ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.04.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/103/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Бабенецька А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро",
вул. Промислова, буд.20,м. Обухів,Київська область,08702
до відповідача: Фермерського господарства "Персей Агро"
вул. Калуське шосе, буд.2А,с.Угринів,Тисменицький район,
Івано-Франківська область,77423
про стягнення заборгованості в сумі 2 309 096, 39 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, посвідчення №3422/10 від 20.09.07; довіреність б/н від 01.10.18
від відповідача: представник не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" подало позов до фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 2 309 096,39 грн, з яких: 1 678 249,36 грн - основного боргу; 3 365,69 грн - відсотків за користування товарним кредитом; 127 454,99 грн - пені; 127 454,99 грн - 36% річних; 36 921,49 грн - індексу інфляції та 335 649,87 грн - штрафу.
21.03.2019 року відповідач по справі подав суду клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/623/19 (вх.№5341/19 від 21.03.2019). При цьому заявник вказує на те, що ФГ "Персей Агро" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсними пунктів 2.2.1, 7.2 та 7.3 договору поставки №83/18-ЛВ від 16.04.2018 року. На думку відповідача визнання цих пунктів недійсними змінить розмір нарахованого основного боргу, який буде значно меншим при застосуванні існуючого курсу валюти по відношенню до гривні і не включатиме обмеження перерахунку основного боргу при укріпленні гривні та зменшенні обмінного курсу. Зміна розміру основного боргу вплине на зменшення розміру нарахованої позивачем пені та інфляційних втрат, а в разі визнання судом недійсними пунктів 7.2 та 7.3 договору скасує підстави для нарахування 36 % річних та 20% штрафу.
З посиланням на п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України відповідач просить суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/623/19.
Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за правильне вказати таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом наведеної норми правовою підставою для зупинення провадження у господарській справі є сукупність таких складових як розгляд іншої справи іншим судом, пов'язаність цієї іншої судової справи з даною господарською справою та неможливість розгляду останньої до вирішення судом зазначеної іншої справи.
Такий процесуальний обов'язок закон пов'язує з наявністю підстав вважати, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення та мають бути такими, що мають значення для даної справи.
Пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Таким чином, під час вирішення питання щодо зупинення провадження по справі суд, по-перше, встановлює факт пов'язаності справ, а по-друге, факт наявності обставин, що зумовлюють неможливість судового розгляду до вирішення пов'язаної справи.
В спірному випадку предметом спору є стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 2 309 096, 39 грн. внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Предметом спору справи № 911/623/19 є визнання недійсним окремих положень договору, на підставі якого заявлено позов. При цьому відповідачем не доведено, що в нього існували об'єктивні причини, за яких позов про часткове визнання договору недійсним, було неможливо заявити до звернення позивача до суду про стягнення суми боргу. Діюче законодавство не перешкоджає розгляду визнання договору недійсним / в цілому або частково/ одночасно з майновими позовними вимогами /ст.180 ГПК України/. Проте, у суду відсутні переконливі докази про наявність у відповідача суттєвих перешкод для реалізації вказаних можливостей по захисту своїх прав, а враховуючи відсутність будь-яких доказів щодо проведення оплати вартості отриманої продукції відповідачем - суд вважає за правильне застосувати в спірній ситуації пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та врахувати рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції".
При цьому суд виходить з такого.
Відповідно до ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
В спірному випадку справа розглядалася судом 05.03.2019 року, 27.03.2019 року та 16.04.2019 року, в жодне з яких відповідач не з'явився, відзив на позов суду не надав і будь-яких доказів в спростування доводів позивача суду не надав, в тому числі і по факту отримання продукції на значну суму 1 678 249, 36 грн.
За таких обставин, подання відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі не виключає факту намагання відповідача щодо затягування розгляду справи в розумні строки.
Викладене призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції"). Враховуючи вказані критерії - в суду відсутні підстави для визнання обґрунтованим клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Судом також взято до уваги ще і те, що підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Таким чином, розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №911/623/19, а відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання Фермерського господарства "Персей Агро" про зупинення провадження у справі (вх.№5341/19 від 21.03.2019), а тому справа підлягає розгляду по суті.
15.04.2019 року відповідач повторно подав до суду аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№7139/19 від 15.04.2019), за наслідками розгляду якого судом винесено ухвалу від 16.04.2019 року.
30.01.2019 року позивач по справі подав до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№1590/19 від 30.01.2019), яке розглянуто судом та задоволено ухвалою суду від 05.03.2019 року.
10.04.2019 року від позивача поступило клопотання про застосування заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами (вх.№6341/19 від 10.04.2019), результати розгляду якого викладено в ухвалі суду від 16.04.2019 року.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.02.2019 року відкрито провадження у справі з правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 05.03.2019 року. Ухвалою суду від 05.03.2019 року підготовче засідання відкладено на 27.03.2019 року. В судовому засіданні 27.03.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.04.2019 року.
В судовому засіданні, яке проходило в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не подав.
Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 178 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.
Позиція позивача.
Позивач посилається на те, що відповідно до п.2.4. договору поставки №83/18-ЛВ від 16 квітня 2018 року відповідач зобов'язувався здійснити оплату за поставлений товар в строки, вказані в додатках до договору, проте в порушення умов договору не оплатив вартість товару. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем згідно накладних за поставлений товар складає 1 678 249, 36 грн.
В силу п.2.6, 2.7 та 2.11 договору позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 8 296, 27 грн, які відповідач сплатив частково в розмірі 4 930, 58 грн. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем по відсотках за користування товарним кредитом складає 3 365, 69 грн.
Відповідно до п.п. 7.2 (А) - 7.2 (В) договору та ст. 625 ЦК України відповідач повинен сплатити пеню, штраф, 36 відсотків річних та індекс інфляції, що всього складає 627 481, 34 грн. Також позивач просить суд відшкодувати витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12 164, 25 грн, відповідно до заяви (вх.№5748/19 від 02.04.2019).
Таким чином, з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526, 625, 692, 694, 712 Цивільного кодексу України позивач просить задоволити позовні вимоги.
10.04.2019 року позивач по справі подав до суду доповнення до заяви про відшкодування витрат на професійну правову допомогу (вх.№6334/19 від 10.04.2019) з доказами, що підтверджують розмір витрат на правову допомогу.
Відповідач будь-яких заперечень та відзиву на позовну заяву суду не подав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Між ТОВ "Спектр-Агро" (постачальник по договору/позивач по справі) та Фермерським господарством "Персей Агро" (покупець по договору/відповідач по справі) укладено договір поставки №83/18-ЛВ від 16.04.2018 року.
Відповідно до п.1.1 договору - в строки, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна сума договору становить загальну вартість товару, визначену з врахуванням вимог п.п.2.2-2.3. договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість товару вказується у додатках до договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього договору. Ціна товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до договору. Вартість тари, упакування та маркування товару включена до ціни товару.
Вартість (ціна) товару, визначена на день підписання додатку до договору (п.2.3. договору).
Відповідно до п.2.4. покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах внесення оплати вартості (ціни) товару, визначеної з врахуванням вимог п.п. 2.2-2.3, у вигляді авансової частини та відстроченого платежу, в розмірах, вказаних в додатках до договору, шляхом перерахування коштів в національній валюті на поточних рахунок постачальника, вказаний в даному договорі або в рахунках на оплату вартості товару. Оплата вважається проведеною після зарахування коштів на рахунок постачальника, вказаного в тексті цього договору.
За користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору (п.2.6. договору).
Відповідно до п.2.7. договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не пізніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.
Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п.2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, або в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом (п.2.11. договору).
Пунктом 3.2.1. договору встановлено, що покупець зобов'язаний провести оплату за товар та сплатити відсотки за користування товарним кредитом з дотриманням порядку та термінів, передбачених п.2 договору та додатку до договору.
Господарські зобов'язання сторін цього договору, які виникли на його основі, існують протягом одного року із з дня його підписання повноважними представниками сторін, крім обов'язків покупця по виконанню грошових зобов'язань за договором та відповідальності, які припиняються лише їх належним виконанням, а в частині розрахунків за товар, по штрафним санкціям - до повного їх виконання (п.5.1. договору).
Відповідно до п.7.2. договору - у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
В додатках №1 до договору вказано номенклатурні групи товару, що купується покупцем на умовах товарного кредиту:1) ЗЗР, вартістю 263 692, 80 грн, зі строком оплати включно по 31.10.2018; 2) насіння, вартістю 309 208, 43 грн, зі строком оплати включно по 02.08.2018 та 30.10.2018; 3) насіння, вартістю 342 550, 01 грн, зі строком оплати включно по 23.08.2018 року та 30.10.2018; 4) ЗЗР, вартістю 975 772, 26 грн, зі строком оплати включно по 09.11.2018; насіння, вартістю 22 500 грн, зі строком оплати включно по 30.10.2018; ЗЗР, вартістю 23 641, 20 грн, зі строком оплати включно по 31.10.2018.
Відповідно до видаткової накладної №6981 від 16.04.2018 року покупець отримав товар на суму 263 692, 80 грн.
Відповідно до видаткової накладної №10515 від 25.04.2018 року покупець отримав товар на суму 50 093,09 грн.
Відповідно до видаткової накладної №34385 від 17.08.2018 року покупець отримав товар на суму 342 550, 01 грн.
Відповідно до видаткової накладної №35393 від 31.08.2018 року покупець отримав товар на суму 636 668, 64 грн.
Відповідно до видаткової накладної №36102 від 06.09.2018 року покупець отримав товар на суму 339 103, 62 грн.
Відповідно до видаткової накладної №36114 від 06.09.2018 року покупець отримав товар на суму 22 500 грн.
Відповідно до видаткової накладної №38924 від 09.10.2018 року покупець отримав товар на суму 23 641, 20 грн.
Згідно з актом №35660 нарахування відсотків за користування товарним кредитом від 03.09.2018 року - постачальником були нараховані відсотки по договору товарного кредиту в сумі 1 683, 70 грн.
Згідно з актом №38483 нарахування відсотків за користування товарним кредитом від 03.10.2018 року - постачальником були нараховані відсотки по договору товарного кредиту в сумі 1 596, 28 грн.
Згідно з актом №40227 нарахування відсотків за користування товарним кредитом від 02.11.2018 року - постачальником були нараховані відсотки по договору товарного кредиту в сумі 1 650, 60 грн.
Згідно з актом №41160 нарахування відсотків за користування товарним кредитом від 02.11.2018 року - постачальником були нараховані відсотки по договору товарного кредиту в сумі 1 686, 34 грн.
Згідно з актом №11 нарахування відсотків за користування товарним кредитом від 02.01.2019 року - постачальником були нараховані відсотки по договору товарного кредиту в сумі 1 679, 35 грн.
З платіжних доручень: №125 від 05.12.2018 року відповідачем сплачено відсотків за користування кредитом в сумі 1 596, 28 грн, №126 від 05.12.2018 року - в сумі 1 683, 70 грн, №127 від 05.12.2018 року - в сумі 1 650, 60 грн.
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.
Щодо вимоги про стягнення 1 678 249, 36 грн основного боргу слід вказати таке.
За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов'язання на підставі договору поставки №83/18-ЛВ від 16.04.2018 року.
Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В спірному випадку в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем вартості поставленого товару за договором поставки №83/18-ЛВ від 16.04.2018, отриманого відповідачем згідно з видатковими накладними: №6981 від 16.04.2018 року, №10515 від 25.04.2018 року, №34385 від 17.08.2018 року, №35393 від 31.08.2018 року, №36102 від 06.09.2018 року, №36114 від 06.09.2018 року, №38924 від 09.10.2018 року на загальну суму 1 678 249, 36 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення 1 678 249, 36 грн основного боргу.
Щодо вимоги про стягнення 3 365, 69 грн відсотків за користування товарним кредитом, слід вказати таке.
Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Відповідно до ч.5 ст. 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Пунктом 1.1 договору передбачено обов'язок покупця сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.
Відповідно до п.2.6. договору - за користування товарним кредитом, якщо інше не передбачено додатком до договору, покупець сплачує на користь постачальника відсотки, розмір яких передбачений додатком до договору.
Відповідно до п.2.7. договору строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого додатком до договору, але не пізніше дня, наступного за днем отримання товару покупцем, та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений товар.
Відповідно до п.2.11. договору - відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником відповідно до п.2.6 договору. Щомісячно з 01 вересня поточного року, а бо в день повного розрахунку, якщо такий настав раніше, постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом.
Відповідно до актів №35660 від 03.09.2018 року, №38483 від 03.10.2018 року,№40227 від 02.11.2018 року, №41160 від 02.11.2018 року, №11 від 02.01.2019 року - постачальником були нараховані відсотки по договору товарного кредиту в загальній сумі 8 296, 27 грн. Вказані акти підписано відповідачем та скріплено печаткою.
