номер провадження справи 18/127/18
10.04.2019 справа № 908/2378/18
м.Запоріжжя Запорізької області
зза позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька пивна компанія” (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/вул. Фортечна, 40/7, прим. 37)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “РУБІН І КО” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя ПеремогиАДРЕСА_1; адреса для листування: 72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 66/81)
про стягнення 14685,17 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.
при секретарі судового засідання Чубар М.В.
учасники справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії СЮ № 349840 від 15.07.2014, керівник
Розглядаються позовні вимоги про стягнення 14685,17 грн. заборгованості (вартість несплаченої продукції та неповернутого майна) за договором поставки продукції № ЗПК-3074 від 04.04.2017.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 справу № 908/2378/18 передано на розгляд судді Носівець В.В.
Ухвалою суду від 30.11.2018, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позовної заяви без руху, її прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2378/18, присвоєно справі номер провадження 18/127/18; на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 31.01.2019 суд, відповідно до ч. 6 ст. 250 ГПК України, ухвалив розглядати справу 908/2378/18 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 26.02.2019; підготовче засідання відкладалося на 26.03.2019; ухвалою від 26.03.2019 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 10.04.2019.
У судовому засіданні 10.04.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача в судове засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки не повідомив; вимоги суду не виконав, витребувані судом додаткові докази не надав; про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Копії ухвал суду у справі від 14.11.2018, 30.11.2018, 31.014.2019, що направлялись на адресу позивача, отримані повноважними представниками позивача 23.11.2018, 11.12.2018, 21.02.2019, відповідно, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Суд звертає увагу на те, що ухвала суду від 26.03.2019 про призначення розгляду справи на 10.04.2019 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.03.2019, тому, позивач, як зацікавлена особа, мав можливість отримати інформацію щодо стадії розгляду справи з Єдиного державного реєстру судових рішень.
Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення позивача про дату, місце і час розгляду справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки продукції № ЗПК-3074 від 04.04.2017 призвело до утворення у останнього заборгованості за отриманий від позивача товар в сумі 1528,16 грн. Також, згідно видаткової накладної № 70000001721 від 23.09.2017 позивачем, окрім продукції, передано в тимчасове користування зворотну тару, в тому числі, кег “Оболонь” об'ємом 30 л (1 шт.) - вартістю 3600,00 грн. (з ПДВ). Відповідач, в порушення умов Договору поставки та чинного законодавства, вартість отриманої продукції не сплатив, зворотну тару в обумовлені строки не повернув. Також, з метою продажу продукції 02.03.2018 сторонами укладено додаток до договору поставки продукції, на підставі якого позивач передав відповідачу у строкове користування, а відповідач прийняв торгове обладнання на загальну суму 7964,16 грн. без ПДВ, про що свідчить акт приймання-передачі майна № 18935-1589 від 02.03.2018. Згідно з п. 7 розділу 1 договору поставки, користуючись правом на розірвання договору, позивач надіслав відповідачу лист № 552 від 05.02.2018 про розірвання договору поставки продукції від 04.04.2017 № ЗПК-3074. Проте, в порушення п. 4 розділу 8 договору, після його розірвання, відповідачем не повернуто обладнання, яке знаходиться в його користуванні. За доводами позивача, відповідно до п. 4.2 додатку до договору, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість майна, вказану в акті приймання-передачі обладнання, а саме 7964,16 грн., що з ПДВ становить 9557,01 грн. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 611, 615 ЦК України та ст. 193 ГК України, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, просив в позові відмовити. Зазначив про настання форс-мажорних обставин, які знімають з відповідача обов'язок по відшкодуванню вартості зворотної тари та обладнання.
В судовому засіданні 10.04.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про витребування доказу - акту про пожежу від 30.09.2017, яким, за його поясненнями, підтверджується знищення майна у приміщенні павільйону-закусочної.
Усне клопотання представника відповідача судом відхилено, оскільки у судовому засіданні 26.03.2019 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно із ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Представник відповідача, заявивши усне клопотання про витребування додаткового доказу, не обґрунтував неможливість подання такого клопотання у визначені судом строки.
Враховуючи належне повідомлення позивача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, за відсутністю в судовому засіданні представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд
Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізька пивна компанія” (постачальником, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “РУБІН І КО” (покупцем, відповідачем у справі) 04.04.2017 укладено договір поставки продукції № ЗПК-3074 (надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити продукцію покупцю згідно замовлення покупця, а покупець зобов'язався своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором (п. 1 розділу 1 Договору).
Відповідно до п. 5 розділу 1 Договору поставки при централізованій доставці продукції Покупець (або довірена особа Покупця) приймає фактичну її кількість від водія-експедитора, який здійснює її доставку, ставить круглу печатку або штамп на накладній, а у випадку відсутності чи не існування печатки або штампу, підпис та прізвище відповідальної особи своєї організації та пише на ній назву організації (право підпису накладних з боку покупця мають тільки особи, зазначені у додатку, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток №1). У випадку невиконання даного пункту договору, продукція буде вважатися прийнятою відповідальними матеріально-відповідальними особами, а супровідні документи завірені відповідними печатками та штампами, при цьому покупець несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням продукції не матеріально-відповідальними особами самостійно.
Пунктом 1 розділу 2 Договору поставки передбачено, що постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в Додатку № 2, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених договором.
Заставна ціна на зворотну тару вказується в накладних (п. 3 розділу 2 Договору поставки).
Повернення зворотної тари здійснюється по ре туру при завезенні продукції або покупцем самостійно (п. 5 розділу 2 Договору поставки).
За визначенням п. 6 розділу 2 Договору поставки, вся зворотна тара повинна бути передана покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції.
Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2017. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін письмово не повідомить про свої бажання розірвати цей договір або між сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах (п. 6 розділу 1 Договору поставки).
Відповідно до п. 7 розділу 1 Договору поставки цей договір може бути достроково розірваним за вимогою однієї із сторін, при умові виконання своїх зобов'язань за цим договором. Сторона, що вимагає розірвання цього договору, зобов'язана письмово попередити про це іншу сторону не пізніше ніж за двадцять днів до дати розірвання цього договору.
За визначенням п. 1 розділу 3 Договору поставки, продукція відпускається постачальником за вільновідпускними цінами, які зазначаються в накладній.
Ціна на окрему партію продукції вказується постачальником у накладній, яку покупець повинен розглядати як оферту з боку постачальника. Факт прийомки покупцем від постачальника (або водія-експедитора) продукції означає згоду з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції (п. 2 розділу 4 Договору поставки).
Загальну суму Договору складає сума продукції, поставленої Покупцю за всіма накладними (п. 4 розділу 4 Договору поставки).
Відповідно до п. 4 розділу 8 Договору поставки, в разі закінчення терміну дії цього договору або в разі припинення роботи зі сторони покупця, останній повинен повернути постачальнику в термін не більше 15 діб все рекламне та інше обладнання, яке знаходилось в користуванні покупця.
Крім того, сторонами 02.03.2018 укладено додаток до Договору поставки продукції, відповідно до умов якого, з метою сприяння продажу продукції, постачальник передає покупцю торгове обладнання (зокрема, але не виключно - холодильне обладнання, обладнання для розливу пива, інше торгівельне обладнання) (надалі - торгове обладнання). Позивач передав відповідачу у строкове користування, а відповідач прийняв торгове обладнання на загальну суму 7964,16 грн. без ПДВ, про що свідчить акт приймання-передачі обладнання № 18935-1589 від 02.03.2018.
Відповідно з п. 1.2 додатку до договору стан переданого обладнання: в діючому стані, технічно справне, комплектне, відповідало технічним нормам та придатне для користування у відповідності до мети, визначеної у п. 1.1 даного додатку.
Згідно з п.п. 2.3.1, 2.3.10, 2.3.13, 2.3.14 додатку до договору поставки продукції відповідач зобов'язався:
- з моменту прийняття обладнання покупцем для цілей, передбачених даним додатком, і до моменту повернення обладнання постачальнику, здійснювати продаж, підтримувати наявність та асортимент продукції, що реалізується постачальником згідно укладеного постачальником та покупцем договору поставки продукції;
- не змінювати місцезнаходження обладнання, що було передано у відповідності до даного додатку, без письмового погодження такого переміщення з постачальником;
- утримувати обладнання у належному технічному стані та дотримуватися належного режиму експлуатації, транспортування та зберігання обладнання;
- самостійно і за свій рахунок забезпечити належне збереження обладнання, унеможливити доступ до обладнання некомпетентних та не уповноважених осіб.
