Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 480/1765/18
Провадження № 2/480/227/19
Іменем України
(заочне)
17 квітня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Кир'яківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку,-
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач)звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа Кир'яківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 15 липня 1997 року за договором купівлі - продажу №70 позивачка придбала житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Отже, на момент придбання позивачкою житлового будинку з господарськими спорудами відповідач - ОСОБА_2 була власником як будинку і споруд, так і земельних ділянок. У 1998 році позивачка на цих земельних ділянках здійснила будівництво сараю, веранди, гаража. У 2015 році позивачка звернулась до БТІ із заявою про виготовлення на своє ім'я технічного паспорту на нерухомість, однак отримала відмову через те, що договір купівлі - продажу нерухомості був укладений на товарній біржі «Нерухомість» і не посвідчений нотаріусом. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3.09.2015 року договір визнаний дійсним в частині купівлі нерухомості. Одночасно цим рішенням суд не задовольнив позов в частині визнання дійсним договору купівлі - продажу земельних ділянок, пославшись на те, що до матеріалів справи не було надано доказів підтвердження права власності сторін на землю та те ,що в договорі купівлі - продажу відсутні вказівки на те, що земля була предметом цього договору. Після отримання судового рішення в листопаді 2015 року Управлінням Держгеокадастру у Миколаївському районі позивачці були видані копії актів на право власності на землю на ім'я продавця нерухомості,відповідачки по справі - ОСОБА_2 . Таким чином, на сьогодні позивачка володіє купленою нерухомістю і земельними ділянками, але позбавлена можливості отримання документів про право власності на землю, узаконення побудованих споруд та розпорядження своїм майном. Таким чином просить визнати за нею право власності на земельні ділянки.
У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, при цьому подали суду заяву, в якій позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явилася. Про дату та час слухання справи була повідомлена вчасно шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України; відзив не подавала.
Представник третьої особи Кир'яківської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився,однак надіслав на адресу суду заяву з якої вбачається,що проти задоволення позову не заперечує,розгляд справи просить провести без його участі.
Відповідно до положень ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалив розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
15 липня 1997 року між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу №70 житлового будинку з будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 ,який зареєстрований на Універсальній товарній біржі « Нерухомість -Н». Відповідно до даного договору, вищезазначений житловий будинок та земельні ділянки на підставі державних актів на право приватної власності на землю за реєстровим номером № 762 та № 761 на момент укладання договору належали відповідачу ОСОБА_2 (а.с.21)
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03.09.2015 року вищезазначений договір купівлі-продажу визнано дійсним в частині купівлі-продажу житлового будинку,який розташований в АДРЕСА_1 .(а.с.22)
Згідно з Державним актом серія НОМЕР_5 від 21.05.1997 земельна ділянка розміром 0.25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , надана у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд,розташована АДРЕСА_1 .
Згідно з Державним актом серія НОМЕР_1 ділянка розміром 0,28 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , надана для ведення особистого підсобного господарства, розташована АДРЕСА_1 .
Вищезазначені земельні ділянки як об'єкт права власності, визначені державними актами на право власності на землю, видані відповідачу ОСОБА_2 , Кир'яківською сільрадою 21.05.1997 року та зареєстровані в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №761 та №762.
Отже, судом встановлено,що на момент придбання позивачкою житлового будинку з господарськими спорудами відповідачка ОСОБА_2 була власником як будинку і споруд, так і земельних ділянок.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, п. 1) ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права власності на земельну ділянку.
За змістом ст.377 Цивільного кодексу, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Норма статті 30 ЗК Української РСР (1991 року),передбачає,що автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду, частина перша статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення сторонами договору купівлі-продажу жилого будинку - 15.07.1997року) визначила, що при переході права власності на будівлю і споруду до набувача нерухомого майна право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівля або споруда, може переходити на підставі цивільно-правових угод між власниками земельної ділянки і набувачем будівель або споруд (договори купівлі-продажу, дарування, міни тощо).
Перехід права користування земельної ділянки при переході права власності на будівлю або споруду, які розташовані на ній, також визначається на підставі договору (частина друга статті 120 ЗК України).
Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
При цьому при застосуванні положень ст.120 ЗК в поєднанні з нормою ст.125 ЗК слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на ній об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Крім того, п.«е» ч.1 ст.141 ЗК передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст.120 ЗК, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом чч.1, 3 ст.626 ЦК, двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав й обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох його сторін на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.
За змістом ст.655 ЦК, за договором купівлі-продажу, продавець передає/зобов'язується передати майно (товар), а покупець приймає/зобов'язується прийняти майно (товар).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа Кир'яківська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с.Новоінгулка, Новоодеського району Миколаївської області (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; номер і серія паспорта НОМЕР_4 ) право власності на земельну ділянку, площею 0.25 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , надана у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд, розташована в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції-Миколаївський апеляційний суд.
Суддя М. М. Войнарівський
17.04.2019