Справа № 761/35711/18
Провадження № 2/761/2322/2019
26 березня 2019 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Шлапаковій А.О.,
за участі
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача Купенко М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа: ТОВ «Торговий дім «Чорномор ОРГ» про визнання зобов'язань за договором поруки припиненим,
Представник ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 24.01.2013 р. між ПАТ «Креді Агріколь Банк»» та ТОВ «Торговий дім «Чорномор ОРГ» було укладено договір про надання банківських послуг № 02/1160422 з наступними договорами про внесення змін до цього договору. В якості забезпечення виконання зобов»язань за договором, ОСОБА_4 виступив поручителем на підставі договору поруки № Р2/1160422 від 24.01.201 року. Відповідно до п. 21 договору поруки зобов»язання позивача виникають з договору про надання банківських послуг № 02/1160422 від 24.01.2013 р. - генеральний ліміт 3 400 000,00 грн. до 31.08.2015 року включно. В п. 7 договору поруки сторони передбачили, що строк дії договору дорівнює Генеральному строку за обставини, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставин наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов»язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі. Проте, як зазначив Пленум ВССУ у постанові № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. У п. 19 договору поруки сторонами визначено, що порука за договором набуває сили з моменту підписання договору та діє протягом одного року з від дати настання Генерального строку. Генеральний строк - 31.08.2015 року (п. 21 договору поруки). Отже порука діє до 31.08.2016 року. Станом на день подачі позову Банк не пред»явив жодного позову до поручителя на предмет виконання основного зобов»язання. Зазначене є підставою для застосування положень ст. ч. 4 ст. 559 ЦК України та визнання зобов»язань за договором поруки № Р2/1160422 від 24.01.201 року припиненими.
З огляду на положення ст.ст. 19,274 ЦПК України судом вирішено питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та 18.10.208 р. відкрито провадження по даній справі.
В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, просили задовольнити в повному обсязі. Не заперечували щодо покладення судових витрат на позивача в разі задоволення позову.
Представник відповідача не скористався правом надати відзивна позов. В судовому засіданні зазначив про те, що не дивлячись на відсутність заперечень щодо обставин викладених в позові, Банк не погоджується з заявленими вимогами, не визнає те, що зобов»язання за договором поруки є припиненим.
Представник ТОВ «Торговий дім «Чорномор ОРГ» направив в адресу суду заяву про розгляд справи на його відсутністю.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, отримані відповідно до приписів ЦПК України та надавши їм відповідну оцінку суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою,порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.
Встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_4 24.01.2013 року було укладено договір поруки № р2/1160422.
Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_4 виступив поручителем за основним зобов»язанням, які виникли у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чорномор ОРГ» з договору про надання банківських послуг № 02/1160422 від 24.01.2013 р., укладеним між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством, генеральний ліміт - 3 400 000,00грн., генеральний строк до 31.08.2015 року включно (п. 21 договору поруки).
Вищенаведені обставини не оспорювалисть представником відповідача в судовому засіданні.
Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Як свідчить пункт 7 договору поруки № р2/1160422 від 24.01.2013 р. строк дії договору дорівнює Генеральному строку за обставин, що відсутній випадок невиконання умов договору. За обставини наявності випадку невиконання умов договору, договір залишається чинним до тих пір, поки всі зобов»язання клієнта перед банком не будуть виконані в повному обсязі.
Разом з тим, п. 19 договору поруки сторони визначили, що порука за цим договором набуває сили з моменту підписання договору поруки та діє протягом 1 (одного) року від дати настання Генерального строку. Таким чином порука припиняється з припиненням договору та у випадку, якщо Банк протягом 1с (одного) року від дати закінчення Генерального строку не пред»явить вимги до поручителя.
Представники позивача зазначають, що на день подачі позову Банком не пред»ялялись вимоги до поручителя. І порука припинилась в силу положень ст. 559 ЦК України. Крім того, вказали, що саме по собі зазначення у договорі по дію поруки до повного виконання основного зобов»язання не може розцінюватись як встановлення строку дії поруки в силу вимог ст. 252 ЦК України.
Так, представником ПАТ «Креді Агріколь Банк» не заперечувалась в судовому факт укладання договору поруки, його умови та твердження представників позивача щодо відсутності заявлених до ОСОБА_4 вимог щодо виконання останнім умов договору поруки.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначив, що пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Крім того слід зазначити, що Верховний Суд України у своїй постанові в справі № 6-2662цс15 висловив позицію, що вимога до поручителя має бути пред»явлена тільки у вигляді позовної заяви.
Поряд з цим Верховним Судом України викладено в постанові по справі № 6-53цс14 від 17.09.2014 р. правову позицію про те, що строк дії поруки (будь - який із зазначених у частині 4 статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб»єктивного права кредитора й суб»єктивного обов»язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права (шляхом пред»явлення позову), кредитор вчиняти не може.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) припинення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому за положеннями ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Приймаючи рішення по суті спору, суд має зазначити про застосування положень цивільного процесуального законодавства щодо змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.
Так, положеннями ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Беручи до уваги вищенаведене, з огляду на умови договору поруки, а саме п. 19, не пред»явлення у встановленому законом порядку вимоги до поручителя щодо виконання зобов»язань за договором поруки та зважаючи на позицію банку яка свідчить про наявність спору щодо припинення зобов»язання, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_4
За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається а сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, проте бере до уваги прохання представників позивача покласти останні на ОСОБА_4
Виходячи з наведеного, керуючись Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,76-81,141,279,352,354 ЦПК України, ст.ст. 15,509,543,544, 559 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», третя особа: ТОВ «Торговий дім «Чорномор ОРГ» про визнання зобов'язань за договором поруки припиненим задовольнити.
Визнати зобов»язання за договором поруки № р2/1160422 від 24.01.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_4 припиненим.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя