Справа №753/5689/17-ц
Апеляційне провадження №22-ц/824/6333/2019
16 квітня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., із участю секретаря Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
28 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом, де просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, 2006 року народження, у розмірі 5 000 грн. до його повноліття та на утримання повнолітньої дочки - ОСОБА_3, 1997 року народження, у розмірі 5 000 грн. до досягнення нею двадцяти трьох років.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03 серпня 1996 року вона з відповідачем уклала шлюб.
Від даного шлюбу вони мають повнолітню доньку - ОСОБА_3 та неповнолітнього сина- ОСОБА_4.
Вона з відповідачем має діаметрально протилежні погляди на шлюб та сім'ю.
На теперішній час шлюбні стосунки між ними припинено, їх поновлення неможливе, так як у них існують різні погляди на життя, втрачено почуття любові та поваги один до одного,за її глибоким переконанням подальшого сенсу підтримувати сімейні відносин немає.
Майнових спорів між ними на даний час немає. На примирення вона не згодна.
Неповнолітній син - ОСОБА_4 залишається проживати разом з нею.
Відповідач спілкується з дітьми періодично та постійної матеріальної допомоги не надає і, на сьогоднішній день, вона утримує дітей за власний рахунок.
На даний час повнолітня дочка - ОСОБА_3 продовжує навчатися в Університеті державної фіскальної служби України та проживає разом з нею.
Для забезпечення належних умов проживання дітей, вона сплачує щомісяця 5 500 грн. за оренду квартири.
Окрім того, повнолітня дочка ОСОБА_3 навчається на курсах німецької мови у Інституті Гете, вартість одного курсу складає 3 680 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн., щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3, яка продовжується навчатися, у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн., щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років.
На обґрунтування ухваленого рішення, місцевий суд зазначив, що подальше збереження сім'ї, з урахуванням їх взаємних відносин, неможливе і суперечить інтересам позивача.
Сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства, вони не здійснили дій для примирення та збереження шлюбу, не підтримують один одного, втратили взаєморозуміння, а тому суд вважає правомірним розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Також, суд вважає, що визначений ним розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на малолітнього сина та повнолітню доньку, яка продовжує навчатися є достатнім, справедливим, та не буде порушувати майнові права дитини, повнолітньої доньки та платника аліментів.
Не погоджуючись із ухваленим судом рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні.
Просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року в частині визначеного розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 зменшити з 4 000 грн. на мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину відповідного віку та в частині дати їх стягнення змінити з 28 березня 2017 року на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Крім цього, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 та ухвалити нове судове рішення про залишення без задоволення цих вимог.
Суд, закінчивши з'ясування обставин справи і перевірку їх доказами, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який 03 серпня 1996 року зареєстрований у відділі реєстрації актів громадського стану Луганського міськвиконкому, актовий запис №361 ( а.с. 11 )
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, яка є донькою сторін, та на момент звернення до суду є повнолітньою особою, яка навчається в Університеті Державної Фіскальної Служби України за галуззю знань: «Економіка та підприємництво» ( а.с. 12, 17 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4, який є малолітнім сином сторін ( а.с. 13 ).
Діти проживають з матір'ю і перебувають на її утриманні, що не оспорюється сторонами.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доході та утримання податків, ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року отримувала середню заробітну плату за місяць 2 922,15 грн. ( а.с. 15 ).
Задоговором оренди від 05 серпня 2015 року,ОСОБА_2 винаймаєжиле приміщення у ОСОБА_8, а саме: квартиру АДРЕСА_1 за 5 500 грн. в місяць ( а.с. 16 ).
ОСОБА_2 01 грудня 2016 року сплатила 3 680 грн. за курси повнолітньої доньки - ОСОБА_3 німецької мови у Інституті Гете. ( а.с. 18 ).
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеними особами ( а.с. 7, 10 ).
Розмір коштів, відповідач - ОСОБА_1 надавав позивачу на утримання неповнолітнього сина та повнолітньої доньки за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року в розмірі 134 409,05 грн. ( а.с. 116-142, 157-158, 160, 162-164, 166-175 ).
Окрім цього, ОСОБА_1 з травня по липень 2017 року сплачував ОСОБА_8 орендну плату за орендоване ОСОБА_2 житло в розмірі 8 143 грн., 7 505 грн., 7 351 грн. ( а.с. 159, 161, 165 ).
Відповідно до копії листа з Головного управління ДФС Луганської області від 01 жовтня 2018 року по платнику податків ОСОБА_1 обліковується наступна інформація: за 2012 рік - нараховано 2 752,80 грн., сплачено 2 760 грн., за 2014 рік - нараховано 2 923,20 грн., сплачено 1 461,60 грн., за 2015 рік - нараховано 2 923,20 грн., сплачено 0 грн., за 2016 рік - нараховано 3 307,20 грн., сплачено 0 грн., у 2018 році нарахування та сплата податкових зобов'язань не відбувалась ( а.с. 150 )
ОСОБА_1 в період з 23 червня по 04 липня 2017 року, з 04 по 17 липня 2017 року, з 07 листопада 2018 року по 23 листопада 2018 року перебував на стаціонарі в лікарні ( а.с. 152, 153, 154 ).
Відповідно до копії виписного епікризу з історії хвороби №5960 від 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 стійко непрацездатний, підлягає направленню на консультацію для прийняття рішення про ступінь втрати працездатності ( а.с. 152 ).
Разом з тим, оскільки сторони не проживають разом та не ведуть спільного господарства та між ними не досягнуто домовленості щодо сплати аліментів в необхідному розмірі, 28 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із названим позовом ( а.с. 1-4 ).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково ( а.с. 181-186 ).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн., щомісячно починаючи з 28 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3, яка продовжується навчатися, у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000 грн., щомісячно починаючи з 28 березня 2017 року і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років ( там же ).
При цьому, на переконання апеляційного суду, місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 матеріальної допомоги в необхідному розмірі на утримання сина - ОСОБА_4 та доньки - ОСОБА_3 не надає.
Окрім цього, при визначенні необхідного розміру аліментів, місцевий суд у повній мірі врахував викладене та положення ст.ст. 80, 84, 180-182, 184, 191, 199-201 СК України.
Відтак, місцевий суд, на переконання апеляційного суду, обґрунтовано визначив, врахувавши матеріальне становище сторін, їх стан здоров'я, розмір аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000 грн., щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття та на утримання повнолітньої ОСОБА_3, яка продовжується навчатися, у твердій грошовій сумі - 2 000 грн., щомісячно, починаючи з 28 березня 2017 року і до досягнення нею двадцяти трьох років.
Також, судом вірно зазначено, що матеріалами справи не підтверджено перебування на утриманні у ОСОБА_1 його непрацездатного батька.
При цьому, апелянтом не надано таких доказів під час апеляційного перегляду справи.
Окрім іншого, з точки зору суду другої інстанції, спроможність ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання дітей у визначеному судом розмірі підтверджується, зокрема, раніше зробленими грошовими переказами на ім'я ОСОБА_2 за період з лютого 2017 року по грудень 2018 року ( а.с. 116-142, 157-158, 160, 162-164, 166-175 ).
Таким чином, ухвалюючи рішення в цій частині, місцевий суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, здійснив належну оцінку доказів, унаслідок чого обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 80, 84, 180-182, 184, 191, 199-201 СК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення.
При цьому, апелянтом не надано жодних належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів на спростування встановленого розміру аліментів та на підтвердження неправомірності його визначення у відповідності до ст. 182 СК України.
А тому, доводи ОСОБА_1 про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст.ст. 182, 198, 199, СК України, з точки зору суду другої інстанції та в силу викладеного, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді скарги.
Доводи ОСОБА_1 про те, що судом не взято до уваги сплачені аліменти за період з 28 березня 2017 року по 30 січня 2019 року та,як наслідок, аліменти призначені не з моменту ухвалення судового рішення - 30 січня 2019 року, а з моменту подачі позовної заяви - 28 березня 2017 року, не є підставою для скасування рішення, оскільки в частині присудження аліментів від дня пред'явлення позову місцевим судом в повній мірі дотримано положення ст. 191 СК України.
Інші обставини, зазначені апелянтом, зокрема, про те, що позивач від нього приховувала інформацію про призначення аліментів, він не працює з 2014 року, у червні 2017 року він отримав тілесні ушкодження у зв'язку з чим не працює, має незадовільний стан здоров'я та потребує періодичного стаціонарного лікування, у нього відсутня можливість надавати допомогу повнолітній доньці, яка продовжує своє навчання, на його утриманні перебуває непрацездатний батько похилого віку, на думку апеляційного суду та у силу викладеного, не є правовою підставою, в силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.
Законність та обґрунтованість судового рішення, що не оскаржується ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції не переглядається у відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, оскільки ним ( судом ) не встановлено порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення,
А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України.
Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 263, 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Головуючий А.С. Сержанюк
Судді: О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко