79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.04.2019 Справа №914/2444/18
За позовом: Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація”, м. Львів
про стягнення 277 474, 35 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення 373 784, 75 грн.
Ухвалою від 02.01.2019 було відкрито провадження у справі № 914/2444/18 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.01.2019.
Представник позивача у судове засідання 28.01.2019 з'явився. Представник відповідача у судове засідання 28.01.2019 не з'явився. Ухвалою суду від 28.01.2019 підготовче засідання відкладено на 18.02.2019.
Представник позивача у судове засідання 18.02.2019 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про продовження терміну підготовчого провадження. Представник відповідача у судове засідання 18.02.2019 не з'явився, на адресу суду повернувся конверт адресований відповідачу з ухвалою суду про відкриття провадження у справі з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”. Ухвалою суду від 18.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 18.03.2019.
Представник позивача у судове засідання 18.03.2019 з'явився, оголосив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору. Представник відповідача у судове засідання 18.03.2019 не з'явився, на адресу суду повернувся конверт адресований відповідачу з ухвалою суду про відкладення розгляду справи з відміткою “за закінченням встановленого строку зберігання”. Ухвалою суду від 18.03.2019 підготовче засідання відкладено на 25.03.2018.
Представник позивача у судове засідання 25.03.2019 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів: а саме докази надіслання 04.03.2019 на адресу відповідача уточнення до позовної заяви у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача: 196 845, 86 грн - основного боргу, 28 738, 31 грн - пені, 41 085, 44 грн - інфляційних втрат, 10 804, 74 грн - 3% річних, яке суд прийняв до розгляду. Представник відповідача у судове засідання 25.03.2019 не з'явився. Ухвалою суду від 25.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.04.2019.
Представник позивача у судове засідання 08.04.2019 з'явився, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання 08.04.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” зареєстровано за адресою: 79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, куди й скеровувались ухвали господарського суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення. Ухвала про відкриття провадження у справі від 02.01.2019 була повернута Укрпоштою на адресу суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
Відповідно до приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 08.04.2019 розглянуто справу по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.
Позиція позивача.
Львівське міське комунальне підприємство “Львівводоканал” звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” про стягнення заборгованості у розмірі 373 784, 75 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 08.07.2010 між сторонами у справі було укладено договір № 570129 про надання послуг з водопостачання та водовідведення (надалі договір) між виробником цих послуг та виконавцем послуг.
Відповідно до п. 1.1. договору, позивач, за договором - виробник послуг зобов'язувався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, за адресою: будинок № 139 по вулиці Кульпарківській, м. Львів (додаток до договору 1), а відповідач, за договором - виконавець послуг зобов'язувався оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору.
Згідно до п. 6.3. договору, виконавець послуг до 20 числа, наступного за звітним місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 3,3 % комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. При цьому, у першу чергу погашається заборгованість виконавця.
У відповідності до п. 6. 4. договору, рахунок на оплату спожитих послуг водопостачання та водовідведення виставляється виробником послуг в останній день звітного місяця на підставі показів загально будинкових приладів обліку, а за їх відсутності: на підставі звіту виконавця послуг, поданого ним до 25 числа звітного місяця на паперових носіях по формі - додатку 3 до договору та в електронному вигляді по формі - додатку 4 до договору.
Як стверджує позивач, починаючи з 2015 року відповідач не здійснював своєчасної оплати послуг відповідно до умов договору, у зв'язку з чим у нього виникала постійна заборгованість перед позивачем.
Позивач зазначає, що ним неодноразово надсилались звернення на адресу відповідача з проханням погасити поточну заборгованість, проте оплата проводилась не своєчасно і не в повному об'ємі. Останнє звернення з претензією сплатити суму заборгованості, яка утворилась за поточний період було скеровано відповідачу 06.11.2018, однак жодної відповіді не було отримано та борг не погашено.
На підставі наведеного, позивач звернувся з даним позовом до суду та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.03.2019, просить стягнути з відповідача: 196 845, 86 грн - основного боргу, 28 738, 31 грн - пені, 41 085, 44 грн - інфляційних втрат, 10 804, 74 грн - 3% річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Обставини справи встановлені судом.
Між Львівським міським комунальним підприємством “Львівводоканал” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” було укладено договір від 08.07.2010 № 570129 про надання послуг з водопостачання та водовідведення між виробником цих послуг (позивачем) та виконавцем послуг (відповідачем). Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався надавати послуги з водопостачання та водовідведення, за адресою: будинок № 139 по вулиці Кульпарківській, м. Львів (додаток до договору 1), а відповідач зобов'язався оплачувати послуги з водопостачання та водовідведення за затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору.
У пункті 2.1. договору, зазначено, що виробник послуг забезпечує виконавцю послуг постачання питної води, яка відповідає чинному стандартові або (та) дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту за режимом не менше ніж за графіком затвердженим Виконавчим комітетом з тиском необхідним для якісного надання послуг водопостачання, та приймання стічних вод, у яких не перевищено допустимі концентрації забруднювальних речовин,
Згідно п. 6.3. договору, виконавець послуг до 20 числа, наступного за звітним місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 3,3 % комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів. При цьому, у першу чергу погашається заборгованість виконавця.
У відповідності до п. 6. 4. договору, рахунок на оплату спожитих послуг водопостачання та водовідведення виставляється виробником послуг в останній день звітного місяця на підставі показів загально будинкових приладів обліку, а за їх відсутності: на підставі звіту виконавця послуг, поданого ним до 25 числа звітного місяця на паперових носіях по формі - додатку 3 до договору та в електронному вигляді по формі - додатку 4 до договору.
Відповідно до п. 3.2.1. договору виконавець зобов'язується, виконувати умови та порядок оплати виробнику послуг за надані послуги в обсязі і терміни, які передбачені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, та виставляв рахунки на їх оплату. Відповідач в порушення умов договору розрахунок за надані послуги належним чином не провів, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка відповідно до зведених загальних довідок за період з 01.12.2015 по 30.11.2018 становить суму у розмірі 196 845, 86 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
З метою захисту своїх прав, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг з водопостачання та, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.03.2019, просить стягнути з відповідача: 196 845, 86 грн - основного боргу, 28 738, 31 грн - пені, 41 085, 44 грн - інфляційних втрат, 10 804, 74 грн - 3% річних.
Норми права та мотиви з яких виходив суд при ухваленні рішення.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи наведене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовної вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 196 845, 86 грн за надані послуги з водопостачання та водовідведення.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України, правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 7.2. договору сторони погодили, що у випадку несплати або часткової несплати за надані послуги виконавець сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладення договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунком.
На підставі зазначених у п. 7.2. договору умов, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 28 738, 31 грн, за період з 21.06.2018 по 20.12.2018.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені суд встановив, що вказане нарахування проведено правильно, а сума пені в розмірі 28 738, 31 грн є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.
Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).
На підставі ст. 625 ЦК України, за час прострочення оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних (за період з 01.12.2015 по 30.11.2018) на суму 10 804, 74 грн та інфляційні втрати (за період з 01.12.2015 по 30.11.2018) в розмірі 41 085, 44 грн. Суд встановив, що вказані нарахування позивачем проведено вірно, та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача зазначених сум.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивачем за подання даного позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 5 606, 77 грн, згідно платіжного доручення від 28.12.2018 № 6752/5199. Однак, в процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог та заявлено клопотання про повернення надмірно сплаченої суми судового збору в частині зменшених позовних вимог.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи зазначене, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку повернути позивачу з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1 444, 65 грн, яка пропорційна сумі на яку позивачем було зменшено позовні вимоги.
Щодо відшкодування решти суми судового збору в розмірі 4 162, 12 грн, суд, відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку стягнути їх з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівавтокомплектація” (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 45, код ЄДРПОУ 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівводоканал” (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) суму в розмірі 281 636, 47 грн з яких:
- 196 845, 86 грн - основного боргу;
- 28 738, 31 грн пені;
- 41 085, 44 грн інфляційних втрат;
- 10 804, 74 грн 3 % річних;
- 4 162, 12 грн - судового збору;
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Повернути Львівському міському комунальному підприємству “Львівводоканал” (79017, м. Львів, вул. Зелена, 64, код ЄДРПОУ 03348471) з Державного бюджету України 1 444, 65 грн судового збору, про що винести відповідну ухвалу після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 18.04.2019
Суддя Манюк П.Т.