проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"19" квітня 2019 р. Справа № 922/465/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (вх. № 1025 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19, постановлену в приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Усатим В.О.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний та технічний центр "Ротор", м. Київ
до Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева", м.Харків,
про стягнення коштів
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 повернуто Державному підприємству "Завод ім. В.О. Малишева" зустрічний позов вх. № 6450 від 14.03.2019 та додані до нього документи на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" не погодилось з ухвалою господарського суду першої інстанції та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 та направити матеріали справи за зустрічним позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" до ТОВ "НДТЦ "РОТОР" про визнання права власності, поданий в межах справи №922/465/19, до Господарського суду Харківської області для розгляду; вирішити питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (вх. № 1025 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні в порядку частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу , окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Матеріалами справи свідчать, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №6102227801599, №6102227801572, а також інформацією з сайту відстеження поштових відправлень ПАТ "Укрпошти", проте не скористались своїм правом на подання заяв та клопотань.
Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та відсутність необхідності призначати розгляд даної справи в судове засідання з повідомленням осіб за власною ініціативою, перегляд оскаржуваної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви (пункт 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України) здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
У лютому 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" (далі - ТОВ "НДТЦ "РОТОР") в особі ліквідатора ОСОБА_1, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення безпідставно перерахованих коштів (вх. № 465/19 від 18.02.2019), в якій просив стягнути з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" кошти в розмірі 200000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3000,00 грн (т.1, а.с. 4-6).
Позовні вимоги з посиланням на приписи частини 4 статті 653, статті 1212 Цивільного кодексу України, обґрунтовані такими обставинами:
-ТОВ "НДТЦ "РОТОР" на виконання умов договору від 20.01.2004 № 23/22Н-04-98/д перераховано на рахунок Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" грошові кошти в якості попередньої оплати на загальну суму 800000,00 грн, у тому числі 19.03.2004 в розмірі 200000,00 грн з призначенням платежу: «аванс за виготовлення траншейної машини договір 23/22Н-04-98дп від 20.01.04 в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн»;
- рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та постановою Верховного Суду від 10.04.2018, розірвано договір від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, укладений між ТОВ "НДТЦ "РОТОР" та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева";
- 13.12.2017 з метою досудового врегулювання спору ТОВ "НДТЦ "РОТОР" на адресу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" направлено вимогу про повернення коштів, проте листом від 28.12.2017 відповідач повідомив про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про наявність правових підстав з моменту розірвання договору від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп для повернення ТОВ "НДТЦ "РОТОР" грошових коштів на суму 200000,00 грн, які було перераховано відповідачу 19.03.2004, оскільки відпала правова підстава для перебування цих коштів у Державного підприємство "Завод ім. В.О. Малишева".
На підтвердження викладених обставин позивачем додано до позовної заяви, зокрема, копії наступних документів: договору від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп з додатками (т.1, а.с. 15-26), банківської виписки по рахунку №2600713 з 01/01/97 по 13/12/05 (т.1, а..с 28-30); банківської виписки по рахунку № 26008030000001 з 13/12/05 по 03/12/12 (т.1, а.с 31-32); рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17 (т.1, а.с. 33-34); постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №922/1281/17 (т.1, а.с. 35-39); постанови Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 922/1281/17 (т.1, а.с. 40-44); вимоги про повернення коштів від 13.12.2017 № 5011-28/10974-2012/750 з доказами направлення на адресу Державного підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (т.1, а.с.45-46); листа Державного підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" від 28.12.2017 № 6808/16 (т.1, а.с 47).
Крім того, на підтвердження позовних вимог позивач посилається на правові висновки щодо застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України (в тому числі при вирішенні спорів пов'язаних із поверненням коштів у зв'язку з розірванням договорів), викладені Верховнім Судом в постановах від 04.05.2018 у справі №927/468/17, від 07.05.2018 у справі №921/512/17-г; копії вказаних судових рішень також додано до позовної заяви (т.1, а.с 51-57).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №922/465/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 11.03.2019); призначено підготовче засідання на 26.03.2019 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.03.2019); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (т.1, а.с.2-3).
04.03.2019 до Господарського суду Харківської області від Державного підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" надійшов відзив на апеляційну скаргу від 01.03.2019, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (т.1, а.с 99-104).
В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилається, зокрема, на те, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17 розірвано договір від 20.01.2004 №23/22Н-04-98дп на підставі статті 651 Цивільного кодексу України у зв'язку із істотним порушенням умов договору ТОВ "НДТЦ "РОТОР". При цьому, під час вирішення вказаного спору судом встановлено обставини щодо невиконання ТОВ "НДТЦ "РОТОР" зобов'язань за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98дп, в тому числі в частині здійснення оплати, що в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.
Відповідач також вказує про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами факт набуття або збереження майна ТОВ "НДТЦ "РОТОР" Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева", що, на його думку, свідчить про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України, тоді як положеннями статті 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом;
Крім того, відповідач зазначає про відсутність доказів перерахування грошових коштів в сумі 200000,00грн на виконання умов договору 23/22Н-04-98дп від 20.01.04 за виготовлення машини МТ.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем у відзиві викладені заперечення проти позову ТОВ "НДТЦ "РОТОР", а також щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, із посиланням на відповідні докази.
Разом з тим, 14.03.2019 до Господарського суду Харківської області від Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 6450 від 14.03.2019), в якій заявник просить суд визнати за Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) право власності на машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1м.
Позовні вимоги за зустрічним позовом з посиланням приписи частини 1 статті 331, частин 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України обґрунтовані такими обставинами:
- між ТОВ "НДТЦ "РОТОР" та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" було укладено договір від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, за умовами якого відповідач зобов'язався виготовити базове шасі для машини траншейної МТ у кількості 1 шт., навісне устаткування цієї машини у кількості 1 шт., провести складання машини МТ та прийняти участь у введені в експлуатацію машини траншейної МТ, а також договір від 10.12.2004 № 1637дп, відповідно до якого відповідач зобов'язався виготовити машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М у кількості 1 шт., провести складання зазначеної машини, її випробування та прийняти участь у введенні в експлуатацію;
- під час розгляду справи №922/1281/17 при вирішенні спору щодо розірвання договору від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп судом встановлено, що право власності на матеріальні цінності за вказаним договором, зокрема, на машину траншейну - МТ (незавершене виробництво) до ТОВ "НДТЦ "РОТОР" не переходило, що в силу частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даного спору;
- право власності на матеріальні цінності за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98дп та договором від 10.12.2004 №1637дп, а саме на машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М та машину траншейну МТ, не переходило позивачу, оскільки останнім не виконано зобов'язання в частині здійснення оплати згідно умов договорів;
- ліквідатор ТОВ "НДТЦ "РОТОР" заперечує факт належності вищевказаного майна Державному підприємству "Завод ім. В.О. Малишева" та вживає заходів щодо його продажу, на підтвердження чого додано копію вимоги про надання доступу до майна від 05.03.2019 №5011-28/10974-2012/174.
При цьому, відповідач вказує на об'єднання вимог зустрічної позовної заяви про визнання права власності на 2 машини: машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М, оскільки вони пов'язані підставою виникнення та поданими доказами (зокрема, вимогою від 05.03.2019 №5011-28/10974-2012/174, інвентаризаційним описом).
15.03.2019 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви на підставі частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд, керуючись положеннями частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються частково на різних підставах виникнення, дійшов висновку, що спільний розгляд зустрічного позову Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" із первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-дослідний та технічний центр "Ротор" не є доцільним.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник з посиланням на приписи статті 180 Господарського процесуального кодексу України, вказує на те, що ТОВ "НДТЦ "РОТОР" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" грошових коштів, перерахованих в якості попередньої оплати на виконання умов договору від 20.01.2004№23/22Н-04-98дп, предметом якого є виготовлення машини траншейної МТ та який було розірвано в судовому порядку згідно рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17, тоді як підставою подання зустрічного позову є невизнання ліквідатором ТОВ "НДТЦ "РОТОР" права власності відповідача на машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М, у тому числі вчинення дій щодо реалізації вказаних машин на аукціоні.
