23.07.07 р. Справа № 41/276пд
м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223
Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.
при секретарі судового засідання Говор О.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Краматорську
до відповідача-1: Приватного підприємства “Крамснабсервіс», м. Краматорськ
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Атріс», м. Краматорськ
Про визнання недійсним господарського зобов'язання
Прокурор м. Краматорська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Краматорську, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Крамснабсервіс», м. Краматорськ, та Товариства з обмеженою відповідальністю “Атріс», м. Краматорськ про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 2005-06 від 01.05.2004 року, укладеним між відповідачами, стягнення з відповідача-1 на користь відповідача-2 грошових коштів у сумі 7750,00 грн., отриманих в оплату за надані послуги по договору, стягнення з відповідача-2 на користь держави 7750,00 грн. вартості послуг з перевезення пасажирів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладання та виконання між відповідачами договору № 2005-06 від 01.05.2004 року про надання послуг по перевезенню пасажирів. Прокурор наполягає на тому, що господарське зобов'язання за вказаною угодою, повинно бути визнано недійсним на підставі його укладення відповідачем-1 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, у відповідності до вимог ст. 207 ГК України. Наявність мети прокурор обґрунтовує тим, що рішенням Краматорського міського суду від 27.02.2006 року визнані недійсними установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість відповідача-1 з моменту державної реєстрації.
Таким чином, прокурор вважає, що в господарській операції по наданню транспортних послуг від імені відповідача-1 діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких операції та підписання документів бухгалтерського та податкового обліку.
Відповідно до наданих позивачем пояснень, акт перевірки відповідача-1 від 08.04.2005 року № 91/23-2-32359532 є доказом того, що діяльність відповідача-1 була направлена на ухилення від сплати податків, а також суперечить інтересам держави та суспільства, та призвела до ухилення від сплати податків по податку на додану вартість у розмірі 256099,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 33075,00 грн.
Позивач стверджує, що матеріали справи свідчать про те, що метою створення відповідача-1 було прикриття діяльності підприємства підставною особою для ведення сумнівних фінансово-господарських операцій та ухилення від відповідальності осіб, які в реальності займалися діяльністю підприємства та мали на меті отримання прибутку без сплати податків.
Відповідачем-2 до суду було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі в силу неможливості розгляду пов'язаної з ним заяви відповідача-2 за нововиявленими обставинами в Краматорському міському суді. Клопотання вмотивовувалось тим, що відповідач-2, який вважав, що рішенням Краматорського міського суду від 27.02.2006 року, порушені його права та інтереси, а справу розглянуто без урахування суттєвих обставин, звернувся до Краматорського міського суду із заявою про перегляд рішення суду від 27.02.2006 року за нововиявленими обставинами.
Зважаючи на викладене, ухвалою суду від 10 жовтня 2007 р. провадження по справі № 41/276пд зупинялось до розгляду Краматорським міським судом справи про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Крамснабсервіс» за нововиявленими обставинами.
Ухвалою по справі від 22.04.2007 року провадження у справі поновлено у зв'язку з тим, що ухвалою Краматорського міського суду від 11.10.2006 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд рішення Краматорського міського суду від 27.02.2006 року.
Ухвалою суду від 11.07.2007 року розгляд справи призначено у судовому засіданні з провадженням у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачі про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, проте вимоги суду не виконали, представника в судове засідання не направили. Враховуючи викладене, а також те, що наявних в матеріалах справи документів та пояснень достатньо для прийняття постанови, суд вважає за можливе вирішити спір по суті.
У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: документи про правовий статус відповідачів та статус відповідачів як платників податків, рішення Краматорського міського суду від 27.02.2006 року, договір № 2005-06 від 01.05.2004 року, податкові накладні від 30.06.2004 року № 0000002, від 30.06.2004 року № 0000003, від 31.07.2004 року № 0000022, від 31.08.2004 року № 0000023, від 27.09.2004 року № 000055, від 25.10.2004 року № 0000127, від 25.11.2004 року № 00044, від 28.12.2004 року № 22, платіжні доручення від 10.06.2004 року № 71, від 05.07.2004 року № 87, від 14.09.2004 року № 109, від 25.10.2004 року № 136, від 27.09.2004 року № 121, від 24.11.2004 року № 153, від 28.12.2004 року № 182, акти здачі-прийняття робіт № 000000028 від 30.06.2004 року, № 000000049 від 31.07.2004 року, № 000000050 від 31.08.2004 року, № 0000060 від 27.09.2004 року, № 0000061 від 25.10.2004 року, № 0000087 від 25.11.2004 року, № ОУ-00160 від 28.12.2004 року, акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 17/29-013 від 06.04.2006 року, акт виходу за юридичною адресою від 17.02.2005 року, акт перевірки від 08.04.2005 року № 91/23-2-32359532, корінці податкових повідомлень-рішень, пояснення, акт від 08.04.2005 року № 4/23-2-32359532, ухвала Краматорського міського суду від 11.10.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 суд встановив:
Відповідач 1, ПП “Крамснабсервіс» зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, код ЄДРПОУ 32359532.
Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю “Атріс», зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Краматорської міської ради 14.11.2003 року, включений до ЄДРПОУ за кодом 32737427.
01.05.2004 року між відповідачами був укладений договір № 2005-06, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язується надати послуги з перевезення пасажирів, а відповідач-2 зобов'язується оплатити зазначені послуги за ціною 20,00 грн., в т.ч. ПДВ, за один рейс.
На виконання вимог договору відповідач-1 надав відповідачу-2 послуги з перевезення пасажирів на загальну суму 7750,00 грн., про що видав податкові накладні: від 30.06.2004 року № 0000002 на суму 800 грн., від 30.06.2004 року № 0000003 на суму 80 грн., від 31.07.2004 року № 0000022 на суму 740 грн., від 31.08.2004 року № 0000023 на суму 210 грн., від 27.09.2004 року № 000055 на суму 1320 грн., від 25.10.2004 року № 0000127 на суму 127 грн., від 25.11.2004 року № 00044 на суму 44 грн., від 28.12.2004 року № 22 на суму грн.1120 грн.
Відповідач-2 оплатив послуги в сумі 7750,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2004 року № 71 на суму 880,00 грн., від 05.07.2004 року № 87 на суму 740,00 грн., від 14.09.2004 року № 109 на суму 1260,00 грн., від 25.10.2004 року № 136 на суму 1110,00 грн., від 27.09.2004 року № 121 на суму 1320,00 грн., від 24.11.2004 року № 153 на суму 1320,00 грн., від 28.12.2004 року № 182 на суму 1120,00 грн.
Факт надання відповідачем-1 послуг з перевезення пасажирів та оплата їх відповідачем-2 підтверджується також актами здачі-прийняття робіт: № 000000028 від 30.06.2004 року, № 000000049 від 31.07.2004 року, № 000000050 від 31.08.2004 року, № 0000060 від 27.09.2004 року, № 0000061 від 25.10.2004 року, № 0000087 від 25.11.2004 року, № ОУ-00160 від 28.12.2004 року.
Таким чином, матеріалами справи доводиться укладання між відповідачами договору № 2005-06 від 01.05.2004 року та фактичне його виконання в сумі 7750,00 грн., а саме, надання відповідачем-1 та оплата відповідачем-2 послуг з перевезення пасажирів на загальну суму 7750,00 грн. Докази неналежного виконання спірної угоди в матеріалах справи відсутні та не надавались податковим органом.
Позивач наполягає на визнанні недійсним господарського зобов'язання за договором № 2005-06 від 01.05.2004 року на підставі ст. 207 ГК України та на застосуванні наслідків, передбачених ст. 208 ГК України.
Згідно із п. 4 Розділу ІХ «Прикінцевих положень» Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Спірна угода укладена та фактично виконана після набрання чинності Господарським кодексом України, таким чином, суд погоджується з такою думкою позивача та керується законодавством, чинним на момент виникнення відносин щодо укладення та виконання спірного господарського зобов'язання, а саме Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтями 174, 175 цього ж кодексу визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та визначено майново-господарські зобов'язання, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Позивач наполягає на наявності між сторонами господарських зобов'язань, які є укладеними 01.05.2004 року та виконаними, з чим суд погоджується з огляду на наведені приписи законодавства та додані до матеріалів справи документи щодо наявних між відповідачами правовідносин, які посвідчують факт виконання господарських зобов'язань.
Відповідно до ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Таким чином, із змісту наведеної норми права випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Наявність умислу у сторін чи однієї сторони угоди означає, що вони (вона), виходячи із обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчиненого (вчинених) господарських зобов'язань і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, при цьому, достатньо умислу у однієї сторони.
Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Визначення мети угоди такою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства здійснюється судом.
Як вбачається із позовної заяви, позивач вважає, що при укладанні та виконанні спірного господарського зобов'язання умисел на досягнення мети, суперечної інтересам держави та суспільства мав відповідач-1. Метою, суперечною інтересам держави та суспільства, як зазначає прокурор, є ухилення від оподаткування.
Як на доказ наявності протиправного умислу у відповідача-1 позивач посилається на рішення Краматорського міського суду від 27.02.2006 року, яким визнано недійсним установчий документ - статут Приватного підприємства «Крамснабсервіс» з моменту державної реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Крамснабсервіс» з моменту державної реєстрації, тобто з 12.05.2003 року.
У зазначеному рішенні місцевий суд робить висновки про те, що в момент укладання установчого документу Жиленко Р.Ю. фактично не мав відповідного бажання створювати підприємство, займатися фінансово-господарською діяльністю, користуватися отриманими правами та нести зобов'язання, тобто укладання установчих документів відбулося за умови невідповідності волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину відбулося без наміру створення правових наслідків.
Проте, наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів однієї сторони договору недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, дотримання вимог законодавства при створенні підприємства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства та свідоцтва платника податку на додану вартість не є доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети, суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов'язань та не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода по наданню послуг з перевезення пасажирів не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Позивачем надано суду акт виходу за юридичною адресою відповідача-1 від 17.02.2005 року. Відповідно до зазначеного акту за юридичною адресою відповідача-1 знаходиться та мешкає директор відповідача-1, з його слів підприємство за даною адресою не знаходиться, печатки та документів, що свідчать про ведення господарської діяльності директор не має.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Таке правило визначене частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Факт відсутності платника податку за юридичною адресою через певний час після укладання та фактичного виконання господарської угоди не може розглядатися як доказ спрямованості умислу такого платника на укладання цієї угоди всупереч інтересам держави та суспільства. Зазначений акт щодо відсутності платника податків за юридичною адресою суд не приймає як докази, виходячи з принципів недопустимості (оскільки вони були складені через істотний час після припинення спірних правовідносин) та неналежності (не стосується кола питань, що підлягають доказуванню по справі).
Надані позивачем акт перевірки відповідача-1 від 08.04.2005 року № 91/23-2-32359532 та податкові повідомлення-рішення від 12.04.2005 року, що були прийняті відносно відповідача-1, також не доводять того, що, укладаючи саме спірні господарські зобов'язання, відповідач-1 діяв з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у жодної із сторін мети, суперечної інтересам держави та суспільства, при укладанні та виконанні спірних господарських зобов'язань
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло та виконане на підставі договору № 2005-06 від 01.05.2004 року, та застосування наслідків ст.208 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст. 5, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 17-20, 69-72, 86, 94, 112, 158-163, 167, 185, 186, 254, п.6, 7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -
У задоволенні позовних вимог Прокурора м. Краматорська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Краматорську до Приватного підприємства “Крамснабсервіс» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Атріс» про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором № 2005-06 від 01.05.2004 року, укладеним між ПП “Крамснабсервіс» та ТОВ “Атріс», стягнення з ПП “Крамснабсервіс» на користь ТОВ “Атріс» грошових коштів у сумі 7750,00 грн., отриманих в оплату за надані послуги по договору, стягнення з ТОВ “Атріс» на користь держави 7750,00 грн. вартості послуг з перевезення пасажирів - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя