Справа № 640/7713/19
н/п 6/640/131/19
"12" квітня 2019 р.
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Бородіної Н.М.
за участю секретаря- Кострової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1, боржник ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_3 про примусове проникнення до житла боржника,-
встановив :
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 звернувся до суду із подання про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_2, в якому просить суд з метою не допущення порушень ст.. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» надати дозвіл для примусового проникнення приватного виконавця до житла яка належить боржнику - ОСОБА_2 дата народження: 09.10.1970 р. ІПН НОМЕР_1 , зокрема до квартири за адресою м. Харків, вул. Валентинівська (колишня назва Блюхера) 13, кв. 180, для проведення арешту та опису майна належного боржнику, для реального виконання виконавчого листа № 623/3114/16-ц виданий 03.05.2017 документ видав: Ізюмський міськрайонний суд Харківської області про, стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ШН - НОМЕР_2, кошти, які сплачені згідно замовлень від 14 та 15 жовтня 2013 року у сумі 75880 грн., за невиконання зобов'язань, передбачених умовами замовлення у сумі 8000,00 грн., та завдану моральну шкоду у сумі 15000,00 грн. Всього: 98800,00 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.11.2018р.
В обґрунтування подання приватний виконавець зазначив, що на виконанні-приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_4 перебуває виконавче провадження № 57716061 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 110657,60 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 623/3114/16-ц виданий 03.05.2017 документ видав: Ізюмський міськрайонний суд Харківської області про, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 кошти, які сплачені згідно замовлень від 14 та 15 жовтня 2013 року у сумі 75880 грн., за невиконання зобов'язань, передбачених умовами замовлення у сумі 8000,00 грн., та завдану моральну шкоду у сумі 15000,00 грн. Всього: 98800,00 грн. (АСВП № 57716061). Постанова про відкриття виконавчого провадження , були надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом. На вимогу приватного виконавця, протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження, в порушення п.З ч.5 ст. 19 до ЗУ “ Про виконавче провадження ”, боржником декларацію про доходи та майно не надано. Відповідно до інформаційної довідки з реєстру територіальної громади м. Харкова, боржника зареєстровано за адесою АДРЕСА_1. 08.04.2019р. боржник не допустив виконавця для проведення виконавчих дій до квартири за адресою АДРЕСА_1, що є перешкодою для примусового виконання виконавчого провадження, про що складено відповідний акт приватного виконавця. Тому виконавець вважає, що існують обставини, що ускладнюють виконання виконавчого документу або роблять його неможливим .
Приватний виконавець ОСОБА_1В.в судове засідання не зявився, в своєму поданні просив проводити судовий розгляд без його участі.
Відповідно до положеньч.2 ст.439ЦПК України суд розглядає таке подання негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до такого висновку.
Згідно з ч.1 ст.439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено зобовязання виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 перебуває виконавче провадження № 57716061 на загальну суму стягнення з урахуванням розміру суми стягнення, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця, всього 110657,60 грн. з примусового виконання виконавчого листа № 623/3114/16-ц виданого 03.05.2017 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області про, стягнення з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_3, коштів, які сплачені згідно замовлень від 14 та 15 жовтня 2013 року у сумі 75880 грн., за невиконання зобов'язань, передбачених умовами замовлення у сумі 8000,00 грн., та завдану моральну шкоду у сумі 15000,00 грн. Всього: 98800,00 грн.
Постанова про відкриття виконавчого провадження 16.11.2018р., була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом. Боржником постанова про відкриття виконавчого провадження отримана 27.11.2018 р. однак, боржником декларацію про доходи та майно у встановлений строк не надано.
Згідно відповіді УПФУ, боржник на обліку в УПФУ не перебуває.
Згідно відповіді ДФС на ім'я боржника відкриті розрахункові рахунки в банківській установі відсутні.
Згідно відповіді РСЦ на ім'я боржника транспортні засоби не зареєстровані.
Згідно відповіді КП “ХМ БТІ” на ім'я боржника зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою м. Харків, вул. Валентинівська (колишня назва Блюхера) ІЗ, кв. 180; квартиру за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до інформаційної довідки з реєстру територіальної громади м. Харкова, боржник зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3.
Виконавцем 08.04.2019року складено акт про не допуск боржником виконавця для проведення виконавчих дій за адресою м. Харків вул. Валентинівська б. 13 кв.180.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, в тому числі, за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.
Суд зазначає, що недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено уст.30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обовязком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобовязань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року,ст.8 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, п.1 ст.17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено вКонституції Україниі міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відповідно до п.2 ст.29 Загальної декларації прав людини 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Відповідно до ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, якою встановлено межі застосування обмежень прав, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Згідно з наданого до суду акту приватного виконавця від 08.04.2019, боржник не допустив виконавця для проведення виконавчих дій до кватири за адресою АДРЕСА_3. Акт складений в присутності ФОП ОСОБА_5.
Згідно пункту 8 розділу I «Загальні положення» Інструкція з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами), акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.
Однак, суд звертає увагу, що зазначений акт приватного виконавця було складено без участі понятих та в ньому відсутні відмітки про наявність/відсутність під час його складання: стягувача, боржника, понятих.
Крім того, суд також звертає увагу, що зазначені матеріали подання не містять документів про отримання боржником вимоги про здійснення виходу приватним виконавцем за адресою боржника для здійснення виконавчих дій.
Також, приватним виконавцем не вжито достатніх заходів для безперешкодного входження до житла боржника, для належного виклику боржника, які не потребують примусового проникнення до житла.
Згідно статті 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Також статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні Європейського суду "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного чи приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що боржник ОСОБА_6 перешкоджала вільному доступу приватного виконавця до житла. Доданий до подання акт приватного виконавця, вище досліджений, не може вважатися таким доказом, оскільки його форма не відповідає вимогам чинного законодавства. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту умисного створення перешкод з боку боржника для проведення виконавчих дій приватним виконавцем суду не надано.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що матеріали подання про примусове проникнення до житла боржника не містять даних про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та перешкоджає вчиненню виконавчих дій.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що подання є необґрунтованим та передчасним, а тому задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10,11-13,258- 260,263,439 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1, боржник ОСОБА_2, стягувач ОСОБА_3 про примусове проникнення до житла боржника- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пятнадцяти днів з дня його (її) проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлений 17.04.2019року.
Суддя Н.М. Бородіна