На думку апелянта, вимоги по первісному позову та вимоги по зустрічному позову пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, зокрема, виникнення зобов'язань сторін на підставі одного й того ж договору від 20.01.2004№23/22Н-04-98дп та припинення цих зобов'язань на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі № 922/1281/17, що свідчить про доцільність їх спільного розгляду.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддано обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України). .
У свою чергу, за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з положеннями процесуального законодавства позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Учасники справи це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №910/3788/18.
Статтею 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено процесуальні права та обов'язки сторін.
Так, сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом (ч.1, п. 3 ч.2 ст. 46 ГПК України).
Згідно частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина 3 статті 180 Господарського процесуального кодексу України).
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу (ч.4 ст. 180 ГПК України).
Частиною 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.
Враховуючи викладене, право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, встановлених процесуальним законодавством. Тому повернення заявникові зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог частин 1, 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду.
Зважаючи на положення частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Зокрема, первісний та зустрічний позов можуть виникати з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову. Однак наявність саме таких обставин, не є обов'язковою передумовою, яка є в будь-якому випадку підставою для висновку про доцільність спільного розгляду зазначених позовів.
За таких обставин, взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Така правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі 910/3242/18.
З наявних матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є вимога ТОВ "НДТЦ "РОТОР" про повернення грошових коштів, перерахованих на рахунок Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" в якості попередньої оплати за договором від 20.01.2004№23/22Н-04-98дп.
При цьому, первісний позов ґрунтується на тому, що рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17 було розірвано договір від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, у зв'язку з чим, на думку позивача, відпала правова підстава для перебування цих коштів у Державного підприємство "Завод ім. В.О. Малишева"; в якості нормативного обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.
Натомість, предметом зустрічного позову є вимога Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" про визнання права власності на машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М, виготовлені за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98дп та договором від 10.12.2004 №1637дп.
Вимоги зустрічної позовної заяви ґрунтується на невизнанні ліквідатором ТОВ "НДТЦ "РОТОР" права власності Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на вищезазначене майно та вчинення ним дій, які направленні на протиправний продаж цього майна; нормативно обґрунтовані відповідачем положеннями статей 331, 334 Цивільного кодексу України.
Тобто, порівнюючи зміст первісного та зустрічного позовів, не вбачається зв'язку між підставами та предметом цих позовів, первісні та зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, вони не обґрунтовані одними доказами, що свідчить про відсутність обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість одночасного розгляду первісного та зустрічного позовів.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на взаємопов'язаність первісного та зустрічного позову у зв'язку з тим, що їх підставами є обставини щодо укладення між ТОВ "НДТЦ "РОТОР" та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" договору від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, його виконання та розірвання на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17, оскільки підставами зустрічного позову не є обставини порушення умов вказаного договору ТОВ "НДТЦ "РОТОР" в частині здійснення попередньої оплати, які, за доводами відповідача, мають наслідком виникнення в нього права власності на відповідні машини. А підтвердження особою права власності має зовсім інший критерій доказової бази при вирішенні категорії спорів про визнання права власності.
Зокрема, необхідні передумови для висновку про наявність чи відсутність підстав для визнання за відповідачем права власності на машину траншейну МТ та машину пошарової розробки ґрунту МПРГ-1М не вичерпуються встановленням факту дотримання умов договору, оскільки для вирішення зазначеного спору необхідним є з'ясування також факту наявності чи відсутності права власності у відповідача на момент вирішення відповідного спору з урахуванням інших обставин, що відбулись після розірвання договору, порушення чи невизнання такого права позивачем; обставини щодо виготовлення (створення) нової речі відповідачем зі своїх матеріалів, оскільки в особи, яка переробила річ або створила із чужого матеріалу нову річ, не виникає права власності на таке майно на підставі статті 331 ЦК України, у зв'язку з чим підлягають дослідженню докази на підтвердження того, що саме відповідач створив дане майно (фінансових звітів, договорів, тощо).
