.36-41).
Відповідач в порушення умов договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14 здійснив лише частковий розрахунок за поставлений природний газ на суму 674120,82грн, що підтверджується бухгалтерською випискою ПАТ НАК "Нафтогаз України" за період з 01.01.14 по 28.02.18, яка міститься в матеріалах справи (а.с.43).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений природний газ на підставі договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14 в сумі 619744,34грн.
За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 619744,34грн заборгованості за поставлений природний газ; 288866,58грн пені, 57071,13грн 3% річних та 321432,53грн інфляційних.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Предметом спору у цій справі є матеріально-правові вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Малинтеплоенерго" про стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат у зв'язку з порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу природного газу в частині своєчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами купівлі-продажу, згідно яких у відповідача внаслідок передання йому позивачем природного газу на загальну суму 1293865,16грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вже зазначено вище, п.6.1 договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14 сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Незважаючи на умови договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14, відповідач не здійснив відповідних розрахунків у повному обсязі за отриманий природний газ в обумовлені строки.
Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача за період: січень-грудень 2015 природного газу на підставі договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14 у розмірі 619744,34грн.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження оплати вказаної суми.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 619744,34грн за договором №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач підставі п.7.2 договору за порушення строків оплати нарахував відповідачу пеню у розмірі 288866,58грн та відповідно до ст.625 ЦК України 57071,13грн 3% річних та 321432,53грн інфляційних (а.с.14-17).
Дослідивши поданий позивачем розрахунок, пені, інфляційних та 3% річних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.16 (далі за текстом Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Частина 3 статті 7 Закону окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, та передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Слід зазначити, що висновки щодо застосування ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" викладені Верховним Судом у постановах від 29.01.2018 №904/10745/16, від 07.02.2018 №927/1152/16, від 14.02.2018 №908/3211/16, від 22.02.18 №922/4355/14, від 01.04.19 №922/2784/18.
Верховний Суд в наведених постановах, забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII, висловив наступну позицію, що частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.10.16 є нормою прямої дії. При цьому застосування її приписів не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.
Отже, для правильного застосування положень Закону від 03.10.16, судами повинно бути встановлено, відбулося чи не відбулося погашення основної заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом від 03.10.16 , а саме до 30.11.16.
Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Законом від 03.10.16, тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення доказ включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цього Закону, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню у зв'язку з припиненням зобов'язань щодо їх сплати на підставі частини третьої статті 7 Закону від 03.10.2016 року № 1730-VIII.
Приписами ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005097525 вбачається, що одним із видів економічної діяльності відповідача - Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (код КВЕД 35.30) - є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (а.с.54-59).
Отже, відповідач є суб'єктом господарювання діяльність якого пов'язана в тому числі з виробництвом теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 30.11.2016 року заборгованість за поставлений позивачем природний газ згідно договору, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 договору) погашена частково на суму 674120,82грн.
Тобто, до дня набрання чинності Законом України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за природний газ відповідно до договору №1105/15-БО-10 купівлі-продажу природного газу від 27.11.14
Таким чином, виходячи зі змісту ч.3 ст.7 Закону України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30.11.2016 року, неустойка (штраф , пеня), проценти річних, інфляційні нарахування не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню.
Згідно з приписами ч.1 ст.230 ГК України, п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони у п. 7.2 договору передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, річних, встановлюється тривалістю 5 років (пункт 9.3 договору).
Позивачем нараховано відповідачу пеню в загальній сумі 288866,58грн, з яких:
- за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 17.02.15 по 19.07.15 у розмірі 47611,50грн;
- за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.15 по 16.09.15 у розмірі 86023,82грн;
- за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.15 по 14.10.15 у розмірі 116133,58грн;
- за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.15 по 16.05.16 у розмірі 3256,41грн;
- за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.15 по 14.06.16 у розмірі 19637,75грн;
- за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.16 по 14.07.16 у розмірі 16203,53грн.
