Справа № 761/42272/17
Провадження № 2-а/761/525/2018
27 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Шлапаковій А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області Кириченка Олександра Миколайовича про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Інспектора Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області Кириченка Олександра Миколайовича про скасування постанови. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою від 10.09.2017 р. серії АР № 997606 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складеною Кириченко О.М., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Як зазначено в оскаржуваній постанові, 10 вересня 2017 р. близько 13 год. 10 хв. на автошляху М05 (Київ-Одеса) ОСОБА_1 виконав маневр (розвороту ліворуч) перетнувши подвійну суцільну розмітку 1.3 ПДР. Позивач зазначає, що 10.09.2017 р. близько 13 год. 10 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1 рухаючись у напрямку м. Біла Церква, ОСОБА_1 був зупинений інспектором Васильківського відділення патрульної поліції Кириченко О.М. На прохання інспектора позивач надав документи, а саме: посвідчення водія, технічний паспорт на автомобіль та документ ОСЦПВВНТЗ. Після цього, інспектор звинуватив позивача у порушення ПДР, а саме перетині подвійної суцільної смуги, не надавши доказів почав складати постанову про накладення адміністративного стягнення. Із постановою про накладення адміністративного стягнення позивач незгоден про, що було повідомлено інспектора. Також зазначає, що на ділянці дороги траси Київ-Одеса де ОСОБА_1 виконував маневр лівого розвороту, виконувались ремонтні роботи з облаштування дорожнього покриття, та на новому дорожньому покритті були відсутні смуги розмежування зустрічних напрямків руху, окрім водоналивних бар'єрів, що обмежують розворот у не призначених для цього місцях, тому позивач виконав маневр керуючись виключно наявними знаками дорожнього руху згідно діючих ПДР України. Якщо б позивач виконав маневр лівого розвороту перетинаючи неіснуючу подвійну суцільну смугу, на чому наголошує інспектор, то автомобіль зіштовхнувся б з одним із водоналивних бар'єрів, що призвело б до пошкоджень та створення аварійної ситуації на дорозі. Жодних доказів того, що саме позивач порушив ПДР України інспектором надано не було. У зв'язку із викладеним, позивач просить визнати дії інспектора Васильківського відділення патрульної поліції Кириченка О.М. щодо складання постанови серії АР № 997606 від 10.09.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП незаконними; визнати постанову серії АР № 997606 від 10.09.2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 листопада 2017 року позовну заяву було залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року скасовано ухвалу суду першої інстанції, а справу направлено до того ж суду для продовження розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 28 лютого 2018 у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного КАС України.
У встановлений судом строк, відповідач будучи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від відповідача також не надходило.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено постанову серії АР № 997606 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 255 грн. 00 коп.
Підставою для прийняття зазначеної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стала те, що 10 вересня 2017 р. близько 13 год. 10 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1 на автомобільній дорозі Київ-Одеса М 05 ОСОБА_1 виконав маневр розвороту ліворуч перетнувши подвійну суцільну розмітку 1.3 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
За умовами ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
У відповідності до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
За умовами ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Як зазначив позивач у позовній заяві, він діяв у межах ПДР України за відсутності смуги розмежування зустрічних напрямків руху та наявності бар'єрів які обмежували розворот у непризначених для цього місцях.
Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, будь-яких доказів фото чи відезйомки інспектором надано не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП покладає на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення обов'язок з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Оскільки, відповідач не скористався своїм правом та не надав жодних доказів вини ОСОБА_1 в порушенні ПДР України, суд приходить до висновку, що порушення позивачем дорожньої розмітки 1.30 ПДР України та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведено належними доказами.
Стаття 258 КУпАП визначає випадки в яких протокол про адміністративне правопорушення не складається.
Частина 1 вказаної статті в переліку статей не містить ч.1 ст.122 КУпАП.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення, ч.3 ст.258 КУпАП.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення (ч. 5 ст.258 КУпАП).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що приймаючи спірну постанову відповідач діяв в межах наданих йому повноважень, проте з порушенням порядку, визначеного КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Також, суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо визнання постанови протиправною, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується з приписами ст. 286 КАС України.
Зважаючи на викладене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 77, 242, 250, 286, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, ст.ст. 126, 251, 222, 258, 280 КУпАП, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора Васильківського відділу поліції ГУНП в Київській області Кириченка Олександра Миколайовича про скасування постанови задовольнити частково.
Скасувати постанову серії № АР № 997606 від 10.09.2017 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП закрити.
В задоволенні іншої частин позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: