проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" квітня 2019 р. Справа № 922/2792/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Попков Д.О., суддя Зубченко І.В.
секретар судового засідання Євтушенко Є.В.
за участю представників:
від позивача - Шмалій С.В., за довіреністю та свідоцтвом;
від відповідача - Соколов С.В., згідно з наказом;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Сервіс Голд», м. Харків вх. № 275 Х/З на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2018 р. у справі № 922/2792/18 (суддя - Калантай М.В., повний текст складено та підписано 28.12.2018 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Сервіс Голд», м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд», м. Харків
про стягнення 21 170,36 грн.
09.10.2018 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторська компанія Сервіс Голд» (далі - ТОВ «ТЕК Сервіс Голд», позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азотфострейд» (далі - ТОВ «Азотфострейд», відповідач) пені в сумі 21 170,36 грн. за несвоєчасне здійснення платежів за договором № 01-03/2016 від 01.03.2016 р. про транспортно-експедиторське обслуговування за період з 28.02.2018 р. по 12.07.2018 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2018 р. у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано, зокрема, з тих підстав, що надання послуг відбувалося на інших умовах, ніж ті, що визначені зазначеним договором, а сторонами не узгоджувалися інші порядки та строки оплат за надані послуги, тому на підставі ст. 530 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк здійснення оплати за надані послуги для відповідача не настав у заявлений позивачем період у зв'язку з відсутністю відповідної вимоги позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Азотфострейд» на користь ТОВ «Транспортно-експедиторська компанія Сервіс Голд» суму заборгованості в розмірі 21 170,36 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Скаржник стверджує, що ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не передбачено обов'язку зазначати в первинному документі строк оплати вже наданих послуг, тому актами виконаних робіт строки оплати вартості наданих послуг не мали узгоджуватися.
За доводами апеляційної скарги, у судовому засіданні представник відповідача не заявляв про неотримання відповідачем рахунків на оплату послуг, а також у відзиві на позов не посилався на цю обставину, тому спірні рахунки є належним доказом виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг згідно з умовами договору. До того ж, в платіжних дорученнях відповідача в призначенні платежу при сплаті заборгованості за договором відповідач посилався саме на рахунки, виписані позивачем.
Також, на думку скаржника, висновок місцевого господарського суду про те, що позивач після надання послуг мав надіслати відповідачеві вимогу про сплату боргу (в контексті приписів ст. 530 ЦК України) є хибним та необ'єктивним, оскільки судом не ставилося питання позивачеві щодо необхідності надання до матеріалів справи доказів досудового врегулювання сплати основної суми заборгованості.
08.02.2019 р., у строк, визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 р., від ТОВ «Азотфострейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи надуманими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Також 08.02.2019 р. від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: листа ФОП Ушакової С.А. б/н від 11.01.2019 р. та роздруківок електронних листів з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування неможливості надання зазначених доказів під час розгляду даної справи господарським судом Харківської області позивач посилається на те, що на момент звернення до суду з позовною заявою ТОВ «ТЕК Сервіс Голд» відповідними даними не володіло, оскільки відправлення рахунків на оплату на адресу електронної поштової скриньки ТОВ «Азотфострейд» здійснювалося з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 Ушаковою С.А., яка надавала ТОВ «ТЕК Сервіс Голд» бухгалтерські послуги як ФОП за договором про надання бухгалтерських послуг № 05/01-К від 05.01.2018 р., тому саме ця особа мала доступ до зазначеної електронної пошти, в той час як ТОВ «ТЕК Сервіс Голд» такого доступу не мало.
Інформацію про виставлення рахунків на оплату та їх відправлення відповідачеві ТОВ «ТЕК Сервіс Голд» отримало лише у січні 2019 року, тобто, після ухвалення рішення у даній справі судом першої інстанції, отримавши письмову відповідь від ФОП Ушакової С.А.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши зазначені докази, суд апеляційної інстанції вважає наведені позивачем обставини неможливості їх подання господарському суду Харківської області неповажними та залишає їх без розгляду, долучивши до матеріалів справи, з наступних підстав.
Вбачається, що лист Ушакової С.А. надано позивачеві у відповідь на лист б/н від 12.12.2018 р., в той час як позовна заява зареєстрована канцелярією суду першої інстанції 09.10.2018 р. Позивач жодним чином не обґрунтував неможливість звернення до зазначеної особи хронологічно раніше грудня 2018 року.
Крім того, позивачем до свого клопотання не надано договору про надання бухгалтерських послуг № 05/01-К від 05.01.2018 р. на підтвердження договірних відносин з Ушаковою С.А., а також інших доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин, зокрема, відсутності у ТОВ «ТЕК Сервіс Голд» паролю від електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1, тощо.
До того ж, з наданих роздруківок електронних листів неможливо встановити, що прикріплені до листів файли є саме спірними рахунками на оплату через неналежні розмір та якість зображення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2016 року між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір №01-03/2016 про транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачу транспортно-експедиторські послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 3.2 договору, вартість транспортно-експедиторських послуг оплачується замовником згідно з рахунком виконавця.
Згідно з пунктом 2.2.2 договору, замовник зобов'язаний здійснювати оплату платежів за цим договором протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунків.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що після визначення обсягів роботи замовник здійснює передоплату в розмірі 100% згідно з виставленим виконавцем рахунком.
Згідно з пунктом 4.1 договору, у разі несвоєчасного здійснення замовником платежів, останній виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Умовами п. 8.5 договору сторонами погоджено, що договір діє до 31.12.2016 р.
Договір підписаний керівниками сторін, підписи яких скріплені їх печатками.
Додатковою угодою № 1 від 02.03.2016 р. до договору пункт 2 договору доповнено підпунктом 2.2.3.
На підставі п. 4.1 договору позивач, вважаючи, що відповідач оплатив надані послуги з порушенням встановленого договором строку, здійснив нарахування пені, тому 17.07.2018 надіслав відповідачеві лист з вимогою щодо сплати пені у розмірі 16 461,73грн. за період з 28.02.2018 по 12.07.2018.
Даний лист отриманий відповідачем 19.07.2018, що підтверджується відповідною відміткою про вручення на рекомендованому повідомленні № 5105239900869, проте залишений ним без відповідного виконання.
Зазначена обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення пені за період з 28.02.2018 р. по 12.07.2018 р. у сумі 20 170,36 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною другою цієї статті встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Умовами договору передбачено порядок здійснення розрахунків шляхом внесення замовником попередньої оплати на підставі виставлених виконавцем рахунків.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами на виконання умов договору складені та підписані акти надання послуг №2 від 22.01.2018 на суму 73 907,45грн., №3 від 22.01.2018 на суму 118 326,49грн., №4 від 23.01.2018 на суму 8 361,00грн., №7 від 16.02.2018 на суму 26 699,85грн., №12 від 28.02.2018 на суму 18 200,28грн.
Доказів перерахування відповідачем позивачеві суми попередньої оплати за відповідними рахунками матеріали справи не містять. Тобто, сторони відступили від договірних умов, а послуги фактично надавалися позивачем без отримання від відповідача передоплати. При цьому, будь-яких змін до умов договору щодо порядку здійснення оплати після фактичного надання послуг сторонами не укладалося.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що в жодному з цих актів сторонами не узгоджувалися відповідні строки оплати вартості вже наданих послуг.
При цьому, позивачем до позовної заяви додано підписаний обома сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2018 - 14.03.2018, в якому на підставі лише вищевказаних актів надання послуг відображено загальну вартість наданих послуг в розмірі 168 495,07грн.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом позивачем до матеріалів справи надано рахунки на оплату №161 від 20.12.2017 на суму 8 361,00грн., №2 від 10.01.2018 на суму 73 907,45грн., №3 від 10.01.2018 на суму 50 000,00грн., №5 від 22.01.2018 на суму 68 326,49грн., №8 від 14.02.2018 на суму 26 699,85грн., №11 від 23.02.2018 на суму 18 200,28грн., проте без доказів їх надсилання відповідачеві. Крім того, акти надання послуг та акт звіряння взаємних розрахунків також не містять посилань на ці рахунки, що свідчить про необізнаність відповідача щодо даних документів, на підставі яких мала бути здійснена попередня оплата послуг. До того ж, із зазначених рахунків не вбачається наявності вимог.
Отже, зазначені рахунки на оплату обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції як доказ виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг згідно з пунктами 2.2.2, 3.2, 3.4 договору. Доводи апеляційної скарги про відсутність посилань відповідача на їх неотримання не приймаються до уваги, оскільки не спростовують правомірність оцінки суду першої інстанції наданої даним документам.
Більше того, за договором сторони не обумовили форму та порядок складання «рахунку», його призначення та умови надсилання «виставлення».
30 травня 2018 року господарським судом Харківської області видано судовий наказ у справі №922/1395/18, відповідно до якого з відповідача на користь позивача стягнуто 168 495,07грн. заборгованості за договором, на підставі якого заявлено позов у даній справі.
Сторонами визнається та не оскаржується факт отримання відповідачем наказу суду від 30.05.2018 р. у справі № 922/1395/18 саме 13.07.2018 р., а також факт сплати ним всієї суми заборгованості у розмірі 168 495,07грн. того ж дня - 13.07.2018 р.
Отже, сторони фактично відступили від умов договору, які регулюють порядок оплати надання послуг, проте не врегулювали належним чином питання щодо того в які строки слід оплачувати фактично надані послуги, тому відповідач після надання послуг мав можливість звернутися до відповідача з вимогою про сплату боргу на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України.
В матеріалах справи відсутні докази такого звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в загальному розмірі 168 495,07грн., а тому сплата цієї заборгованості ТОВ «Азотфострейд» в день отримання наказу господарського суду Харківської області від 30.05.2018 р .у справі № 922/1395/18 не є простроченням виконання зобов'язання останнім в частині своєчасності оплати наданих послуг, оскільки до 13.07.2018 р. строк здійснення оплати за надані послуги для відповідача не настав.
Звертаючись з даним позовом, позивач розрахував пеню з 28.02.2018 по 12.07.2018, тобто за період, який передував моменту отримання відповідачем судового наказу.
Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано та на законних підставах дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення пені за період з 28.02.2018 по 12.07.2018 у сумі 21 170,36 грн. є безпідставними, у зв'язку з чим відмовив у їх задоволенні.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що ним помилково ототожнюється процедура досудового врегулювання спору шляхом надсилання боржнику претензій, вимог, тощо з порядком кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання у випадку відсутності встановленого строку його виконання, або доказів певного його узгодження чи вжиття заходів щодо виконання відповідних умов.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2018 р. у справі № 922/2792/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови складено 19.04.2019 р.
Головуючий суддя В.І. Пушай
Суддя Д.О. Попков
Суддя І.В. Зубченко