Пунктами 1.3, 2.3.12 додатку до договору поставки продукції передбачено, що обладнання повинно бути повернуто покупцем та прийнято постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з дати закінчення/припинення дії Договору поставки продукції (в тому числі дострокового) у діючому стані, технічно справне та комплектне, з урахуванням його нормального зносу.
Відповідно до п. 4.2 додатку до договору поставки продукції у випадку втрати (повного знищення) або неповерненні в строк, передбачений п. 2.3.12 даного додатку покупцем обладнання (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповерненні обладнання, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість обладнання, вказану в акті приймання-передачі обладнання, із врахуванням ПДВ, якщо інша сума відшкодування не буде додатково узгоджена між сторонами.
На виконання вимог Договору поставки згідно видаткової накладної № 70000001721 від 23.09.2017 позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1528,16 грн. та передано в тимчасове користування зворотну тару, в тому числі, кег “Оболонь” об'ємом 30 л (2 шт.) - вартістю за одиницю 3600,00 грн. (з ПДВ).
Відповідач, в порушення умов Договору поставки та чинного законодавства, вартість отриманої продукції не сплатив, зворотну тару в обумовлені строки не повернув.
Згідно акту прийому-передачі обладнання № 18935-1589 від 02.03.2018 ТОВ “Запорізька пивна компанія” передано, а ТОВ “РУБІН І КО” прийнято торгове обладнання згідно наведеного переліку, зауваження до якості, цілісності та комплектності отриманого обладнання з боку відповідача відсутні.
Позивач 05.02.2018 надіслав відповідачу лист № 552, в якому вказав, що договір поставки продукції від 04.04.2017 № ЗПК-3074 слід вважати розірваним, починаючи з двадцять першого календарного дня з моменту отримання даного повідомлення. Також позивач вказаним листом, посилаючись на п.п. 1.3, 2.3.12 додатку до договору поставки продукції, просив протягом 10 робочих днів з моменту розірвання договору поставки повернути постачальнику - товариству з обмеженою відповідальністю “Запорізька пивна компанія”, отримане за актом приймання-передачі обладнання на загальну суму 7964,16 грн. без ПДВ, а в разі його неповернення в зазначений термін відшкодувати вартість вказаного обладнання з урахуванням ПДВ - 9557,01 грн. На підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача надано фіскальний чек від 06.02.2018.
Невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманої продукції, неповернення зворотної тари та неповернення отриманого від позивача у користування торгового обладнання у визначений строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії видаткової накладної № 70000001721 від 23.09.2017 позивачем здійснено поставку продукції на суму 1528,16 грн., з ПДВ. Також, згідно вказаної видаткової накладної позивачем передано в тимчасове користування зворотну тару, в тому числі, кег “Оболонь” об'ємом 30 л (2 шт.) - вартістю 3600,00 грн. (з ПДВ). Позивач вказує на несплату вартості поставленої продукції та неповернення однієї кеги вартістю 3600,00 грн.
Строк оплати продукції визначено п. 3 розділу 3 Договору поставки - при відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов'язується оплатити всю отриману продукцію по факту відвантаження.
Пунктом 6 розділу 3 Договору поставки сторони узгодили, що в разі неповернення покупцем зворотної тари в обумовлені терміни, покупець на вимогу постачальника відшкодовує постачальнику заставну ціну зворотної тари.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманої від позивача продукції та повернення зворотної тари, всупереч умов п.п. 5, 6 розділу 2 та п. 3 розділу 3 Договору та вимог чинного законодавства України, не виконав.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманої продукції та неповернення переданої за спірною видатковою накладною зворотної тари (однієї кеги вартістю 3600,00 грн.) є доведеним. Доказів погашення суми боргу, з урахування вартості зворотної тари, з огляду на повідомлення позивача про розірвання Договору поставки, відповідачем суду не надано.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1528,16 грн. основного боргу за договором поставки продукції та 3600,00 грн. заборгованості за неповернуту тару (Кеги) заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 9557,01 грн. вартості неповернутого майна, переданого на виконання додатку до Договору поставки продукції.
Укладений сторонами 02.03.2018 додаток до Договору поставки продукції, за своєю правовою природою є договором позички.
Відповідно до ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 833 Цивільного кодексу України передбачено, що користувач зобов'язаний: 1) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі; 2) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором; 3) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.
Згідно із ч. 2 ст. 834 ЦК України позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі, якщо: 1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; 2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; 3) річ самочинно передана у користування іншій особі; 4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.
Як зазначає позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки, листом № 552 від 05.02.2018 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору поставки продукції № ЗПК-3074 від 04.04.2017 та просив протягом 10 робочих днів з моменту розірвання договору поставки повернути отримане за актом приймання-передачі обладнання або відшкодувати вартість вказаного обладнання.
Проте, матеріали справи свідчать, що додаток до Договору поставки продукції та Акт № 18935-1589 підписані сторонами 02.03.2018, тобто, пізніше ніж позивачем направлено лист про розірвання Договору поставки продукції.
Ухвалою від 31.01.2019 суд зобов'язував позивача надати письмові пояснення щодо підписання додатку до Договору поставки та акта щодо передачі обладнання пізніше направлення листа про розірвання договору, проте, позивач вимоги суду не виконав, пояснень не надав.
Отже, зважаючи на підписання додатку до договору та передачу обладнання пізніше, ніж направлення відповідачу листа про розірвання договору, відсутність пояснень позивача з цього приводу, вимога позивача, висловлена у листі № 552 від 05.02.2018, про повернення протягом 10 робочих дів отриманого за актом приймання-передачі обладнання є безпідставною, ймовірно стосується іншого обладнання, про яке в листі не повідомляється. Відповідно, заявлена в позові вимога позивача про відшкодування вартості неповернутого обладнання за додатком до Договору поставки від 02.03.2018 є передчасною і задоволенню не підлягає.
Крім того, вартість обладнання з ПДВ, визначена позивачем у сумі 9557,01 грн., тоді як спірне обладнання за умовами додатку до Договору поставки та акта приймання-передачі обладнання № 18935-1589 від 02.03.2018 має варстість7964,16 грн. без ПДВ та 9556,99 грн. з ПДВ.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В даному випадку, позивачем позовні вимоги обґрунтовано частково.
Відповідач позовні вимоги, визнані судом обґрунтованими не спростував. Доводи відповідача про звільнення його від обов'язку відшкодування вартості зворотної тари та обладнання з огляду на настання форс-мажорних обставин (пожежі), суд відхиляє як необґрунтовані.
За умовами пунктів 2, 3 розділу 4 Договору поставки сторона, яка знаходиться під дією форс-мажорних обставин, повинна сповістити в письмовому вигляді другій стороні про їх настання, очікувані строки дії та припинення протягом місяця. Факти, викладені в повідомленні, повинні бути підтверджені Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом. У випадку неповідомлення, сторона, яка зазнала впливу форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатися на такі обставини.
Відповідач доказів виконання ним дій, передбачених умовами договору у разі настання форс-мажорних обставин, суду не надав. Відсутні докази сповіщення позивача про настання таких обставин, не повідомлено про їх очікувані строки дії, що позбавляє відповідача посилатися на ці обставини.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 1528,16 грн. основного боргу за поставлений товар та 3600,00 грн. вартості неповернутої тари. В іншій частині позову суду відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 607,85 грн. судового збору.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “РУБІН І КО” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя ПеремогиАДРЕСА_1; адреса для листування: 72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, 66/81, ідентифікаційний код 30641466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька пивна компанія” (69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/вул. Фортечна, 40/7, прим. 37, ідентифікаційний код 37407653) 1528,16 грн. (одну тисячу п'ятсот двадцять вісім грн. 16 коп.) основного боргу за поставлений товар, 3600,00 грн. (три тисячі шістсот грн. 00 коп.) вартості неповернутої тари та 607,85 грн. (шістсот сім грн. 85 коп. ) судового збору. Видати наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 17.04.2019.
Суддя В.В. Носівець