вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" квітня 2019 р. Справа№ 911/1947/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Ігнатюк Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Денисенко О.В. (довіреність №062/15/01/03-107 від 09.01.2019р.)
від відповідача: Проскурін В.Г. (ордер №778606 від 01.04.2019р.)
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
на рішення господарського суду Київської області від 19.12.2018 року
у справі № 911/1947/18 (суддя Л.Я. Мальована)
за позовом комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан"
про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-А16/2-П від 31.10.2017 та стягнення 22 541 грн. 80 коп., -
У вересні 2018 року позивач - комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" - звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Богдан" про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-А16/2-П від 31.10.2017 та стягнення 22 541 грн. 80 коп.
Рішенням господарського суду Київської області від 19.12.2018 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що станом на дату укладання договору підряду було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, а також було погоджено та підписано протокол погодження договірної ціни. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22541,80 грн. та визнання недійсними п. 3.1. підряду в частині визначення вартості ПДВ є необґрунтованими з підстав відсутності умов такого зменшення в Законі чи договорі.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач - комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 19.12.2018 року у справі № 911/1947/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не враховано те, що станом на дату укладання договору підряду у відповідача було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним п.3.1 договору підряду №17/Б-А-16/2-П від 31.10.2017 року про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ та необхідно задовольнити позовні вимоги про стягнення 22541,80 грн. Також, зазначив, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції неправомірно не взяв до уваги доводи відповідача щодо наявності умислу у відповідача при укладенні правочину під впливом обману.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація", та призначено справу до розгляду на 12.03.2019 року.
13.02.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
В подальшому розгляд справи відкладався.
У судовому засіданні 02.04.2019 року представник позивача, підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між 31.10.2017 року між КП Київжитлоспецексплуатація та ТОВ «Будівельна компанія «Богдан» був укладений договір підряду №17/Б-А16/2-П (а.с.11т.1)
За умовами зазначеного договору, підрядник зобов'язується здійснити роботи: « 6021-Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Азербайджанська, 16/2 у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація» (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в обємі, визначеному у кошторисній документації до договору відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 №1279. (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013). Балансоутримувачем житлового будинку є комунальне підприємство керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва. (п.1.1. договору)
Пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №2 (а.с.53 т.1) визначено, що ціна договору становить 112 709 гривень, крім того ПДВ 20% - 22 541,80 гривень, а всього 135 250,80 гривень. Протокол погодження договірної ціни був узгоджений та підписаний позивачем та відповідачем 31.10.2017. (а.с.54 т.1)
Умовами пунктів 4.1 та 4.3 договору сторони погодили що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів підписаними уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації. Замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою не пізніше 30 банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника.
На виконання умов договору позивач здійснив розрахунки з відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 (а.с.59 т.1), що підтверджується платіжними дорученням: №2313 від 26 грудня 2017 року на суму 1917,60 гривень, №2315 від 26 грудня 2017 року на суму 86804,21 гривень, №840 від 21 листопада 2017 року на суму 46528,99 гривень. (а.с.68-70т.1). З матеріалів справи вбачається, що сторонами було повністю виконані взяті на себе зобов'язання за спірним договором.
Сума податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором становить 22 541,80 гривень.
31.05.2018 на адресу відповідача направлено вимогу щодо повернення зайво сплаченої суми ПДВ в розмірі 22 541,80 гривень (з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору). Відповіді на зазначену вимогу, відповідач не направив.
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що станом на момент проведення публічних закупівель, 23.10.2017, відповідачем разом з проектною документацією додане свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200078437, однак під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових операцій встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано за рішенням контролюючого органу від 26.07.2017. Тобто, станом на момент укладення договору підряду, позивача було введено в оману в частині наявності у відповідача спірного свідоцтва.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що на день звернення з даним позовом договір підряду № 17\б-А16\2-П є виконаним сторонами в повному обсязі і вказане виключає можливість внесення до нього змін як в цілому так і в частині ціни.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Положеннями статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
У відповідності до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 ЦК України).
