16 квітня 2019 року м. Київ
справа № 755/17954/16
провадження № 22-ц/824/4559/19
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
ІвановоїІ.В. (суддя-доповідач), Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
сторони :
позивач - ОСОБА_4
відповідач - ОСОБА_5
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року у складі судді Арапіної Н.Є., повний текст складений 28.12.2018 року,
встановив:
У грудні 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Свої вимоги мотивував тим, що 15 лютого 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Фольксваген Т5», державний номерний знак НОМЕР_1, під його керуванням та автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, цивільно-правова відповідальність якого не була застрахована. 22 червня 2016 року постановою Дніпровського районного суду м. Києва відповідач ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Згідно звіту № 12667 про вартість матеріального збитку від 24 лютого 2016 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить у розмірі 129 636,82 грн., тому просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену суму та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - 129636 грн. 82 коп., у відшкодування моральної шкоди стягнуто 5 000 грн. та витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження у розмірі 1000 грн.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить змінити рішення в частині стягнення матеріальної шкоди з 129636,82 грн. до 79636,82 грн., а в частині стягнення моральної шкоди відмовити повністю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що 50000 грн., ліміт відповідальності МТСБУ, тому обсяг його відповідальності повинний бути обмежений різницею між розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частинах першій та другій статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «Фольксваген Т5», д/н НОМЕР_3 (а.с. 21).
Судом встановлено, що 15 лютого 2016 року о 09 год. 30 хв. на просп. Ватутіна в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Фольксваген Т5», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4С та автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року відповідач ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України (а.с. 5).
При цьому цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля «Фольксваген на момент ДТП не була застрахована.
Так, згідно інформаційного листа Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11 липня 2017 року відповідно до централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 на дату дорожньо-транспортної пригоди не застрахована. Крім того, оскільки Моторно (транспортне) страхове бюро України впродовж одного року не отримувало заяву про відшкодування заподіяної шкоди від ОСОБА_4, тому не вбачається підстав для виплати страхового відшкодування (а.с.223).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях. Предметом доказування є вчинення відповідачем певних дій, які призвели до заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди.
На підтвердження вимог позивачем надано звіт про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу «Фольксваген Т5», д/н НОМЕР_3 № 12667 від 22 лютого 2016 року, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту із урахування значення коефіцієнту фізичного зносу становить 129 636,82 грн. (а.с.95-122).
За таких обставин, суд на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що вина відповідача у вчиненні ДТП доведена преюдиційною постановою суду, а розмір майнової шкоди встановлено експертним дослідженням. Отже, з нього, як з особи, яка винна у вчиненні ДТП, підлягає стягненню на користь потерпілого позивача фактичний розмір шкоди, яка завдана його автомобілю.
При цьому суди, стягуючи з відповідача на користь позивача моральну шкоду, визначаючи її розмір із засад розумності та справедливості, суд вірно виходив із того, що останній зазнав душевних страждань.
Доводи скарги про те, що50000 грн. повинно виплатити відповідачу МТСБУ не заслуговують на увагу, оскільки МТСБУ не мало правових підстав сплачувати позивачу спричинену йому шкоду в межах ліміту страхового відшкодування.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, тому не є підставою для скасування чи зміни рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах,-
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: