справа № 753/12524/16-ц
апеляційне провадження № 06.07/824/87/2019
18 квітня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., розглянувши заяву ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 про відвід суддів Крижанівської Ганни Володимирівни, Шебуєвої Вікторії Андріївни у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», третя особа: ОСОБА_4 про визнання наказу про звільнення недійсним, зміну підстав звільнення, зобов'язання внести зміни до трудової книжки, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав заяву про відвід судді-доповідача КрижанівськоїГ.В. та судді Шебуєвої В.А. від участі в розгляді даної справи.
Подаючи відповідну заяву представник позивача зазначив, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивача жодного разу не було повідомлено про дату, час та місце слухання справи, відмовлено в прийнятті та не розглянуто заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Вказав, що апеляційний суд діє необачно та упереджено, оскільки не виконує вимоги норм процесуального права щодо порядку здійснення правосуддя з дотримання основних принципів здійснення правосуддя та верховенства права. Вважає, що суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав. Судді вчиняють дії з обмеження принципу змагальності судового розгляду та рівності сторін у доказуванні. Зазначив, що члени колегії суддів Крижанівська Г.В. та Шебуєва В.А. протиправно відмовили у допиті в якості свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_6, чим створюють нездоланні штучні перешкоди для збирання та доручення до справи належних доказів, які містять відомості щодо предмету доказування у справі і не були дослідженні судом першої інстанції. Посилався на те, що судді безпідставно та невмотивовано відмовили позивачу у призначенні судової почеркознавчої експертизи за заявою позивача, внаслідок помилкового застосування норм процесуального права. В обґрунтування своєї заяви представник позивача посилається на рішення ЄСПЛ.
Після проведення автоматизованого розподілу справи та відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується суддею Київського апеляційного суду Саліховим В.В. без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи викладені в заяві про відвід колегії суддів, підстав для задоволення заяви не встановлено.
Стаття 36 ЦПК передбачає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановленихст. 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість прийти до висновку що критерієм порушення суб'єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо .Конкретизуючи суб'єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді . Суб'єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи
Стосовно об'єктивної неупередженості в рішеннях ЄСПЛ зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників цивільного процесу.
Об'єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо; суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ; наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі , участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення тощо.
Таким чином, можливо зробити висновок про те, що особа яка подала заяву про відвід судді повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи.
При цьому, законодавець визначив, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, які були винесені під час іншої або конкретної справи не може бути підставою для відводу судді.
У заяві представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, як підставу для відводу суддів, посилався на незгоду із процесуальними діями КрижанівськоїГ.В. та судді Шебуєвої В.А. під час розгляду даної справи.
Таким чином, представник позивача фактично підставою для відводу суддів зазначив прийняття ними процесуальних рішень по даній справі.
Разом з тим, як зазначалося вище, вказана обставина не може бути підставою для відводу судді.
Отже, вимоги заяви про відвід не можуть свідчити про упередженість та необ'єктивність судді-доповідача КрижанівськоїГ.В. та судді Шебуєвої В.А.
Таким чином, у задоволенні заяви про відвід колегії суддів слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_2 представника ОСОБА_3 про відвід суддів Крижанівської Ганни Володимирівни, Шебуєвої Вікторії Андріївни відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: В.В. Саліхов