справа № 489/671/19 провадження №2-а/489/49/19
Іменем України
18 квітня 2019 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції П'ятакова Максима Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати дії інспектора протиправними та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 693486 від 24.12.2018.
В позові вказав, що 24.12.2018 близько 16 год. 00 хв., він приїхав до супермаркету «Метро» та зупинився на паркувальному місці для інвалідів. Після того, повертаючись до автомобіля він зустрів працівників поліції, які звинуватили його у незаконній зупинці на місці стоянки транспортних засобів для осіб, які перевозять осіб з інвалідністю чи на яких установлено розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю". На вказане звинувачення позивач надав відповідачу посвідчення інваліда та пояснив, що знаходиться на стоянці на законних підставах. Після того працівник поліції почав вимагати від нього посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс страхування, на що він відмовив йому, оскільки ці вимоги були незаконними, після чого їх розмова закінчилась та він уїхав зі стоянки. Але через невеликий проміжок часу він був знову зупинений тими ж працівниками поліції, після чого без законних підстав було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення. Жодного процесу не відбувалося.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 08.02.2019, з урахуванням вимог статті 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.
Крім того, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву з відеозаписом фіксації адміністративного правопорушення.
У відзиві на позовну заяву вказано, що 24.12.2018 під час патрулювання міста Миколаєва інспекторами Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було виявлено транспортний засіб Опель Астра, номерний знак НОМЕР_1 не позначений розпізнавальним знаком «Інвалід», водій якого здійснив зупинку/стоянку в місці, призначеному для осіб з інвалідністю. Місце зупинки позначене дорожнім знаком 5.38 «Місце для стоянки» із табличкою до нього 7.17 «Інвалід» додатку 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху). Крім того, водій не користався засобами пасивної безпеки, перевозив пасажирів не пристебнутих ременями безпеки. Водій тривалий час відмовлявся пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Поліс страхування водій категорично відмовився надавати. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення пп. «в» п. 2.3, пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, на підставі ст. 36 КУпАП було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, дійшов наступного.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.12.2018, серія НК № 693486, вбачається, що 24.12.2018 о 16 год. 40 хв., водій ОСОБА_1 , рухаючись по пр. Героїв України в районі будинку № 9-Б, керував транспортним засобом Opel Astra, номерний знак НОМЕР_1 , що обладнаний засобами пасивної безпеки та перевозив пасажирів, які були не пристебнуті ременем безпеки. Під час перевірки документів водій не мав при собі та не пред'явив поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги пп. «в» п. 2.9, пп. «ґ» п. 2.1, пп. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху. Крім того на задній осі транспортного засобу було встановлено шини різних моделей з різним малюнком протектору, чим порушено пп. «г» п. 31.4.5 Правил дорожнього руху. На підставі ст. 36 КУпАП, за сукупністю правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 121 КУпАП, на ОСОБА_1 було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно з пп. «а» п. 2.4 Правил дорожнього руху водій, на вимогу поліцейського, повинен пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено коло суб'єктів, уповноважених на перевірку відповідних полісів, а також визначено випадки обов'язкової перевірки останніх.
В свою чергу, п. 21.3 зазначеної статті передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Отже, наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Відеозапис порушення, наданий відповідачем також підтверджує факт непред'явлення позивачем страхового полісу під час зупинки автомобіля.
Відповідно до пп. «в» п. 2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких заважають користуватися ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Згідно ч. 5 ст. 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає, що для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу, а саме безпосередні спостереження осіб, уповноважених на складання протоколу (постанови) про адміністративне правопорушення.
У даному випадку, обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП зафіксовані постановою про накладення адміністративного стягнення та підтверджені самим позивачем під час зупинки транспортного засобу.
Згідно вимог пп. «г» п. 31.4.5 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора - для вантажних автомобілів.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, і тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Із дослідженого судом відеозапису, доданого до відзиву відповідача, не вбачається, що транспортний засіб позивача мав встановлені шини на задній осі з різним малюнком. Окрім того, працівником поліції під час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення неодноразово повторює про те, що правопорушення два, а саме порушення пп. «в» п. 2.3, пп. «ґ» п. 2.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП. Після складення адміністративних матеріалів, працівник поліції повідомив позивача про необхідність ознайомлення з постановою, яка містила вже третє правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.12.2018, серія НК № 693486, містить також суть обвинувачення за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме порушення пп. «г» п. 31.4.5 Правил дорожнього руху, та порушення вказаної статті також було прийнято до уваги під час накладення стягнення на підставі ст. 36 КУпАП.
Але, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Встановленні обставини є порушенням процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а саме право на захист, що є істотним порушенням як законів України, так і п.п. «а», «b» ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Аналізуючи обставини по справі та досліджені матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за яким на підставі ст. 36 КУпАП його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи фактичну відсутність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем правил дорожнього руху, передбачених пп. «г» п. 31.4.5 Правил дорожнього руху, за порушення яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень і надіслання справи на новий розгляд до Управління патрульної поліції у Миколаївській області, але з урахуванням спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, позов слід задовольнити скасувавши постанову та закрити провадження у справі, що відповідає положенням п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 24.12.2018, серія НК № 693486 та закрити провадження у справіпро адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://court.gov.ua/sud1416/.
Учасники судового розгляду:
позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - інспектор Управління патрульної поліції в Миколаївській області П'ятаков Максим Сергійович, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б.
Повний текст судового рішення складно 18.04.2019.
Суддя І.В. Коваленко