ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.04.2019Справа № 910/20326/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу
за позовом Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс"
до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеровент";
2) Приватне акціонерне товариство "АК "Перлина"
про стягнення банківської гарантії у сумі, еквівалентній 254 976,51 євро
представники сторін:
від позивача: Посікіра Р.Р. - представник за довіреністю № 3 від 03.01.19
від відповідача: Каракоця О.Р. - представник за довіреністю № 4543-К-О від 23.10.18
від третьої особи-1: Пантія О.А. - представник за свідоцтвом № 21/1392 від 05.04.18
від третьої особи-2: не з'явився
У листопаді 2017 року до Господарського суду м. Києва звернулось Львівське комунальне підприємство "Львівелектротранс" (далі - ЛКП "Львівелектротранс", позивач) із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач) про стягнення коштів за банківською гарантією у сумі 254 976,51 євро, яка станом на 15.11.2017 р. була еквівалентна 7 934 866,19 грн.
У обґрунтування позову ЛКП "Львівелектротранс" зазначило, що відповідачем були порушені взяті на себе гарантійні зобов'язання виконання контракту № 39299/6 від 10.05.2016 р., укладеного позивачем із третьою особою (ТОВ "Аеровент"). У зв'язку з неналежним виконанням підрядником (ТОВ "Аеровент") робіт за цим контрактом позивач був змушений його розірвати та звернутися до відповідача з вимогою про виплату банківської гарантії. Однак, банк відмовив у виплаті гарантії, незважаючи на попередньо прийняте ним позитивне рішення з цього питання.
У позові ЛКП "Львівелектротранс" просило стягнути з АТ КБ "Приватбанк" банківську гарантію у сумі 254 976,51 євро, що станом на 15.11.2017 р. згідно з офіційним курсом НБУ становило 7 934 866,19 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 р. до розгляду справи були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аеровент" (далі - ТОВ "Аеровент", третя особа-1), а також Приватне акціонерне товариство "АК "Перлина" (далі - ПрАТ "АК "Перлина", третя особа-2).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2018 р. (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні позову ЛКП "Львівелектротранс" було відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 р. рішення суду першої інстанції було скасоване, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги ЛКП "Львівелектротранс" задоволені, з АТ КБ "Приватбанк" стягнуто банківську гарантію у сумі 254 976,51 євро.
Постановою Верховного Суду від 13.11.2018 р. вищевказані судові рішення скасовані, справу направлено на новий розгляд.
За результатами повторного автоматичного розподілу справа № 910/20326/17 передана на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку із чим ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2018 р. була прийнята до розгляду. У справі призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У підготовчому провадженні позивач, з урахуванням висновків, зроблених Верховним Судом у постанові від 13.11.2018 р. по даній справі, уточнив предмет позову в частині валюти заявленої до стягнення суми банківської гарантії, а саме - просив стягнути еквівалент 254 976,51 євро у національній валюті за офіційним курсом НБУ, встановленим на дату її сплати.
Відповідач та третя особа-1 - ТОВ "Аеровент" у строк, встановлений законом, надали суду відзив на позов та письмові пояснення (відповідно), у яких проти позовних вимог заперечили, вважали їх необґрунтованими.
Під час нового розгляду справи по суті представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, зазначив, що за вимогами позивача банком, дійсно, було прийняте позитивне рішення про виплату гарантії, проте, такі дії банку були обмежені спеціальним законодавством, виходячи з того, що за умовами договору гарантії сплата гарантії за рахунок коштів банку (якщо кошти клієнтом не надані) є наданням кредиту боржнику (клієнту). Водночас, рішенням Правління НБУ від 05.01.2017 № 7-рш/БТ гаранту - АТ КБ "Приватбанк" було заборонено здійснення кредитування пов'язаних із банком осіб, яким є, зокрема, підрядник (принципал) - ТОВ "Аеровент". Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи-1 - ТОВ "Аеровент" вважав, що позов задоволенню не підлягає з тих підстав, що вимога бенефіціара (позивача) - ЛКП "Львівелектротранс" про сплату коштів за гарантією не містить посилання на те, які саме зобов'язання були порушені підрядником за контрактом (ТОВ "Аеровент"). Також, як і відповідач, у якості відмови у сплаті гарантійного забезпечення послався на прийняте Правлінням НБУ рішення № 7-рш/БТ від 05.01.2017, яке може призвести до кредитування пов'язаної з банком особи (принципала).
Представник третьої особи-2 - ПрАТ "АК "Перлина" в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція третьої особи-2 щодо заявлених позовних вимог суду невідома.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та врахувавши викладені в постанові Верховного Суду від 13.11.2018 р. вказівки по даній справі, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.
Установлено, що 10.05.2016 р. між ЛПК "Львівелектротранс" (замовник) та ТОВ "Аеровент" (підрядник) був укладений контракт № 39299/6 (надалі - контракт). Відповідно до умов цього контракту підрядник прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт по реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо № 2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові, а замовник погоджується оплатити підряднику вартість контракту або іншу суму, яку виникне потреба сплатити відповідно до положень контракту в строки та в порядку, визначених контрактом.
Умови контракту, права та обов'язки сторін за ним, обсяги робіт, загальні технічні вимоги виконання робіт, сторони визначили контрактною документацією, яка складається з: (а) контрактної угоди; (b) листа про прийняття пропозиції; (с) заявки на участь в торгах; (d) спеціальних умови контракту; (е) загальних умов контракту; (f) специфікації; (h) відомостей цін / відомостей обсягів робіт; (і) інших документів.
У подальшому загальні умови контракту були змінені сторонами та доповнені спеціальними умовами контракту.
Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду, до якого відноситься контракт, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Відповідно до пункту 4.2 контракту (з урахуванням спеціальних умов) підрядник зобов'язаний представити забезпечення виконання контракту замовникові протягом 28 днів після отримання ним сповіщення про акцепт оферти, і що гарантія виконання надається банком або фінансовою установою з надійною репутацією, обраним підрядником. Гарантія складається в формі, наведеній у додатку до спеціальних умов, як це передбачено замовником у умовах контракту, або в іншій формі, затвердженій замовником.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 02.06.2016 р. ТОВ "Аеровент" звернулося до КБ "Приватбанк" із заявою № G0616/4395, якою просило у відповідача надати гарантію виконання контрактних зобов'язань перед ЛКП "Львівелектротранс" (бенефіціар) за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 (тендер № 8156-IFT-32299) в сумі 254 976,51 євро при умові оплати в гривні по курсу НБУ на день платежу на строк з дати підписання до 07.06.2018 із забезпеченням у вигляді нерухомості заставною вартістю 35 679 930,00 грн.
У вказаній заяві ТОВ "Аеровент" зауважив, що гарантія не підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, Публікація Міжнародної Торгівельної палати № 758, або іншим міжнародним документам.
03.06.2016 р. на підставі вказаної заяви та на забезпечення виконання контракту між ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - банк, гарант) та ТОВ "Аеровент" (клієнт, принципал) був укладений договір надання банківської гарантії № G0616/4395 (далі - договір гарантії).
Відповідно до умов цього договору банк (КБ "Приватбанк") гарантує перед бенефіціаром (ЛКП "Львівелектротранс") виконання клієнтом (ТОВ "Аеровент") своїх зобов'язань відповідно до документа, що зазначено у п. А4, на умовах, що зазначено у гарантії.
Банк надає гарантію в обмін на зобов'язання клієнта:
- відшкодувати банку витрати, пов'язані зі сплатою банком за гарантією та сплатити проценти й пеню у разі прострочення відшкодування;
- сплачувати комісії в зазначені цим договором терміни (п. 1.1).
Текст гарантії викладений у додатку 1 до договору, що є його невід'ємною частиною. При цьому основні умови надання банком гарантії містяться у розділі А договору гарантії.
Так, пунктами А1, А3 договору гарантії визначено, що бенефіціаром за гарантією є ЛКП "Львівелектротранс", а сама гарантія забезпечує виконання клієнтом контрактних зобов'язань за контрактом № 39299/6 від 02.06.2016, укладеним між ЛКП "Львівелектротранс" та ТОВ "Аеровент" (п. А4).
У пункті А5 договору гарантії сторони погодили суму гарантії, яка складає 254 976,51 євро за умови оплати в гривнях за офіційним курсом НБУ на дату платежу.
Пунктом А9 договору гарантії визначений термін дії та/або строк дії гарантії - до 07.06.2018.
За умовами пунктів 2.3.3, 2.3.4 договору гарантії банк зобов'язується після одержання вимоги бенефіціара протягом 2 робочих днів повідомити про це клієнта і передати йому копію вимоги разом із копіями доданих до неї документів, та розглянути вимогу бенефіціара разом з доданими до неї документами в строк, встановлений умовами гарантії.
Відповідно до п. 2.1.4 договору гарантії клієнт зобов'язується не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення від банку щодо надходження вимоги від бенефіціара про сплату гарантії надати відомості щодо виконання/невиконання зобов'язань за документом, що зазначено в п. А4, та наявності/відсутності коштів, необхідних для виконання зобов'язань, що зазначені в п. 2.1.5.
Згідно з п. 2.1.5 договору гарантії у разі отримання банком вимоги від бенефіціара та необхідності здійснення платежу за гарантією, при відсутності/недостатності коштів на рахунку покриття, що зазначено в п. А8, клієнт зобов'язаний перерахувати кошти за вимогою банку у сумі, в строк та за платіжними реквізитами рахунку покриття, що зазначено у вимозі банку. Якщо кошти клієнтом не надані, то банк сплачує гарантію за рахунок коштів банку, тобто надає клієнту кредит на строк та на умовах, що зазначено в п. А12.
Відповідно до пункту А12 договору гарантії сплата банком за гарантією за рахунок коштів банку є наданням клієнту кредиту. Сума кредиту дорівнює різниці між фактичним платежем банку за гарантією, включаючи сплату комісій інших банків, та сумою коштів, які надано банку на дату такого платежу. Строк відшкодування клієнтом регресних вимог банку (повернення кредиту) 3 робочих дні, починаючи з дня платежу банком за гарантією.
Також з матеріалів справи вбачається, що 03.06.2016 р. між ПрАТ "АК "Перлина" (іпотекодавець) та АТ КБ "Приватбанк" (іпотекодержатель) був укладений договір іпотеки (далі - договір іпотеки), відповідно до якого іпотекодавцем передано в іпотеку нерухоме майно, зокрема, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Аеровент" (клієнт) перед іпотекодержателем за договором про надання банківської гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016 р.
На виконання договору банківської гарантії 03.06.2016 р. АТ КБ "Приватбанк" (гарант) надало ЛКП "Львівелектротранс" (бенефіціару) банківську гарантію № G0616/4395 від 03.06.2016 р., викладену англійською мовою.
За умовами цієї гарантії (відповідно до нотаріально засвідченого перекладу) банк-гарант зобов'язався безвідклично сплатити ЛКП "Лівівелектротранс" суму гарантії, що не перевищує 254 976,51 євро, у національній валюті по курсу НБУ на дату оплати, без заперечень або спроб поставити цю суму під сумнів, без необхідності надання бенефіціаром доказів причин або підстав висунення платіжної вимоги на вищевказану суму у разі отримання від ЛКП "Лівівелектротранс" першої письмової вимоги, що супроводжується письмовим твердженням про фактичне невиконання ТОВ "Аеровент" зобов'язань контракту.
Також з матеріалів справи вбачається, що 03.02.2017 р. замовник за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р. - ЛКП "Лівівелектротранс" направив на адресу ТОВ "Аеровент" (підрядника) лист № 04/175 від 03.02.2017 р. про розірвання контракту з 17.02.2017 р. через невиконання останнім своїх зобов'язань, зокрема, з тих підстав, що підрядник не впорався з виконанням робіт із належною оперативністю і без зволікань, оскільки фактичний прогрес у виконанні робіт за період 8 із 12 місяців терміну виконання робіт становить близько 16,8 %, в той час, як мав би приблизно становити 60,2 %. Також зазначив, що підрядник не впорався з виконанням численних вказівок інженера про усунення недоліків. Вказаний лист був отриманий підрядником 07.02.2017 р., що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомлені про вручення поштового відправлення.
20.02.2017 р. ЛКП "Львівелектротранс" (бенефіціар) звернувся до АТ "КБ Приватбанк" (гарант) з листом № 06/280 від 20.02.2017 р., у якому повідомив гаранта про розірвання з 17.02.2017 р. договірних відносин за основним зобов'язанням (контрактом) із ТОВ "Аеровент" (принципалом) та вимагав сплатити ЛКП "Львівелектротранс" 254 976,51 євро за гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016 р.
Зі свого боку, на виконання умов договору гарантії АТ "КБ Приватбанк" 03.03.2017 р. направив ТОВ "Аеровент" повідомлення (лист № E/35.0.0.0/4-38) про отримання від бенефіціара (ЛКП "Львівелектротранс") вимоги по сплаті гарантії в сумі 254 976,51 євро. Вказаний лист ТОВ "Аеровент" отримав 06.03.2017 р.
Також, розглянувши вимогу позивача про сплату гарантії, АТ "КБ Приватбанк" відмовив ЛКП "Львівелектротранс" у виплаті гарантій його платежу (лист № Е.35.0.0.0/4-36519 від 24.03.2017 р.) з тих підстав, що вимога бенефіціара не містить вказівки на те, які порушення допустив підрядник у виконанні зобов'язання, а також звернув увагу бенефіціара на те, що валюта заявленої вимоги не відповідає умовам гарантії.
07.04.2017 р. ЛКП "Львівелектротранс" вдруге надіслало вимогу банку про сплату 254 976,51 євро гарантії (лист № 06/542), в якій бенефіціара повідомив гаранта про порушення останнім положень статті 20 (а) та статті 24 (е) Уніфікованих правил щодо строку розгляду вимоги про виплату гарантії; зазначив про відсутність будь-якої невідповідності між валютами, що зазначені позивачем (бенефіціаром) та положеннями гарантії, і про те, що у вимозі були зазначені банківські реквізити мультивалютного рахунку; перелічив порушення, через які контракт було розірвано і про які було зазначено у повідомленні про розірвання контракту.
Розглянувши другу вимогу бенефіціара, гарант надав йому відповідь (лист № Е.35.0.0.0/4-53779 від 24.04.2017р.) про прийняття позитивного рішення щодо сплати гарантії у вказаній сумі, проте, зазначив про наявність обставин, за яких такий платіж не може бути здійснений, а саме - ухвали господарського суду про заборону банку здійснювати будь-які дії щодо виконання гарантійного платежу від 21.04.2017 р. у справі № 910/6458/17.
У подальшому, ЛКП "Львівелектротранс" звернувся до відповідача з проханням (лист № 06/822 від 01.06.2017 р.) повторно розглянути вимогу щодо виконання гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016.
У відповідь на цю вимогу АТ "КБ Приватбанк" 19.08.2017 р. листом № Е.35.0.0.0/4-98948 повідомив позивача, що вимога ЛКП "Львівелектротранс" про виплату гарантії відповідає умовам гарантії, а тому підлягає задоволенню, однак, у зв'язку з проведенням націоналізації АТ "КБ Приватбанк" та прийняттям НБУ рішення № 7-рш/БТ від 05.01.2017 р. про зниження ризиків у діяльності банку та упередження втрат державного банку, виплата гарантії є неможливою, оскільки призведе до кредитування ТОВ "Аеровент" (принципала), який є пов'язаною із колишніми власниками АТ "КБ Приватбанк" особою.
Указані обставини встановлені судом та учасниками справи не заперечувались. Спір між сторонами виник з приводу наявності (відсутності) підстав для сплати відповідачем суми банківської гарантії на користь позивача у правовідносинах за договором банківської гарантії.
Переглядаючи рішення у даній справі та направляючи її на новий розгляд, Верховний Суд у своїй постанові від 13.11.2018 р. вказав на необхідність встановлення під час нового розгляду справи дійсної природи правовідносин між сторонами та їх правової оцінки, зокрема:
- перевірити доводи відповідача щодо того, чи підпадає сплата коштів за гарантією під поняття надання кредиту в розумінні ст. 1054 ЦК України;
- встановити, яким чином пункт А12 банківської гарантії регулює відносини кредитування боржника, як пов'язаної особи, з банком та чи застосовуються обмеження на здійснення банківських операцій, передбачені ст. 52, 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність» при виплаті гарантії;
- врахувати, що позивач не є стороною договору банківської гарантії;
- перевірити правильність застосування до спірних правовідносин Уніфікованих правил для гарантій (публікація МТП № 758);
- дослідити обставини щодо дотримання банком, як гарантом, вимог ч. 4 ст. 564 ЦК України в частині повідомлення боржника та передачі йому повної вимоги позивача (кредитора) з точки зору добросовісності, як однієї з засад цивільного законодавства;
- вирішити питання щодо визначення валюти заявленої до стягнення суми гарантії.
Виконуючи зазначені вказівки суду касаційної інстанції, які згідно зі ст. 316 ГПК України, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а також перевіряючи доводи учасників справи, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За приписами ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
У свою чергу, гарант, після одержання вимоги кредитора у відповідності до ст. 564 ЦК України, повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.
Отже, за змістом наведених положень гарантія, хоч і укладається між банком та виконавцем забезпеченого нею зобов'язання, проте, видається банком не вказаній особі-виконавцю зобов'язання, а кредитору, перед яким банк поручається за виконання такого зобов'язання, у даному випадку - позивачу-бенефіціару. Виходячи з цього, належним отримувачем банківської гарантії є саме позивач (кредитор основного зобов'язання), який не є стороною договору банківської гарантії. У той же час, принципал (в даному випадку - ТОВ "Аеровент"), з яким укладено такий договір, не може бути одночасно і бенефіціаром гарантії, чи бути одночасно і боржником, і кредитором за основним зобов'язанням, оскільки це не узгоджується з природою господарських відносин за банківською гарантією.
У своєму відзиві АТ "КБ Приватбанк" посилався на те, що умовами договору банківської гарантії сплата суми гарантії на користь бенефіціара передбачена за рахунок коштів банку і така сплата буде вважатись наданням кредиту принципалу (клієнту). Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки вважає, що виконання договору банківської гарантії не свідчить про укладення між сторонами договору кредитування і не може охоплюватись та регулюватись положеннями ст. 1054 ЦК України, а такі твердження банку суперечать правовій природі відносин гарантії.
Так, відносини з кредитування, про які вказував відповідач, є окремим видом зобов'язання між сторонами, регулювання яких здійснюється параграфами 1, 2 розділу 71 ЦК України. Зокрема, згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Тобто, зі змісту норм, які регулюють кредитні правовідносини вбачається, що за кредитним договором чи договором позики кредитодавець безпосередньо надає позичальнику грошові кошти на умовах їх повернення.
Водночас, у даному випадку за договором гарантійного зобов'язання, банк (гарант) не має прямого обов'язку передачі боржнику (принципалу) грошових коштів у користування, а зобов'язується надати забезпечення - гарантію, за якою банк повинен виплатити грошові кошти бенефіціара (позивачу) у разі настання гарантійного випадку.
При цьому у разі сплати відповідачем гарантійних коштів позивачу, у останнього (бенефіціара) не виникає обов'язку з їх повернення та сплати процентів, натомість, у принципала (клієнта) виникає регресне зобов'язання щодо повернення банку виплаченої суми, яке відповідач хибно вважає поверненням кредиту з виплатою процентів за їх користування та посилається на пункт А13 договору банківської гарантії.
Отже, за висновком суду гарантійні відносини, що виникли між АТ "КБ Приватбанк" та ЛКП "Львівелектротранс" за гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016 р., не є відносинами кредитування за своєю правовою природою.
Далі, за змістом п. 39 постанови Верховного Суду у даній справі від 13.11.2018 р., в частині доводів відповідача про неможливість сплати гарантії позивачу через пов'язаність кредитора з банком, тобто АТ "КБ Приватбанк" з ТОВ "Аеровент", судам попередніх інстанцій слід зробити висновки після встановлення дійсної природи правовідносин сторін та їх правової оцінки.
Відтак, оскільки суд прийшов до висновку, що сплата коштів за гарантією не відноситься до кредитних операцій, на які накладено заборону їх здійснення із пов'язаними особами банку, доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин рішення НБУ № 7-рш/БТ від 05.07.2017 в частині обмежень в діяльності АТ "КБ Приватбанк", на чому наголошував відповідач у якості відмови у сплаті коштів за гарантією (лист № Е.35.0.0.0/4-9894 від 19.08.2017 р.), є безпідставними.
Таким чином, суд виходить з того, що відносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями параграфу 4 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством у сфері відносин гарантії.
Зокрема, відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання також регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затверджених постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 р. (далі - Положення).
Відповідно до розділу I цього Положення (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з п. 1 глави 2 розділу III Положення у разі настання гарантійного випадку і для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, бенефіціар може подати безпосередньо до банку-гаранта або до банку-резидента (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу для отримання відшкодування, забезпеченого гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що право на пред'явлення вимоги за гарантією виникає у бенефіціара в разі настання гарантійного випадку, в даній справі - у разі невиконання принципалом основного зобов'язання.
У судовому засіданні представник позивача наголошував на тому, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають Уніфіковані правила для гарантій за вимогою, в редакції 2010 року (публікація МТП № 758), відповідно до яких, якщо гарант встановить, що вимога є належною, він зобов'язаний платити (ст. 20). Також вказував, що згідно з п. а ст. 5 Уніфікованих правил гарантія за своєю природою не залежить від основної угоди і заяви, а гарант жодним чином не зв'язний і не обмежений такими угодами. Посилання в гарантії на основну угоду з метою її ідентифікації не змінює незалежної природи гарантії. Зобов'язання гаранта платити по гарантії не залежить від вимог або заперечень, що випливають з будь-яких відносин, крім відносин між гарантом і бенефіціаром.
Суд, дослідивши обставини підпорядкування банківської гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016 р. Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою (публікація МТП № 758) (далі - Уніфіковані правила), на необхідність чого також вказував Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 р., встановив наступне.
Відповідно до умов договору про надання банківської гарантії G0616/4395 від 03.06.2016 р. (частиною якого є заява ТОВ "Аеровент" про надання банківської гарантії та містить його істотні умови) зазначено, що гарантія не підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій.
Проте, у наданому позивачем перекладі гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016 р. з англійської мови на українську (наявний у матеріалах справи) зазначено, що ця гарантія відповідає Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, публікація МТП № 758.
Водночас, згідно з пунктом "а" статті 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою ці Уніфіковані правила застосовуються до будь-якої гарантії за вимогою або контр-гарантії, в якій прямо зазначається, що вона їм підпорядкована.
Як встановлено судом, у тексті гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016 р. вказується лише на відповідність виданої відповідачем гарантії Уніфікованим правилам для гарантій, проте, у цій гарантії немає прямої вказівки (про що має бути обов'язково зазначено) на її підпорядкування Уніфікованим правилам.
Зі свого боку, позивач надав суду ще один переклад вказаної гарантії (нотаріально посвідчений), з якого вбачається, що на цю гарантію поширюються Уніфіковані правила.
Перевіривши доводи учасників спору в цій частині з урахуванням того, що сторони при укладенні договору банківської гарантії керувались тим, що гарантія Уніфікованим правилам не підпорядковується, у самому договорі немає прямої вказівки на це, а позивач на власний розсуд трактує в цій частині зміст гарантії та надає відповідні її переклади з англійської на українську мову, при тому, що він (позивач) не є стороною цього договору банківської гарантії, про що вже зазначалось, суд приходить до висновку, що банківська гарантія № G0616/4395 від 03.06.2016 р. не підпорядковується Уніфікованим правилам для гарантій за вимогою, а тому вони застосуванню у даних правовідносинах не підлягають.
З огляду на вказане посилання позивача на Уніфіковані правила для гарантій за вимогою у обгрунтування позову суд відхиляє.
Відповідно до ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Судом встановлено, що вимоги вказаної норми відповідач дотримав, надіславши принципалу 03.03.2017 р. повідомлення про отримання вимоги бенефіціара (позивача) від 20.02.2017 р. щодо сплати гарантійного платежу. Також 13.04.2017 р. АТ "КБ Приватбанк" направив третій особі-1 інформацію з додатками про отримання повторної письмової вимоги № 06/542 від 07.04.2017 р. від ЛКП "Лівівелектротранс". Указані повідомлення були отримані ТОВ "Аеровент" 06.03.2017 р. та 18.04.2017 р. (відповідно), що підтверджується наданими відповідачем доказами.
Отже, судом встановлено, що гарант дотримав вимоги закону в частині повідомлення боржника та передачі йому повної вимоги позивача (кредитора).
Разом з тим, стаття 565 ЦК України визначає право гаранта на відмову в задоволенні вимоги кредитора, згідно з ч. 1 якої гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.
Як вже зазначалось, зі змісту гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016 р. та аналізу приписів чинного законодавства слідує, що обов'язок гаранта (АТ "КБ Приватбанк") сплатити кредиторові (ЛКП "Лівівелектротранс") грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови невиконання боржником робіт № 39299/6 від 10.05.2016 р. з реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо №2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові, та направлення гаранту письмової вимоги у встановлений строк.
За відсутності однієї з цих умов відповідальність гаранта не настає (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 р. у справі № 3-63гс11).
Суд, досліджуючи наявність підстав для настання відповідальності гаранта за банківською гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016 р. у даній справі, зазначає наступне.
Як було вже встановлено, 20.02.2017 р. ЛКП "Львівелектротранс" звернувся до відповідача (гаранта) з вимогою № 06/280 про сплату бенефіціару гарантії у сумі 254 976,51 євро у зв'язку із неналежним виконанням підрядником робіт за забезпеченим гарантією контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р., та заявою про розірвання замовником - ЛКП "Львівелектротранс" контракту у односторонньому порядку (лист № 04/175 від 03.02.2017 р.).
Неналежне виконання робіт підрядником за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р., згідно з позицією позивача, полягало у тому, що хоча ТОВ "Аеровент" і розпочав роботи з реконструкції будівлі профілакторію в трамвайному депо №2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м. Львові (далі - об'єкт), проте, під час виконання цих робіт мало місце порушення умов зобовязання з невиконанням вказівок інженера замовника про усунення недоліків та зволіканням підрядника у виконанні робіт.
З цього приводу судом встановлено, що відповідно до загальних умов контракту (п.п. 1.1.2.4 пункт 3.5) замовник призначає інженера, який виконує обов'язки, передбачені контрактом, і діє від імені замовника. Інженер має дати розпорядження підрядникові, і останній зобов'язаний виконати розпорядження інженера в розумний час, вказаний (якщо є) в самому розпорядженні (п. 7.6 загальних умов контракту).
У пунктах 3.3, 15.1 загальних умов контракту сторони домовились про те, що у разі невиконання підрядником будь-якого з своїх зобов'язань по контракту інженер має право дати вказівку підрядникові виправити будь-який недолік і усунути будь-який дефект в межах встановленого розумного терміну. Інженер може видавати підрядникові письмові вказівки, якім останній повинен слідувати.
Також згідно з пунктом 4.3 загальних умов контракту підрядник має призначити свого представника, якого наділити всіма повноваженнями, необхідними для того, щоб він, відповідно до контракту діяв від імені підрядника. При цьому ім'я особи, яку планується призначити представником, має бути узгоджено з інженером. Якщо згода не отримана або згода згодом відкликана, або якщо призначена особа не справляється з обов'язками представника підрядника, то підрядник повинен представити на узгодження ім'я і відомості про іншого претендента на цю посаду.
Із матеріалів справи вбачається, що інженером проекту замовника - ЛКП "Львівелектротранс" було призначено ОСОБА_4, а обов'язки представника підрядника - ТОВ "Аеровент" на об'єкті виконував ОСОБА_5
Відповідно до пункту 4.3 загальних умов контракту весь час представника підрядника повинен бути присвячений виконанню контракту підрядником. У разі, якщо в ході виконання робіт на об'єктах представникові підрядника необхідно відлучитися з будівельного майданчика, то повинна бути призначена особа, що його заміщує, заздалегідь узгоджена з інженером, про що інженер належним чином повідомляється; представник підрядника, діючи від імені підрядника, отримує розпорядження відповідно до пункту 3.3 (вказівки інженера).
Матеріалами справи підтверджено, що листом № 35 від 28.10.2016 р. інженер ОСОБА_4 відповідно до підпункту 15.1 загальних умов контракту надав підряднику (ТОВ "Аеровент") вказівку про усунення порушень, визначених п. 4.3 загальних умов контракту, оскільки призначений представник підрядника (ОСОБА_5.) був відсутній на будівельному майданчику з 10.10.2016 р.
При цьому з протоколів нарад від 07.12.2016, 14.12.2016, 11.01.2017 вбачається, що інженером ОСОБА_4 було неодноразово вказано підряднику про неусунення порушень, про які зазначалось у листі № 35 від 28.10.2016 р., у зв'язку із чим на вказаних нарадах приймалися рішення про термінове надання підрядником кандидатури свого представника на затвердження інженеру.
Указане свідчать, що мали місце порушення підрядником зобов'язань за контрактом, зокрема, пунктів 15.1, 7.6, 4.3, 3.3 щодо призначення, заміни та контролю за роботою представника підрядника, а також в частині слідування письмовим вказівкам інженера про виправлення недоліків у строки, визначені контрактом.
За умовами пункту 8.1 в редакції спеціальних умов контракту підрядник повинен розпочати виконання робіт в найкоротший поміркований час, після дати початку робіт, та потім продовжувати виконувати роботи належним чином та без затримок.
До матеріалів справи учасниками судового процесу долучені належні копії протоколів нарад від 30.08.2016, від 07.09.2016, від 13.10.2016, від 02.11.2016, від 23.11.2016, від 07.12.2016, від 14.12.2016, від 11.01.2017 (два протоколи), від 23.01.2017, зі змісту яких вбачається, що протягом виконання робіт на об'єкті підрядником допускались порушення зобов'язань, обумовлених контрактом.
Так, у протоколі наради, проведеної 23.01.2017 р., зафіксовано, що згідно з рішеннями протоколу від 14.12.2016 підрядник мав продемонструвати суттєве покращення зі станом реалізації контракту, однак, фактичний прогрес з виконання робіт за контрактом, хоча і становить 16,4%, проте це не може розглядатись як суттєвий прогрес, оскільки згідно з робочою програмою підрядника від 29.11.2016 р. прогрес робіт має становити приблизно 59%. У зв'язку із цим було вирішено доручити підряднику докласти усіх зусиль для покращення ситуації з прогресом робіт до 31.01.2017.
Крім того, порушення підрядником строків виконання робіт на об'єкті підтверджується листами інженера на ім'я представника підрядника ОСОБА_5 від 01.09.2016, від 03.10.2016, від 24.01.2017, в яких інженер зауважував на необхідність належного виконання підрядником умов пункту 8.1 контракту, і які містять надані відповідно до підпункту 15.1 загальних умов контракту "вказівки на усунення недоліків" із встановленням строків для прийняття усіх необхідних заходів для пришвидшення темпів виконання робіт та усунення відставання.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про порушення підрядником зобов'язань за контрактом (п.п. 8.1, 15.1) в частині виконання робіт належним чином без затримок.
Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.
Відповідно до ч. 1 ст. 850 ЦК України замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
Статтею 851 ЦК України встановлено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.
Також приписами ч.ч. 1, 3 ст. 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Як вже зазначалось, у матеріалах справи міститься протокол наради виконання робіт за контрактом від 23.01.2017, підписаний у тому числі і представником ЛКП "Львівелектротранс", з якого вбачається, що лише 16.12.2016 підрядник - ТОВ "Аеровент" отримав від замовника креслення електротехнічної частини проекту, а 19.12.2016 - інструкцію із зазначенням обсягів робіт.
Також із матеріалів справи вбачається, що лише у день проведення наради (23.01.2017 р.) замовник передав підряднику програму виконання робіт, вказавши при цьому, що креслення з улаштування фундаментів будуть надані замовником ТОВ "Аеровент" тільки в кінці січня 2017 року.
Отже, фактично затримка у виконанні підрядником робіт за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р. відбулась у зв'язку із простроченням виконання замовником свого зустрічного зобов'язання за контрактом, яке полягало у наданні підряднику усієї проектної документації робіт. При цьому, затримка у виконанні підрядником робіт не свідчить, що ним такі роботи взагалі не виконувались.
Вказаний висновок був зроблений у рішенні господарського суду міста Києва від 19.07.2017 по справі № 910/6458/17, що набрало законної сили, яким відмовлено у позові ТОВ "Індепенденс" до ТОВ "Аеровент" та ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору про надання банківської гарантії № G0616/4395 від 03.06.2016.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вказаним судовим рішенням був підверджений факт невиконання ЛКП "Львівелектротранс" (замовником) свого зобов'язання за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р., що полягало у своєчасному наданні ТОВ "Аеровент" (підрядник) усієї проектної документації за об'єктом, що спричинило порушення підрядником власного зобов'язання - виконання робіт у строки, погоджені сторонами.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 221 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 1 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
Частиною 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (ч. 3 ст. 220 ГК України).
Пунктом 15.2 загальних умов контракту передбачені умови, коли замовник має право розірвати контракт із підрядником, а саме, якщо підрядник, зокрема:
- не виконав вказівки відповідно до пункту 15.1 (вказівка про усунення недоліків, у строки, визначені контрактом (п. 15.2 (а));
- без поважної причини не здійснює будівництво об'єктів відповідно до статті 8 (початок, затримання і припинення робіт) або не виконав вказівки, віддані згідно пункту 7.5 (відмова) або пункту 7.6 (усунення недоліків) протягом 28 днів після його отримання (п.15.2 (в)).
У даній справі позивач не спростував висновок господарського суду міста Києва, зроблений у справі № 910/6458/17 про те, що затримка у виконанні робіт сталась не з вини підрядника, а мало місце невиконання зустрічного зобов'язання замовником з надання проектної документації підряднику.
За таких обставин вказане ставить під сумнів твердження ЛКП "Львівелектротранс" щодо невиконання або неналежного виконання підрядником контракту та правомірність застосування позивачем п. 15.2 контракту з метою його розірвання (про що вказувалось у листі ЛКП "Львівелектротранс" № 04/175 від 03.02.2017, направленомуТОВ "Аеровент").
Разом з тим, за загальним правилом (ст. 651 ЦК України) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено судом, контракт № 39299/6 від 10.05.2016 р. був розірваний ЛКП "Львівелектротранс" в односторонньому порядку з ініціативи замовника шляхом односторонньої відмови від договору, у зв'язку з порушенням підрядником умов договору. Обставини того, що контракт № 39299/6 від 10.05.2016 р. є розірваним з 17.02.2017 р. сторонами не заперечувались. Проте, суд вважає, що лист позивача від 03.02.2017 р. та факт розірвання контракту не доводить невиконання ТОВ "Аеровент" своїх зобов'язань за контрактом.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатні докази - які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Із урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними засобами доказування факту невиконання підрядником робіт за контрактом № 39299/6 від 10.05.2016 р. з реконструкції будівлі профілакторію із котельнею, побутовими та адміністративними приміщеннями в трамвайному депо №2 ЛПК "Львівелектротранс" по вул. Промисловій, буд. 29 у м, та того, що гарантійний випадок за банківською гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016р. настав.
Разом з тим, ні положеннями закону, що регулюють гарантійні зобов'язання, ні самою банківською гарантією не передбачений обов'язок гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара незалежно від виконання чи невиконання принципалом (підрядником) робіт за основним зобов'язанням.
За таких обставин підстав для стягнення коштів з АТ КБ "Приватбанк" на користь ЛПК "Львівелектротранс" за банківською гарантією № G0616/4395 від 03.06.2016 немає.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що вимоги про належне виконання зобов'язання та добросовісність його виконання, як однієї із засад цивільного законодавства, стосуються усіх сторін договору.
Так, відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так само згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
У контексті вказаних норм суд приймає до уваги те, що позивач, як замовник робіт за контрактом, поставився недобросовісно до виконання основного зобов'язання зі свого боку, проте, вимагає сплати банківської гарантії від відповідача, пославшись на порушення контракту, з його боку, хоча вчинення таких порушень підрядником було зумовлене прострочкою саме позивача (кредитора).
У той же час, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є одними із засад цивільного законодавства.
Щодо питання про визначення суми, валюти та способу стягнення за банківською гарантією, то воно судом не вирішувалось, оскільки суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ЛПК "Львівелектротранс" необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача, зокрема, у даній справі - витрати по сплаті судового збору за поданий позов та за розгляд апеляційної та касаційної скарг, а також витрати за надану позивачу професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-237 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва
У задоволенні позову Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент", Приватного акціонерного товариства "АК "Перлина" про стягнення банківської гарантії у сумі, еквівалентній 254 976,51 євро, відмовити.
Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 2, ідентифікаційний код 03328406) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 238 045 (двісті тридцять вісім тисяч сорок п'ять) грн. 98 коп.
Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 2, ідентифікаційний код 03328406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеровент" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, ідентифікаційний код 32110708) витрати по сплаті судового збору за подачу касаційної скарги в сумі 240 657 (двісті сорок тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 50 коп.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 4 квітня 2019 року.
Повний текст рішення складений 17 квітня 2019 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.