Відповідно до платіжних доручень №125 від 05.12.2018 року, №126 від 05.12.2018 року, №127 від 05.12.2018 року відповідачем частково сплачено суму відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 4 930, 58 грн, що враховано позивачем при здійсненні розрахунку. Докази оплати решти суми відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 3 365, 69 грн - в матеріалах справи відсутні, а відтак така вимога визнається судом обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 127 454, 99 грн пені, 127 454, 99 грн 36% річних, 36 921, 49 грн інфляційних втрат та 335 649, 87 грн штрафу, слід вказати таке.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадках порушення умов даного договору, постачальник має право притягти покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором. За порушення даних умов договору покупець: А) сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання; Б) у випадку прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, сплачує штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання; В) сплачує на користь постачальника 36 (тридцять шість) відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до поданого суду розрахунку пеня складає 127 454, 99 грн, 36% річних - 127 454, 99 грн, інфляційні втрати - 36 921, 49 грн, штраф - 335 649, 87 грн.
Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару - в наявності підстави для настання відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що передбачено п.7.2. договору, а тому вимога про стягнення 127 454, 99 грн пені, 127 454, 99 грн 36% річних, 36 921, 49 грн інфляційних втрат та 335 649, 87 грн штрафу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Суд дослідивши подані докази, а саме: договір поставки №83/18-ЛВ від 16.04.2018 року, видаткові накладні: №6981 від 16.04.2018 року, №10515 від 25.04.2018 року, №34385 від 17.08.2018 року, №35393 від 31.08.2018 року, №36102 від 06.09.2018 року, №36114 від 06.09.2018 року, №38924 від 09.10.2018 року на загальну суму 1 678 249, 36 грн, акти №35660 від 03.09.2018 року, №38483 від 03.10.2018 року,№40227 від 02.11.2018 року, №41160 від 02.11.2018 року, №11 від 02.01.2019 року про нарахування відсотків по договору товарного кредиту - визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача. В спірному випадку подані позивачем докази відповідачем жодним чином не спростовані.
Щодо вимоги позивача про стягнення 12 164, 25 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за правильне вказати таке.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог що витрат на правову допомогу позивач подав до суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 21.01.2019 року, довіреність від 01.10.2018 року, видана адвокату ОСОБА_1, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3422/10 від 20.09.2007. Заявою (вх.№5748/19 від 02.04.2019 року) позивач доповнив вказаний перелік доказів актом здачі-приймання наданих правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги від 05.02.2019 року, відповідно до якого загальна вартість наданих правових послуг складає 12 164, 25 грн.
В спірному випадку, враховуючи подання заявником доказів в підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, відсутність клопотання сторони про зменшення розміру цих витрат, суд, враховуючи також положення підпункту 1 п.4 ст.129 ГПК України - дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 164, 25 грн.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 11, 509, 526, 549, 625, 629, 655, 692, 693, 694 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" /08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550/ до Фермерського господарства "Персей Агро" /77423, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Калуське шосе, буд.2а, код ЄДРПОУ 34217403/ про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 2 309 096, 39 грн, а саме: 1 678 249, 36 грн - основного боргу, 3 365, 69 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 127 454, 99 грн - пені, 127 454, 99 грн - 36% річних, 36 921, 49 грн - індексу інфляції, 335 649, 87 грн - штрафу, 12 164, 25 грн - витрат на професійну правничу допомогу - задоволити.
Стягнути з Фермерського господарства "Персей Агро" /77423, Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Угринів, вул. Калуське шосе, буд.2а, код ЄДРПОУ 34217403/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" /08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20, код ЄДРПОУ 36348550/ заборгованість та штрафні санкції в сумі 2 309 096, 39 грн (два мільйони триста дев'ять тисяч дев'яносто шість гривень 39 к.), а саме: 1 678 249, 36 грн (один мільйон шістсот сімдесят вісім тисяч двісті сорок дев'ять гривень 36 к.) - основного боргу, 3 365, 69 грн (три тисячі триста шістдесят п'ять гривень 69 к.) - відсотків за користування товарним кредитом, 127 454, 99 грн (сто двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 99 к.) - пені, 127 454, 99 грн (сто двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят чотири гривні 99 к.) - 36% річних, 36 921, 49 грн (тридцять шість тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 49 к.) - індексу інфляції, 335 649, 87 грн (триста тридцять п'ять тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 87 к.) - штрафу, 12 164, 25 грн (дванадцять тисяч сто шістдесят чотири гривні 25 к.) - витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір в розмірі 34 636, 45 грн (тридцять чотири тисячі шістсот тридцять шість гривень 45 к.).
Видати наказ після вступу рішення в законну силу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.04.2019
Суддя Фрич М. М.