Разом з тим, судом встановлено, що заборгованість за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.15 на суму 368739,41грн була погашена повністю 19.07.15, за актом приймання-передачі природного газу від 28.02.15 на суму 331755,25грн була погашена частково у розмірі 305381,41грн 29.12.15, тобто до дня набрання чинності Законом України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені суд вважає, що правомірно заявленою є пеня у розмірі 155231,26грн, нарахована на заборгованість, яка була не сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України „Про заходи, спрямовані. на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" за зобов'язаннями з березня по грудень 2015 року. Вимоги в частині 133635,35грн пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають, оскільки дана сума нарахована на заборгованість, яка була погашена відповідачем до 30.11.16, а тому підлягала списанню відповідно до ч.3 ст.7 вищевказаного Закону.
Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З розрахунку вбачається, що позивач нарахував 3% річних на загальну суму 57071,13грн, з яких:
- за зобов'язаннями січня 2015 року за період з 17.02.15 по 19.07.15 в сумі 2539,69грн;
- за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.15 по 26.02.18 в сумі 7388,52грн;
- за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.15 по 26.02.18 в сумі 34800,23грн;
- за зобов'язаннями жовтня 2015 року за період з 17.11.15 по 26.02.18 в сумі 1036,48грн;
- за зобов'язаннями листопада 2015 року за період з 15.12.15 по 26.02.18 в сумі 6174,69грн;
- за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.16 по 26.02.18 в сумі 5131,52грн.
Як вже встановлено судом, оплата вартості отриманого КП "Малинтеплоенерго" природного газу згідно акта приймання-передачі від 31.01.15 на суму 368739,41грн сплачена відповідачем повністю - 19.07.15, згідно акта приймання-передачі від 28.02.15 на суму 331755,25грн була погашена частково у розмірі 305381,41грн - 29.12.15.
Станом на 30.12.15, несплаченою залишилась заборгованість за зобов'язаннями лютого 2015 року на суму 26373,84грн.
Здійснивши перерахунок 3% річних суд вважає, що обґрунтовано заявленою є сума 48853,25грн, яка обрахована за зобов'язаннями лютого 2015 на несплачену станом на 30.12.15 суму заборгованість у розмірі 26373,84грн та за зобов'язаннями з березня по грудень 2015 року, а тому у стягненні 8217,88грн 3% річних слід відмовити.
Також позивач просить стягнути інфляційні в загальній сумі 321432,53грн, які нараховані наступним чином:
- з 01.03.15 по 31.07.15 за зобов'язанням січня 2015 року у розмірі 56216,46грн;
- з 01.04.15 по 31.01.18 за зобов'язанням лютого 2015 року у розмірі 66547,47грн;
- з 01.05.15 по 31.01.18 за зобов'язанням березня 2015 року у розмірі 143346,81грн;
- з 01.12.15 по 31.01.18 за зобов'язанням жовтня 2015 року у розмірі 4629,37грн;
- з 01.01.16 по 31.01.18 за зобов'язанням листопада 2015 року у розмірі 27691,41грн;
- з 01.02.16 по 31.01.18 за зобов'язанням грудня 2015 року у розмірі 23001,01грн.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, та здійснивши власний розрахунок, суд вважає, що правомірним є нарахування 206725,99грн інфляційних втрат; в частині стягнення 114706,54грн інфляційних необхідно відмовити, оскільки позивач не врахував факт часткового погашення відповідачем заборгованості до набрання чинності Законом України „Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Відповідач заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1030554,84грн, з яких: 619744,34грн основного боргу, 155231,26грн пені, 48853,25грн 3% річних та 206725,99грн інфляційних витрат.
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 133635,35грн пені, 114706,54грн інфляційних та 8217,88грн 3% річних.
Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" про стягнення 1287114,58грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Малинтеплоенерго" (11601, Житомирська область, м.Малин, вул.Василя Стуса, буд.23, ідентифікаційний код 32277167) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):
- 619744,34грн основного боргу;
-155231,26грн пені;
-48853,25грн 3% річних;
-206725,99грн інфляційних;
- 15458,32грн судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 133635,32грн пені, 114706,54грн інфляційних та 8217,88грн 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 19.04.19
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- в справу;
2,3- сторонам (рек. з повід)