вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.04.2019м. ДніпроСправа № 904/403/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко Н.Е. за участю секретаря судового засідання Сироти М.О.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 1 341 241,73 грн., з яких: основний борг у розмірі 1 328 042,64 грн., сума інфляції в розмірі 4 164,29 грн., 3 % річних у розмірі 4 075,85 грн., пеня в розмірі 4 958,95 грн. (за договором поставки № 18090т від 13.08.2018)
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 341 241,73 грн., з яких: основний борг у сумі 1 328 042,64 грн., сума інфляції - 4164,29 грн., 3 % річні в сумі 4075,85 грн., пеня в сумі 4958,95 грн. (за договором поставки № 18090т від 13.08.2018).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 26.02.2019.
26.02.2019 представник позивача подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу договору про надання правової допомоги №17 від 18.12.2018 та просив суд провести судове засідання 26.02.2019 без участі повноважного представника.
В підготовче судове засідання 26.02.2019 представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 підготовче судове засідання відкладено на 21.03.2019.
04.03.2019 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.
20.03.2019 представник позивача подав до суду письмові пояснення, згідно яких позивач заперечує проти наведених відповідачем у відзиві на позов доводів, крім того, позивач надав копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2019 по справі №904/5413/18.
Також, 20.03.2019 представник позивача подав до суду клопотання, в якому просив здійснити розгляд справи за відсутності позивача, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 11.04.2019.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2019 здійснено розгляд справи по суті.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Судовий процес, враховуючи неявку представників сторін та на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні, яке відбулося 11.04.2019, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу, який міститься у справі, окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1" (позивач, за договором - постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (відповідач, за договором - замовник) укладений договір поставки №18090т від 13.08.2018 (далі - договір).
Предметом договору визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (п. 1.1. договору).
Згідно п. 1.2. договору, найменування товару: бронза ливарна ОЦС 5-6-5 (в чушках).
Умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс-2010", за рахунок постачальника, транспортом постачальника. Передача товару замовнику відбувається на складі замовника за адресою м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7 (п. 1.4. договору).
Передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товаротранспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар (п. 5.2. договору).
Відповідно до п. 6.1. договору замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у специфікації.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 року в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 14.1 договору).
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 328 042,64 грн., що підтверджується:
- видатковою накладною №1075 від 22.10.2018 на суму 520 535,75 грн. (арк. справи 20);
- видатковою накладною №1146 від 09.11.2018 на суму 238 311,85 грн. (арк. справи 24);
- видатковою накладною №1252 від 29.11.2018 на суму 569 195,04 грн. (арк. справи 28).
За твердженням позивача поставлений товар не оплачений відповідачем у повному обсязі, у зв'язку з чим, заборгованість останнього перед позивачем складає 1 328 042,64 грн. Разом з цим, за прострочені грошові зобов'язання позивач нарахував відповідачу суму інфляції у розмірі 4 164,29 грн., 3 % річних у розмірі 4 075,85 грн. та пеню у розмірі 4 958,95 грн., що й стало підставою для звернення позивача з позовом за захистом свого порушеного права та причиною виникнення спору.
Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з таких підстав.
Відповідач вказує, що не отримував від позивача рахунок на оплату поставленого товару, а обов'язковою умовою оплати поставленого товару є отриманий від постачальника рахунок.
Також відповідач вказує, що пунктом 13.5. договору узгоджено, що прострочені замовником грошові зобов'язання повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних.
Крім того, відповідач посилається на те, що пунктом 11.3. договору передбачено, що досудовий порядок вирішення суперечок є обов'язковим, проте позивач не звертався до відповідача з претензійною вимогою щодо врегулювання спору.
Враховуючи вищевикладене, відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні.
У свою чергу, позивач надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що з викладеними у відзиві обставинами не погоджується з таких підстав.
По-перше, позивач вважає посилання відповідача на неотримання рахунків на оплату поставленого товару таким, що не перешкоджає здійснити оплату, оскільки пунктом 7.1. договору визначено, що замовник здійснює оплату поставленого товару на протязі 30 банківських днів з дня отримання товару. Договором передбачено, що порядок перебігу строку по оплаті товару пов'язується саме з днем отримання товару, а не настання будь-якої іншої події. Рахунок на оплату не є товаророзпорядчим або первинним бухгалтерським документом. Рахунок на оплату - документ, який містить банківські реквізити постачальника, а його відсутність не перешкоджає здійснити оплату, оскільки реквізити позивача зазначені в договорі.
По-друге, позивач зазначає, пунктом 13.5. договору врегульовано порядок добровільного виконання замовником прострочених грошових зобов'язань, що передбачені цим договором, оскільки в ньому йдеться саме про виконання грошових зобов'язань, а не про стягнення заборгованості. У разі добровільного виконання замовником грошових зобов'язань з порушенням строків встановлених договором, постачальник не звертався б до нього з вимогами щодо сплату індексу інфляції та 3% річних. В той же час посилання відповідача на вказаний пункт договору після відкриття провадження у справі про стягнення заборгованості є необґрунтованим.
По-третє, позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачено звільнення боржника від відповідальності, або зменшення такої відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань в разі недотримання досудового порядку вирішення спору.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.
Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між сторонами було укладено договір поставки №18090т від 13.08.2018.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання умов договору за видатковими накладними №1075 від 22.10.2018 на суму 520 535,75 грн., №1146 від 09.11.2018 на суму 238 311,85 грн. та №1252 від 29.11.2018 на суму 569 195,04 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 328 042,64 грн.
Враховуючи умови п. 7.1. договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Заперечення відповідача в частині не отримання рахунків на оплату поставленого товару та недотримання досудового порядку вирішення спору відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Діючим законодавством не передбачено права боржника на зменшення або звільнення його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань в разі недотримання досудового порядку вирішення спору та неодержанням рахунків на оплату за поставлений товар. Отже, такі заперечення відповідача є безпідставними.
Крім того, згідно акту звірки взаєморозрахунків за період 13.08.2018 - 28.11.2018, який підписано обома сторонами, відповідач визнав заборгованість за видатковою накладною №1075 від 22.10.2018 на суму 520 535,75 грн. та видатковою накладною №1146 від 09.11.2018 на суму 238 311,85 грн. Вказаний акт міститься в матеріалах справи (а.с. 32).
Станом на момент розгляду справи основний борг відповідача складає 1 328 042,64 грн., доказів здійснення оплати за поставлений товар відповідачем не надано.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 328 042,64 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Пунктом 10.2. договору встановлено, що у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача, сума пені, заявлена до стягнення складає 4 958,95 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, та підлягає до стягнення.
Твердження відповідача, про узгодження пунктом 13.5. договору, що прострочені замовником грошові зобов'язання повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних відхиляється судом з огляду на наступне.
За порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищевказаної норми закону, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 4 075,85 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 164,29 грн.
Перевіривши розрахунок за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, що є підставою для стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних в сумах визначених позивачем.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 19, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254-259, п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1" (02141, місто Київ, вулиця Мишуги, будинок 2, офіс 416; код ЄДРПОУ 37017486) до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101) про стягнення заборгованості у розмірі 1 341 241,73 грн., з яких: основний борг у розмірі 1 328 042,64 грн., сума інфляційних втрат у розмірі 4 164,29 грн., 3 % річних у розмірі 4 075,85 грн., пеня в розмірі 4 958,95 грн. (за договором поставки № 18090т від 13.08.2018) - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1" (02141, місто Київ, вулиця Мишуги, будинок 2, офіс 416; код ЄДРПОУ 37017486) основний борг у розмірі 1 328 042,64 грн. (один мільйон триста двадцять вісім тисяч сорок дві грн. 64 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4 164,29 грн. (чотири тисячі сто шістдесят чотири грн. 29 коп.), 3 % річних у розмірі 4 075,85 грн. (чотири тисячі сімдесят п'ять грн. 85 коп.), пеню в розмірі 4 958,95 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 95 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 118,64 грн. (двадцять тисяч сто вісімнадцять грн. 64 коп).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Реквізити сторін:
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ ОСОБА_1" (02141, місто Київ, вулиця Мишуги, будинок 2, офіс 416; код ЄДРПОУ 37017486).
Боржник: Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, місто Дніпро, вулиця Академіка Белелюбського, 7; код ЄДРПОУ 00659101).
Повне рішення складено 19.04.2019.
Суддя ОСОБА_2