Крім цього, вимоги Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" за зустрічним позовом про визнання права власності на майно стосуються, у тому числі, правомірності дій ліквідатора ТОВ "НДТЦ "РОТОР" щодо включення зазначеного майна до ліквідаційної маси та вжиття заходів щодо його реалізації в порядку Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що в свою чергу потребує дослідження додаткових доказів на підтвердження вказаних обставин.
При цьому, як правильно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі, вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані виконанням ТОВ "НДТЦ "РОТОР" та Державним підприємством "Завод ім. В.О. Малишева" своїх зобов'язань також за іншим договором від 10.12.2004 № 1637дп.
Разом з тим, правовідносини, що виникли у сторін на підставі договору від 10.12.2004№ 1637дп жодним чином не спростовують виникнення/припинення зобов'язальних правовідносин між сторонами за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, стягнення авансового платежу за яким є предметом цього спору, та не можуть довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову. Окрім того, зустрічний позов не може бути прийнято лише в частині пов'язаних зустрічних позовних вимог.
За твердженням апелянта, первісний і зустрічний позови є взаємопов'язаними, оскільки виникають з одних правовідносин, а саме договору від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, та обставини щодо порушення ТОВ "НДТЦ "РОТОР" зобов'язань за вказаним договором підтверджуються рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2017 у справі №922/1281/17.
Разом з тим, з урахуванням вимог процесуального законодавства зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Перевіривши наявні у справі документи та надані сторонами на підтвердження своїх вимог докази, судова колегія вважає, що у даному випадку виникнення правовідносин сторін на підставі вищезазначеного договору, не є обов'язковою підставою для висновку про доцільність спільного розгляду зазначених позовів, оскільки з'ясування правовідносин за заявленими вимогами потребує дослідження різних доказів та встановлення не пов'язаних між собою обставин.
З огляду на те, що дослідження зазначених обставин жодним чином не сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору за первісним позовом ТОВ "НДТЦ "РОТОР", колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про недоцільність розгляду зустрічного позову спільно із первісним щодо повернення коштів, перерахованих в якості попередньої оплати за договором від 20.01.2004 №23/22Н-04-98/дп, у зв'язку з розірванням цього договору.
При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що задоволення зустрічного позову безпосередньо не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, подання такого зустрічного позову не доводить відсутності у позивачів матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи відповідача про прийняття оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з порушенням частини 2 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу скаржника, що Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" не позбавлено права на вирішення даного спору та звернення до суду з відповідним позовом у порядку, визначеному чинним законодавством.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ТОВ "Фріда" проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням… Проте встановлені обмеження не повинні обмежувати доступ, наданий особам, у такий спосіб або такою мірою, що підриватимуть саму суть цього права. Крім того, обмеження буде несумісним із пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законну мету, та у разі відсутності розумного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі "Станев проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 230, ECHR 2012).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007 р.).
Відповідно до обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що в цьому випадку обмеження, пов'язані із виникненням спорів з різних правовідносин, оскільки задоволення зустрічного позову в даному випадку не виключає можливості повного або часткового задоволення первісного позову, а обставин, які б свідчили про взаємну пов'язаність зустрічного позову з первісним не наведено. За своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, оскільки сторона у справі в такому випадку не позбавлена можливості звернутися з цим позовом у загальному порядку.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" (вх. № 1025 Х/2) без задоволення, а ухвали Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.03.2019 у справі №922/465/19 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у відповідності до статей 286- 289 ГПК України.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя О.В. Шевель