Укладаючи договір сторони погодили ціну, прийнятну для них обох, отже встановили її за спільною домовленістю. У відповідності дост. 189 ГК України, ціна визнається істотною умовою господарського договору. Зміна ціни договору після його виконання не допускається (ч.3 ст. 632 ЦК України). Звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору в частині його ціни після повного виконання учасниками угоди її умов, суд розцінює, як намагання внесення змін до ціни договору після його повного виконання, що суперечить вимогам Цивільного кодексу, звичаям ділового обороту.
Як вже зазначалось та було вірно встановлено судом першої інстанції позивачем на виконання умов договору № 17/Б-А-16/2-П від 31 жовтня 2017 року було виконано капітальний ремонт житлового будинку, а саме роботи: « 6021 - Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою : вул. вул. Азербайджанська, 16/2 у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація» (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в об'ємі, визначеному у кошторисній документації до договору відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 №1279. (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013). При цьому, якість та об'єм робіт сторонами не заперечувалась.
На виконання умов договору позивач здійснив розрахунки з відповідачем за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 (а.с.59 т.1), що підтверджується платіжними дорученням: №2313 від 26 грудня 2017 року на суму 1917,60 гривень, №2315 від 26 грудня 2017 року на суму 86804,21 гривень, №840 від 21 листопада 2017 року на суму 46528,99 гривень. (а.с.68-70т.1). З матеріалів справи вбачається, що сторонами було повністю виконанні взяті на себе зобов'язання за спірним договором.
Як вже зазначалось вище, сума податку на додану вартість відповідно до протоколу погодження договірної ціни та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за договором становить 22 541,80 гривень.
За позицією позивача обман при укладенні оспорюваного правочину полягає у включенні до вартості робіт, проведених відповідачем, суми ПДВ за ставкою 20 %, в той час, як у відповідача було відсутнє свідоцтво платника податку на додану вартість.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Згідно частини 1 статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Враховуючи відсильну норму, що містить ст. 230 ЦК України, виходячи зі змісту ст. 229 ЦК України, слід вважати, що істотне значення має обман щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Стаття 230 ЦК України вказує на дві форми, в яких може виражатися обман. Позивач зазначає, що обман відповідача виражений у пасивній формі (замовчування обставин).
Обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України є наявність умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину. Тобто сторона, яка здійснює обман, повинна знати чи виходити у своїй поведінці з того, що неправильне уявлення, яке виникає у результаті обману у контрагента , буде мати для нього вирішальне значення. Отже, обман повинен зачіпати істотні моменти формування внутрішньої волі, тобто такі, при достовірному уявленні про які правочин би не був вчинений.
А відтак між обманом та укладанням договору повинен бути причинний зв'язок, тобто без обману договір б не укладався.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено як включення у вартість робіт витрат на сплату ПДВ (тобто фактично визначення ціни в більшому розмірі) вплинуло на волю позивача укласти спірний правочин і в чому саме полягав протиправний умисел відповідача.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сторонами не заперечується факт виконання робіт на об'єкті у повному обсязі, що підтверджується підписаними з обох боків уповноваженими представниками сторін актів приймання передачі - виконаних робіт.
Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до частин 1, 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, зокрема: ціну договору, включаючи податок на додану вартість, яка сторонами не зменшувалась; відповідач як підрядник виконав покладені на нього договором зобов'язання, а позивач як замовник, прийняв виконані підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту покрівлі житлового будинку, без зауважень щодо їх якості та кількості, розрахувався за них у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами. Таким чином, суд першої інстанції приймаючи до уваги зазначені обставини правомірно дійшов до висновку про те, що у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.05.2018 у справі № 918/769/17.
Щодо позовних вимог про стягнення з ТОВ «Будівельна компанія «Богдан» на користь позивача коштів в розмірі 22 541,80 грн. колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволені позовних вимог в цій частині зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 208 ГК України у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Оскільки вимога про повернення коштів у розмір 22 541,80 гривень є похідною від вимоги про визнання недійсним п. 3.1. договору підряду №17/Б-А16/2-П від 31.10.2017 в частині визначеної суми ПДВ, то в її задоволенні правомірно було відмовлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 19.12.2018 року у справі № 911/1947/18, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на рішення господарського суду Київської області від 19.12.2018 року у справі № 911/1947/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 19.12.2018 року у справі № 911/1947/18 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).
Матеріали справи № 911/1947/18 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 19.04.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко