ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.04.2019Справа № 910/3344/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Тиндиченко Ольги Іванівни (АДРЕСА_1)
до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська 11-А)
про стягнення 169 769,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Мельниченко Є.В.
від відповідача: не з'явився
В судовому засіданні 17.04.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Фізична особа-підприємець Тиндиченко Ольга Іванівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про стягнення 169 769,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №1503-2П від 22.03.2018 про закупівлю послуг з організації гарячого харчування в НВК №157 відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворився борг перед позивачем у розмірі 169 769,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3344/19. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на17.04.2019.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.03.2019 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04211, м. Київ, вул. Йорданська 11-А.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103049459185 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 25.03.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.
11.04.2018 загальним відділом діловодства суду зареєстровано заява відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 17.04.2019 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті з урахування клопотання останнього.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
22 березня 2018 між Управлінням освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (надалі - замовник/відповідач та Фізичною особою-підприємцем Тиндиченко Ольгою Іванівною (надалі - учасник/позивач) укладено договір № 1503-2П, умовами якого передбачено, що учасник зобов'язується у 2018 році надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги на умовах, визначених цим договором.
У п. 1.2. договору визначено найменування послуги: послуги з організації гарячого харчування в НВК № 157 (ДК 021:2015:55520000-1 - Кейтерингові послуги).
Відповідно до п. 3.1. договору, орієнтовна ціна цього договору на 2018 рік становить 1 210 040, 00 грн. без ПДВ, яка визначається згідно розрахунку вартості послуги (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з ч. 4.4. договору замовник проводить розрахунки з учасником у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через УДКСУ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві.
У випадку затримки оплати послуг замовником, як бюджетною державною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату наданих послуг учасником послуг протягом 14-ти банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок (4.5. договору).
Розділом 5 договору визначено, що учасник надає послуги через їдальні навчальних закладів з використанням якісних продуктів, придбаних за свій рахунок. Місце надання послуг: 04210, Україна, Київ, проспект Оболонський, 12-В. Термін надання послуг: до 31грудня 2018 року.
Відповідно до п. 6.1.1. договору замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги на умовах, визначених цим договором.
Даний договір, відповідно до п. 10.1. набирає чинності з моменту його підписання представниками сторін, скріплення печатками та діє до 31.12.2018, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань.
Як вбачається із матеріалів справи, Додатком № 1 до договору сторони погодили розрахунок вартості послуги: сніданки 1-4 класів та обіди учнів 5-11 класів, загальна вартість послуг складає 1 210 040, 00 грн.
29.12.2018 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжили термін дії договору на строк достатній до проведення процедури закупівлі послуг на початку 2019 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі, а частині розрахунків до 31.12.2019.
Додатковою угодою № 2 від 22.01.2019 сторонами викладено п. 3.1. договору у редакції: «Ціна даного договору на 2018 рік становить 1 210 040.00 грн. Орієнтовна ціна даного договору на 2019 рік становить 242 008,00 грн.», а також п. 5.3. викладено у наступній редакції: «Термін надання послуги: до проведення процедури закупівлі товару на початок 2019».
Вказаною угодою № 2 сторонами також внесено доповнення у додаток № 1, у редакції: «сніданки 1-4 класів загальна вартість 240 032,00 грн та обіди учнів 5-11 класів, загальна вартість 1 976,00 грн, всього на суму 242 008,00 грн.
За доводами позивача виконавцем належним чином виконано зобов'язання за договором та надано послуги замовнику на загальну суму 169 769,00 грн., що підтверджується актом № 1 від 04.02.2019 про надання послуг по гарячому харчуванню учнів НВК № 157 Оболонського району на суму 94 264,00 грн та актом № 2 від 01.03.2019 про надання послуг по гарячому харчуванню учнів НВК № 157 Оболонського району на суму 75 523,00 грн, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (належним чином завірені копії містяться у матеріалах справи).
Проте, як вказує позивач, відповідачем не було оплачено послуги, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 169 769,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем була вручена відповідачу претензія б/н від 04.03.2019, в якій позивач просив відповідача виконати зобов'язання за договором та сплатити борг у сумі 169 769,00 грн. Дану претензію відповідачем було отримано 04.03.2019, згідно відтиску печатки вхідної кореспонденції Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації № 10418/1162 на претензії.
Однак, відповіді на претензію відповідачем не надано, заборгованість не погашено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
Отже, спір у справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані послуги за договором.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою договір від 22.03.2018 №1503-2П, є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до п.п. 4.4., 4.5. договору замовник проводить розрахунки з учасником у відповідності до вимог ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України через УДКСУ у Оболонському районі ГУ ДКСУ у м. Києві. У випадку затримки оплати послуг замовником, як бюджетною державною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату наданих послуг учасником послуг протягом 14-ти банківських днів з дня надходження коштів на свій рахунок.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем надано передбачені договором та додатковою угодою № 2 послуги на загальну 169 787,00 грн, а відповідачем прийняті надані послуги без зауважень, що підтверджується актом № 1 про надання послуг по гарячому харчуванню учнів НВК № 157 Оболонського району від 04.02.2019 на суму 94 264,00 грн та актом № 2 про надання послуг по гарячому харчуванню учнів НВК № 157 Оболонського району 01.03.2019 на суму 75 523,00 грн.
Однак, відповідач в порушення договірних зобов'язань так і не оплатив наданні послуги у повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворився борг.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що замовник в порушення покладеного на нього законом та договором обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим заборгованість останнього становить 169 787,00 грн, яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено.
Судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем за актами № 1 від 04.02.2019 та № 2 від 01.03.2019 складає більшу суму ніж заявлена позивачем (94 264,00 грн + 75 523,00 грн = 169 787,00 грн). Вказана заборгованість на суму 94 264,00 грн та на суму 75 523,00 грн визнана відповідачем, згідно з актами звірків взаємних розрахунків, підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.
Оскільки, заявлена до стягнення сума заборгованості є меншою а саме - 169 769,00 грн., що є правом позивача й відповідно є підставою для задоволення позову в цій частині відповідно до наданих позивачем розрахунків.
Стосовно строків оплати, що визначені умовами договору, а саме, п 4.5. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з приписами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і оскільки між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 ЦК), що регулюються актами цивільного законодавства України, то з огляду на положення частини 2 статті 617 ЦК та частини 2 статті 218 ГК відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань, не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання за договором.
При цьому, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 ст. 530 цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем була вручена відповідачу претензія б/н від 04.03.2019, в якій позивач просив відповідача виконати зобов'язання за договором та сплатити борг у сумі 169 769,00 грн за надані послуги за період з 08.01.2019 по 28.02.2019. Дану претензію відповідачем було отримано 04.03.2019.
Таким чином, приймаючи до уваги приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був оплати надані послуги до 11.03.2019 (включно), тобто починаючи з 12.03.2019 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання грошового зобов'язань за надані позивачем послуги, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління освіти Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (04211, м. Київ, вул. Йорданська, буд. 11-А; ідентифікаційний код 37445442) на користь Фізичної особи-підприємця Тиндиченко Ольги Іванівни (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за послуги з організації гарячого харчування у закладах освіти Оболонського район міста Києва у розмірі 169 769 (сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 546 (дві тисячі п'ятсот сорок шість) грн 54 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено18.04.2019
Суддя Л. Г. Пукшин